або Як 20 років тому парламент приймав доленосне рішення
Обговорюємо інтерв’ю з Г. Омельченком про те, чи потрібна в паспорті п’ята графа («Голос України» за 28.12.2012).
«Цікаво, як проходила процедура обговорення та голосування питання про паспорт громадянина України в сесійній залі парламенту. За чиєю ініціативою з нього вилучили п’яту графу (національність)?».
Це рядки з листа Івана Передерія, юриста із Василівки, що в Запорізькій області. Питання «Як це відбувалося?» ставлять більшість читачів, що беруть участь в дискусії «Чи потрібно поновлювати графу «національність»?
Отже, заглибимося в парламентський архів і відтворимо події 20-річної давності.
...Сесійний зал. 26 червня 1992 року. 10-та година. Веде засідання Голова Верховної Ради України Іван ПЛЮЩ.
Зареєструвалися 348 народних депутатів. Першим розглядали і прийняли у другому читанні законопроект про надзвичайний стан. Наступним було питання про проекти положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження тощо.
На трибуну запросили доповідача від уряду Василя Онопенка, заступника міністра юстиції. Він зазначив, що відповідно до парламентської Постанови від 8 жовтня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону про громадянство України» Кабінет Міністрів України подав на розгляд народних депутатів підготовлені проекти, зокрема, Положення про паспорт громадянина України, Положення про свідоцтво. Вони підготовлені Мін’юстом, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством закордонних справ за участю науковців. Проекти були погоджені з профільними Комісіями ВРУ.
Доповідач детально зупинився на тому, яким буде паспорт громадянина незалежної України, відзначивши, що «Оскільки паспорт є документом, що засвідчує особу власника, то він не містить таких даних, як сімейний стан, наявність дітей, військовий обов’язок громадянина, його національність і таке інше». 
Онопенко почав відповідати на запитання. Народний депутат із Івано-Франківщини зазначив, зокрема: «Моїх виборців найбільше хвилює те, що дехто намагається провести статтю, яка б не передбачала зазначення національності. Думаю, графа «національність» обов’язково повинна бути у паспорті. Прошу це врахувати».
Доповідач на це сказав: «Питання про національність виникало, коли ми працювали над макетом паспорта. Мабуть, його потрібно ще раз обговорити і дійти якогось компромісного рішення. Можливо, за бажанням громадянина у паспорті може вказуватись і національність. Але це на ваш розсуд».
«У новому зразку немає графи «національність», — сказав народний обранець з Волині. — Але якщо ми йдемо назустріч тим, хто не хоче, щоб вказувалася національність, то чому змушуємо відрікатися від неї тих, хто хоче, щоб у паспорті вона була зазначена? Очевидно, найкраще було б, якби дані про національність вписувалися за бажанням власника паспорта, тобто, щоб була така графа».
Головуючий на сесії зауважив, що важко встановити, скільки людей цього хоче, а скільки не хоче. А на репліку колеги додав: «Ви розумієте, тоді треба референдум проводити. А це дуже дорого обійдеться, буде дорожче коштувати, ніж уся паспортна система. Це я свою думку висловив».
Онопенко: «Моя думка повністю збігається з вашою».
Відомий правозахисник із Львівщини констатував, що його виборці стривожені, що не буде графи «національність», про що свідчить велика пошта. «Але нехтувати громадською думкою, особливо на перехідний період, вважаю, недоцільно».
Василь Онопенко зізнався, що пропозиція щодо графи не вперше звучить. «Вона заслуговує на увагу, і, можливо, треба продумати ще якісь інші варіанти, враховуючи бажання громадян».
Один з опонентів, депутат з Луганщини, поцікавився, у скількох європейських країнах уведена графа про національність. «На мою думку, найважливіше для кожного, що він — громадянин України», — сказав виступаючий. Його підтримав колега із Закарпаття, який наголосив: якщо ми ставимо в основу нашої концепції громадянське суспільство, не потрібно в паспорт вносити графу про національність. Паспорт повинен підтверджувати приналежність конкретної людини до громадянства держави — і все. «Ця графа не потрібна в паспорті». (Оплески).
Виступаючі з Львівщини, інших регіонів говорили про наболіле, зокрема, про те, що в країні не одиниці, не сотні — мільйони людей, які в паспорті з вимушених обставин записували не свою національність. «У зв’язку з тим, що панував антисемітизм, євреї не записувалися євреями. У зв’язку з тим, що панувала асиміляція, мільйони українців не записані українцями. ... Якщо ми прийдемо до спільної угоди, що не треба цієї графи в паспорті, то посилання на національність має бути у свідоцтві про народження. Але якщо записувати, то записувати всім», — пропонував один з парламентаріїв.
«Я вважаю, що... необхідно зберегти графу про національність не тільки у паспорті, а й у свідоцтві про народження», — підтримав його колега.
Зберегти запис про національність у паспорті на період до зміцнення української державності як гарантії прав усіх етносів на території країни — звучала і така пропозиція.
Вочевидь, її не почули. Іван Плющ закликав проголосувати за постанову Верховної Ради України про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження. «За» віддали голоси 257 народних обранців.
Щоб повернути графу в документи, знову потрібна воля парламентаріїв. Чи готові вони — покаже час. Редакція ж запрошує до продовження дискусії про поновлення графи «національність», що і буде міні-референдумом...
