Про історію хвороби 60-річної жительки Бучі Київської області Людмили Омелянівни «Голос України» писав у публікаціях «Бігають, але голіруч» від 19 січня й «...Дивуються, що вона ще жива» від 26 січня 2013 року.
Самотня пенсіонерка з діагнозом саркома четвертої стадії (рак кістки), по суті, стала заручницею реформи медичної допомоги, проведеної на місцях. До 1 січня 2013 року до пацієнтки додому приїжджала «швидка» і робила ін’єкції морфіну. У зв’язку з реформою екстреної медичної допомоги відтепер це вже не в її компетенції. Людмилу Омелянівну перевели на обслуговування в місцеву поліклініку, про що повідомили ще до Нового року. Тепер знеболювальні ін’єкції їй повинні робити там. Однак місцева бригада невідкладної допомоги не має у своєму арсеналі морфіну, тому що на використання наркотичних препаратів необхідна відповідна ліцензія.
Хвору перевели на трамадол (досить слабкий порівняно з морфіном). За словами її подруги Світлани Миколаївни, котра й звернулася до нашої редакції по допомогу, Людмила Омелянівна тримається щосили, але коли ліки перестають діяти — виє від болю.
— Я зверталася до головлікаря бучанської поліклініки, щоб він роз’яснив ситуацію зі знеболювальними й виправив її. Запитувала: чому досі в невідкладної допомоги немає потрібної ліцензії на використання нарковмісних препаратів. Зі мною розмовляли на підвищених тонах, цікавилися, хто я така й де працюю, але зрозумілої відповіді, доки страждатиме від болю моя подруга, так і не дали, — розповідає Світлана Миколаївна.
За словами співбесідниці, за місяць морфін так і не з’явився. Людмилі Омелянівні привозять додому трамадол в ампулах (вона робить ін’єкції сама) і дають ще цей препарат у таблетках.
Що буде з онкологічними хворими, яким до 1 січня 2013 року вдома «швидка» робила ін’єкції наркотичних знеболювальних, а тепер у зв’язку з реформою екстреної медичної допомоги, це не входить в її функції? Таке запитання «Голос України» адресував Костянтинові Надутому, начальникові управління первинної медичної допомоги Департаменту лікувально-профілактичної допомоги МОЗ України.
— Потрібно йти в медзаклад за місцем проживання й вимагати, щоб це (ін’єкції. — Авт.) робили. Вони зобов’язані забезпечити. За це відповідає головний лікар цієї установи, — коментує представник МОЗ.
Що ж стосується конкретної історії онкохворої з Бучі, за розвитком якої стежить «Голос України», то наш співрозмовник припустив:
«Якщо там місцева влада не профінансували створення спеціальної кімнати для зберігання знеболювальних препаратів, то відповідальність несе ще й місцева влада. Звичайно, якщо головлікареві грошей на ці цілі не виділили, то він нічого не зробить. І тоді він не винуватий.
Уже є постанова Кабміну й буде дозволено мати тривалий запас (на 10 днів) наркотичних знеболювальних удома.
P.S. Мова, мабуть, іде про проект постанови КМ «Про затвердження порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання й знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прокурсорів в установах охорони здоров’я», котрий погоджений з усіма зацікавленими відомствами й перебуває на розгляді уряду.
За повідомленням прес-служби МОЗ України, для розширення мережі відпуску знеболювальних відомство зареєструвало таблетовану форму препарату морфін. Найближчим часом його включать до Державного реєстру лікарських засобів.
А поки не набула чинності вищезгадана постанова Кабміну, МОЗ рекомендує для отримання пацієнтами знеболювальних удома звернутися до сімейного лікаря. Він через процедуру оформлення стаціонару вдома зробить необхідні призначення препаратів цієї групи й роз’яснить, як їх використовувати.
На запит «Голосу України» ГУ охорони здоров’я КОДА відповіло, що на даний момент «хвора отримує всі необхідні ліки, в тому числі й препарат «Трамадол».
На жаль, офіційної відповіді про ситуацію з ліцензією, що дає змогу використовувати наркомісткі препарати медзакладу, котрий обслуговує пенсіонерку, редакція так і не отримала. Як і Людмила Омелянівна ін’єкцій морфіну... Питання залишається відкритим.
