Система виконання покарань в Україні, успадкована від СРСР, орієнтована на чоловіків і мало пристосована для слабкої статі. Навіть за ґратами жінка залишається жінкою зі своїми потребами. Наскільки колонії придатні для цієї категорії ув’язнених і яким проблем необхідно приділити особливу увагу? Відповіді на ці та інші запитання донецькі журналісти з’ясовували під час поїздки до Приазовської виправної колонії №107.
Усередині периметра
Відвідування починається із пропускного пункту. За жорсткими тюремними правилами, телефон і паспорт залишаються на вході. Лише коли двері в звичний нам світ зачинені, відчиняються другі — туди, де засуджені відбувають своє покарання. Неприємний звуковий сигнал і гучний брязкіт замка доповнюють картину, роблячи її схожою на кадри з фільму.
Приазовська виправна колонія №107 — установа мінімального рівня безпеки. Розрахована вона на 450 осіб, а на кінець 2012 року тут відбували покарання 475 засуджених. Це одна зі зразкових установ. Показник умовно-дострокових звільнень — найвищий по Україні: 73 відсотки. За словами начальника відділу соціально-виховної і психологічної роботи управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області Михайла Матангіна, більша частина засуджених потрапили сюди вперше й відбувають покарання за вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Переважно — за злочини на побутовому ґрунті.
Увійшовши на територію колонії, звертаєш увагу на чистоту й порядок: доріжки вичищено, бордюри побілено, клумби доглянуто. Такі установи на пострадянських теренах тримаються практично на військовій дисципліні, а порядок — невід’ємна її частина.
Гуртожиток для засуджених жінок — єдина висока будівля на території, з верхніх поверхів якої видно шматочок життя, залишеного по той бік периметра. Кожне відділення ув’язнених розміщається у трьох великих кімнатах. В одній, розрахованій на 30 осіб, стоять звичайні ліжка. Дві інші спальні з’єднані між собою широким отвором у стіні. Тут стоять двох’ярусні ліжка на 70 жінок. Усе охайно застелено однаковою постільною білизною блакитного кольору, а поруч із кожним ліжком — тумбочка й табуретка. У кімнатах підтримується температура 18 градусів. Відповідно до норм, на одного засудженого має припадати чотири квадратні метри. За словами керівника громадської організації «Донецький Меморіал» Олександра Букалова, якщо взяти загальну площу житлових приміщень, то ця норма виконується, але у великих кімнатах із ліжками у два рівні — точно ні.
Жінкам-засудженим через підвищену емоційну чутливість необхідна можливість побути на самоті зі своїми думками. А велика кількість ув’язнених у кожній камері неминуче породжує конфлікти й агресію. В Україні вже ведеться робота із заміни великих кімнат на менші — на 5—10 осіб. І приклади є — Качанівська колонія №54 у Харкові.
На кожному поверсі є душова, і, як запевняє адміністрація, щовечора туди подається тепла вода. Зі слів представників адміністрації, раз на тиждень засуджених водять до лазні. У цьому ж приміщенні розташована і перукарня.
Їдальня в Приазовській колонії розрахована на 300 осіб, тому не всі харчуються одночасно. Стенд перед входом інформує про меню: у день нашого відвідування в ньому були м’ясо, риба, макарони, овочі. На харчування виділяють 5—6 гривень на день на одну людину. В підсобному господарстві колонії — дві корови, 70 свиней, 100 курей. Улітку на території вирощують овочі. Є свої міні-пекарня і сепаратор для виробництва сметани.
Стіни — не перешкода для душі й розуму
У колонію потрапляють люди різних віку і доль. Є і ті, хто не закінчив школу. Для них створено умови для одержання атестата про закінчення 9 класів. Навчання проводять вчителі з маріупольських шкіл, у поточному навчальному році вони займаються із 85 ув’язненими. Це майже 100 відсотків тих, у кого немає неповної середньої освіти. Крім того, одна жінка вчиться дистанційно на економічному факультеті Краматорського університету. Можливості для саморозвитку дає і бібліотека, що нараховує майже десять тисяч книжок.
Поруч із навчальними класами розташовані кабінети психолога. Місця позбавлення волі не можуть обходитися без служби психологічної допомоги. І потрібна вона не тільки ув’язненим, а й часто-густо самому персоналові. Ізоляція від суспільства, страх невідомості, почуття провини або жага помсти, проблеми із близькими (осуд рідними або відсутність відвідувань), неможливість побути на самоті в результаті постійного перебування з великою кількістю людей — ці невід’ємні особливості життя ув’язнених підвищують внутрішнє напруження людини, що може вилитися в агресію, нервові зриви. Подруги в жіночих колоніях — скоріше виняток, ніж правило, тому психолог — часто єдина людина, з якою можна поговорити про проблеми.