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Дослівно
Останній виступаючий з цього питання, вважаю, висловив думку більшості тодішніх виборців: «Кабінет Міністрів пропонує видати паспорт, який би раз і назавжди поклав край сумнівам і переживанням, до якої ж національності прилучити себе. Такий паспорт утвердив би космополітичний підхід до всіх проблем розбудови Української держави і тим самим узаконив би на певному рівні зрусифікований статус, перш за все українців, у яких би виник сумнів у доцільності національного відродження, а з часом й існування держави України за певних несприятливих історичних обставин. Своїми необдуманими рішеннями ми хочемо ще в зародку захоронити таке відродження, віднявши у громадян право з гордістю зазначити в паспорті належність до своєї нації».
 Думки читачів
 
Припинити знущання
З великим інтересом прочитав інтерв’ю з Григорієм Омельченком («Голос України» за 28.12.2012). Воно мене дуже схвилювало, оскільки питання, які порушуються, вважаю дуже актуальними та важливими для становлення молодої держави.
Григорій Омелянович чітко вказав, які кроки треба зробити, аби виправити ситуацію, коли національною свідомістю громадян маніпулюють всі, кому заманеться.
Треба негайно припиняти знущання над Конституцією та законами України і відповісти на базове запитання: хто є хто? Я, наприклад, не здивуюся, якщо дізнаюся, що багато нинішніх горе-реформаторів не є українцями та мають громадянство іншої держави.
Андрій КУЛИКОВ.
Дніпропетровськ.
Заробітчанину п’ята графа — як п’яте колесо до воза
Декілька разів уважно перечитав інтерв’ю журналіста Івана Ілляша з народним депутатом України кількох скликань Григорієм Омельченком («Голос України» за 28.12.2012). Фраза правозахисника: «За останнє десятиліття народилося понад сім мільйонів громадян. Хто вони за національністю?» мене шокувала. Це ж справжня війна без війни проти українського народу — знищення у такий спосіб цілої нації!
Порадив прочитати матеріал знайомим. Ось думка підприємця, який не переймається іншими, окрім своїх власних, проблемами: «Щодня бачу на ринках сотні людей, що продають якийсь крам. Я не думаю, що вони є суб’єктами підприємницької діяльності та сплачують податки до Пенсійного та інших фондів. Але вони щодня, запевняю вас, комусь щось сплачують. Хто ВОНИ? Вихідці з далеких країн азійського та африканського континентів, з республік колишнього Союзу. Їм треба та національність? Ні, не треба. А нашим заробітчанам в Італії, Португалії, Чехії, США потрібна?».
За даними Всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів, кількість працюючих в Україні іноземців — мінімум 2,5 млн. Колишній віце-прем’єр стверджував, що у нас понад 4 млн. мігрантів, а за підрахунками експертів одного з інформаційних агентств, у нашій республіці шукає щастя 5-7 млн. нелегалів. У довідках щодо їхнього проживання зазначається національність чи країна, з якої ВОНИ прибули. Отже, облік іноземців ведеться, а українців ні?!
Факт
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби, за останній рік число нелегалів з колишніх республік Союзу скоротилося до 22 відсотків, зате з африканських та азіатських країн зросло на 10 відсотків.
Чи треба дивуватися думці мого знайомого з базару: «То для чого та п’ята графа у паспорті мені чи тому мігранту, що обрав Україну місцем, де можна спокійно заробити, не переймаючись вивченням мови, історії, не сплачуючи податків?».
Валерій ДРАГОМІРОВ.
Вознесенськ
Миколаївської області.
Обов’язково потрібно!
Відповідаючи на запитання «Чи потрібно поновлювати графу «національність»? волаю: ПОТРІБНО! ОБОВ’ЯЗКОВО! А чи заповнювати її — то справді право власника документа. Відсутність провокаційної, як дехто вважав, п’ятої графи у паспорті не привела до злагоди в суспільстві, швидше навпаки — українофоби розперезалися. Останній закон про мови — яскраве тому свідчення.
Повернення запису про національність, вважаю, повинно підвищити рівень самоповаги українців.
Василь ЗАКУТЬКО, пенсіонер.
Запоріжжя.
Треба спонукати можновладців до дій
Відповідаю на запитання, чи потрібно поновлювати графу «національність» у паспорті: однозначно — треба! Це потрібно для отримання точних і переконливих статистичних даних про кількість представників титульної нації в державі Україна. Але ще більше — для самоусвідомлення українця, що він українець. У «Голосі України», який я, до речі, передплачую з першого номера, опубліковано чимало публікацій про байдужість до української історії, культури, рідної мови, про відсутність національної гідності тощо. Усе це «друзями народу» нав’язується як реалії, з якими слід змиритися, які не слід ворушити. Але ж відомо, як впродовж століть формувалися ці «реалії» під владами країн-загарбниць і особливо під владою імперсько-російсько-більшовицькою. То чи не час відновити історичну справедливість, відтворити національну самосвідомість українця?
Нинішні можновладці, з усього видно, не вельми цього хочуть. Треба примусити їх поновити графу «національність» в паспорті, відповідні записи в реєстраційних державних документах. Тоді українець знатиме, що він українець і передасть це нащадкам.
Любомир ПИРІГ, академік, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України.
Київ.