Років п’ятнадцять тому я знайшов паспорт. Зателефонував у сільраду, що в Рахівському районі Закарпаття, переконався, що власник документа живий-здоровий. Мав намір надіслати йому «молоткасто-серпастого» поштою. Аж тут дзвінок від нього. «Дякую за турботу, але паспорт мені не шліть. Він мені не потрібен, отримаю інший». «Інший» невдовзі не забарився — паспорт з тризубом, без п’ятої графи. Це те, як з’ясувалося, що і треба було Миколі, цигану за національністю. Як він мені розповідав, п’ята графа псувала йому життя — тільки-но міліціонери чи начальство дізнавалися про його рід, одразу починали на нього тиснути і знущатися. «Хоч я давно маю будинок, землю, сім’ю і дружу з законом — ставляться до мене, як до крадія і шахрая, що мандрує з табором», — скаржився Микола. — То навіщо мені запис про мою національність?».

 

Про іншу життєву ситуацію розповіла мені вчителька Поліна Юхимівна Мікуліна з Бобровиці, що на Чернігівщині. Отримавши паспорт громадянина незалежної України, красива смуглява жінка вимушена і сьогодні доводити бюрократам і просто недоброзичливцям, що вона українка, а не особа кавказької національності. «Дожилися, скоро і у нас представників титульної нації називатимуть особами української національності».

Її підтримують автори листів, що відгукнулися на запрошення редакції висловитися щодо повернення записів про національність у паспорті та інших державних реєстраційних документах. Проти цього — кілька читачів, думку яких, до речі, «Голос України» оприлюднив.

«Вважаю, настав час діяти більш радикально і примусити уряд змінити постанову №1025 від 10.11.2010. Слід докорінно поміняти урядову політику в галузях національної культури, мови, освіти, ставлення до історичної спадщини українського народу», — пише Йосип Герега, ветеран праці (с. Підгорне Тернопільського району Тернопільської області).

Олексій Передерій із села Мала Білозерка, що на Запоріжжі, справедливо зазначає: «Якщо хтось соромиться своїх коренів, походження, історії, зрештою — це його справа. Але чому нині ми граємось на рівні законів в Іванів, «родства не помнящих»? Пригадайте класичне:  а ви чиїх будете? Згадайте свої роди-племені, походження-народження, переселення з волі й неволі, і почнете шанувати минувшину і подбаєте про піднесення майбутнього. Народний депутат Олег Канівець подав до парламенту законопроект про поновлення запису про національність у свідоцтві про народження. І дай, Боже, нашим парламентаріям сили волі виправити помилку своїх попередників».

Рядки з листа

«Поставлене питання болюче і його потрібно негайно вирішувати. Нації, як квіти, яких багато на землі й всі вони мають своє наймення. На базі національної спільноти, як правило, сформовані держави. Польщу заснували поляки, Японію — японці, Україну — українці. А якщо немає українців, то звідки взялась Україна?

Вилучення графи «національність» — це замах на історичну пам’ять народу, це порушення прав людини.

Іван КОГУТ, інвалід війни».

Київ.

Відсутність національного визначення в особистих посвідченнях громадян України було, як показало життя, вигідно не українцям, переконаний Юрій Шкуратов (Ізмаїл Одеської області). Корінна нація, вважає учасник дискусії, недостатньо представлена в органах державної влади, передусім — в її вищих ешелонах. «Треба покласти цьому край. І першим кроком на шляху справедливості має стати поновлення графи «національність» в паспорті та інших документах», закликає Юрій Шкуратов.

Його підтримують Василь Хало із села Арузьке Конотопського району Сумської області, Анатолій Шинкаренко із Дніпропетровська, Володимир Сміян, Олег Ярмило (Харківщина) та багато інших дописувачів...

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Від редакції. «Голос України» продовжить обговорення актуальної проблеми на круглому столі 1 березня ц. р. Ваші, шановні читачі, пропозиції та думки обов’язково врахують учасники круглого столу, підсумки роботи якого буде передано до парламенту та Кабміну.