За спостереженнями адміністрацій місць позбавлення волі, чоловіків, що перебувають там, досить регулярно відвідують дружини або подруги. З жінками все значно складніше: як правило, їх кидають чоловіки, відрікаються друзі. В суспільстві поширена думка: мовляв, хороші жінки не скоюють злочинів, тому й до в’язниці не потрапляють. Через те кімнати для побачень у колонії часто пустують. У них зроблено ремонт, поставлено зручні меблі, в деяких на стінах висять телевізори. У блоці для довгострокових відвідувань є окрема кухня. Винайняти таку кімнату коштує від 20 до 50 гривень на добу, але до жінок рідко приїжджають рідні. І це не позначається позитивно на їхньому психологічному стані. «Тих, у кого наближається звільнення, ми готуємо до повернення в суспільство: процес адаптації до життя на волі не менш болючіший, ніж адаптація до місць позбавлення волі. Бо часто людина, не знайшовши себе на волі, знову повертається до нас», — зазначила психолог колонії Людмила Шкапа.
Кабінет психолога — не єдине місце, куди засуджені можуть прийти за порадою або підтримкою. На території колонії є каплиця Великомучениці Анастасії Узорешительниці.
Високий рівень ВІЛ і низька зарплата
За словами адміністрації колонії, кількість ВІЛ-позитивних становить 10 відсотків від загального числа засуджених. Деякі громадські організації, такі як «Всеукраїнська мережа людей, що живуть із ВІЛ», наводять інші дані, згідно з якими в місцях позбавлення волі кількість ВІЛ-інфікованих засуджених сягає 20 відсотків. Але ставлення до проблеми поліпшується.
Заступник начальника колонії з виробництва Світлана Калинюк зауважила, що середня зарплата засуджених у Приазовській колонії становить 340 гривень, з яких за утримання (проживання, харчування) вираховуються 250. Решту жінки можуть витратити на свій розсуд. Але низька зарплата — лише частина проблеми. Засудженим дуже складно зарахувати роки роботи в колонії в загальний виробничий стаж для одержання пенсії.
Жінка і в’язниця — поняття несумісні. Жінка — емоційна, чуйна й ранима істота, якій від природи призначена роль дружини, продовжувачки роду, а в’язниця — похмуре, жорстоке місце виконання покарання. Але на волі колишніх «зечок» чекають не менш тяжкі випробування — відсутність рідного гнізда, куди можна було б повернутися, безнадійність в улаштуванні на роботу, неможливість якісно лікуватися. І все знову може піти по новому колу, і засуджені одержать прізвисько «второходок», і будуть досвідченіші й розумніші за інших. Але краще б вони ніколи не знали такого досвіду.
Донецька область.
Фото автора.
Коментар
Олександр Букалов, керівник громадської організації «Донецький Меморіал»:
«На порушення Конституції в Кримінально-виконавчому кодексі є норма, за якою час, відпрацьований засудженими в місцях позбавлення волі, не зараховується у виробничий стаж доти, поки вони, звільнившись, не сплатять у Пенсійний фонд внески, не перераховані підприємствами виправної колонії. Адже закон дозволяє підприємствам колоній не робити цього: ув’язнені працюють, одержують зарплату, але відрахувань до фонду не роблять. Держава побудувала таку систему, і це ненормально. Ніхто з нас у Пенсійний фонд окремо за себе не платить, а ті, хто відбув термін покарання, повинні знайти кошти, щоб заплатити внески за весь період перебування «за колючкою».
Довідка
На думку вчених-криміналістів, жінки відрізняються значно меншою кримінальною активністю, порівняно з чоловіками. Співвідношення рівня злочинів, скоєних жінками, до рівня злочинів, вчинених чоловіками, дорівнює 1:7, а частка жінок у загальній кількості засуджених в Україні становить від шести до семи відсотків. За статистикою, найтиповішими для жінок є навмисні вбивства — близько 20 відсотків, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень — 10—11, крадіжки — 20—21 відсоток.
Довідка
В Україні налічується 13 жіночих колоній, розрахованих на утримання 6919 осіб. На кінець 2012 року в місцях позбавлення волі перебувало 6946 засуджених жінок. У Донецькій області — дві такі установі: Приазовська №107 та Сніжнянська №127.
Ув’язнені можуть закінчити школу й вступити до вишу без відриву від відбування покарання.
