Драматичному колективу сільського клубу села Озеряни Дубенського району вручено атестаційне посвідчення «народного». Озерянський театр, як його тут називають, — єдиний серед сільських драматичних колективів області, удостоєний такого звання.
Тут понад два десятки акторів-аматорів, об’єднаних любов’ю до сцени, до української класики, яку ставлять найчастіше. Зароджувався колектив із Шевченкової «Наймички». А найпопулярніші в репертуарі — «За двома зайцями» Михайла Старицького, «Фараони» Олексія Коломійця, «Вовчиха» Ольги Кобилянської. З нагоди отримання звання «народний» колектив перед земляками у переповненому сільському клубі, як вперше у 2001-му, показав Гоголівську «Ніч перед Різдвом».
До колективу вливається дедалі більше шанувальників сцени. І незмінним залишається керівництво озерянської самодіяльної трупи в особі Терези Прадош.
Свого часу Тереза Михайлівна здобувала фах керівника самодіяльного театрального колективу. Каже, попереду в сільських театралів — нова вистава, драматична. Хочуть показати її і в своєму селі, й на районній сцені та на гастролях Рівненщиною. Може, навіть заробити на тих гастролях кошти, щоб створити матеріальну основу для майбутніх постановок. Досі люди дивилися вистави безплатно, а гонораром для сільських акторів були гарячі овації.
— За жодними чинниками ми не рівняємося до професійних театрів, — каже завідувачка сільського фельдшерсько-акушерського пункту Світлана Косюга, — хіба що за щирістю душі. У кожного — своя робота. А ще — город, господарство. Здається, де там той час на театр. Та й клуб старенький, не раз ремонтований. Але люди таки викроюють годину-другу на репетиції. Бувало: починаємо шліфувати якусь сценку, а одного актора немає. Де він? У полі, на оранці! Буквально літає з плугом, щоб швидше встигнути до клубу.
— Активність колективу зростає восени, коли у селі зберуть картоплю, буряки, городину, — продовжує Світлана Косюга. — Тоді більше вільного часу для театру. Сама я починала з відомої ролі Солохи. Якось заходить у медпункт Тереза Прадош, наш завклубу, режисер, натхненник, та й каже: «Вже всі ролі на нову виставу роздала, а на Солоху — шукаю кандидата. Світлано, спробуй, тобі це під силу й обов’язково вдасться». Що ж, спробувала... Тепер мене вже не відірвеш від театру. Тут і мій син Тарас. Раніше участь у виставах брав старший син — Роман. Наша сімейна династія — не одна тут. Самчуків аж троє: Тетяна та Михайло з донькою Марійкою. Актори Віктор і Людмила Волосюки — теж сімейна пара... Якщо в людей є ентузіазм, справжній щирий порив до творчості, у нашого театру — хороше майбутнє. Вірю: будуть нові задуми, нові постановки.
Рівненська область.
Сцена з «Ночі перед Різдвом» в озерянському театрі.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
