На старті 2013-го є підстави говорити про те (статистичні дані це підтверджують), що в хімічній промисловості найгірші фінансові показники за минулих 10 років. Винна у тому, і з цим ніхто не сперечається, — дорожнеча сировини, трансферне ціноутворення. І, звісно, непрогнозований млявий попит на продукцію вітчизняного хімпрому. Як на світовому, так і на внутрішньому ринках.
Причина теж відома — нова хвиля економічної кризи. Для хімічної галузі характерна наявність добре розвинутої транспортної інфраструктури — залізничні ресурси, портові термінали, наявність прямих договірних відносин із продавцями сировини, технічна готовність збільшувати обсяги виробництва.
Важко поступатися лідерством
Коротко про події в хімічній галузі України в 2012 році, що дають можливість зробити висновок: вона не впала, незважаючи на песимістичні прогнози, а продовжувала, скажемо так, неритмічно пульсувати, потроху зміцнюючись. Зазначимо одразу — прикладів мало, але вони є. І це не може не тішити.
Березень 2012 року. У місті Калуші Івано-Франківської області відкрито новий завод із виробництва карбамідних смол ТОВ «КарпатСмоли». Сума інвестицій у будівництво становила 13 мільйонів доларів. Сучасна установка з використанням італійських технологій дає змогу підприємству випускати 49 тисяч тонн концертної смоли на рік. Створено 80 робочих місць
Вересень 2012 року. У Дніпропетровську став до ладу перший в Україні та СНД високотехнологічний завод із безвідходної переробки використаних акумуляторних батарей (ТОВ «Рекуперація свинцю» Міжнародної науково-промислової корпорації «Веста»). Виробничі потужності його становлять близько 3,5 мільйона одиниць використаних акумуляторів на рік. Вартість проекту — 775 мільйонів гривень, повідомляє прес-служба Дніпропетровської облдержадміністрації. За принципом закритого циклу перероблятимуть усі складові акумуляторів, у тому числі й електроліт, який щорічно обсягом 20 тисяч тонн по-трапляє в навколишнє середовище.
У процесі переробки акумуляторів будуть виробляти свинець для виготовлення нових акумуляторів, кристалічний сульфат натрію для виготовлення скла, а також гранульований поліпропілен і шлаки для дорожньо-будівельної промисловості. Відповідно до проекту у виробництві використовуватимуть воду тільки від атмосферних опадів — дощу і снігу. Тому стоків технологічної води в навколишнє середовище на підприємстві не передбачається.
Виробнича потужність заводу розрахована на переробку 40 тисяч тонн використаних акумуляторів (це майже 3,5 мільйона одиниць на рік), що дасть можливість отримувати близько 22 тисяч тонн готової продукції у вигляді свинцю і свинцевих сплавів. Нині в Україні підлягає утилізації 5—6 мільйонів одиниць акумуляторів. Передбачається, що після виходу комплексу на проектну потужність надходження в бюджет і позабюджетні фонди становитимуть понад 50 мільйонів гривень на рік.
Жовтень 2012 року. Компанія «БіоХім груп» запустила в Донецьку перший у країні приватний завод з виробництва спиртовмісних бензинів А-98а, А-95а та А-92а. Як повідомили у прес-службі компанії, основний інвестор проекту — група компаній «Олімп». На заводі «БіоХім груп», єдиному у своєму роді, діє повний цикл виробництва спиртовмісних бензинів марок А-98а, А-95а та А-92а. Спиртовмісний бензин А-95а — безбарвна прозора речовина, що являє собою суміш етанолу, легких фракцій бензинів, ефірів, спеціальних присадок, що забезпечують збереження гумових деталей двигуна й паливної системи автомобіля.
Гірко казати, але факт залишається фактом: у 2012 році хімпром більше не входив до трійки галузей—лідерів з валютного виторгу. Перше місце, за зведеннями Держстату, — в чорної металургії (24,2 відсотка), друге — в мінеральних продуктів, переважно руд і мінерального палива (11,9), на третьому місці — сільське господарство з його експортом зернових та олійних культур (11,3). Хімічна промисловість опинилася на четвертому місці — 9,2 відсотка. Нагадаємо, що до кризи цей показник доходив до 12 відсотків.
Поставки за межі країни у грошовому вираженні зросли на 1,6 відсотка, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), за 6 місяців минулого року хімічна галузь реалізувала на зовнішні ринки товарів на 2,898 мільярда доларів. А отже, не змогла «відбити» високу ціну на газ високими цінами на добрива на світовому ринку, на які розраховували в Україні. Ціни не зросли.
Підвели збитки
І це найголовніший мінус у роботі хімічної промисловості. Він стосується насамперед флагмана українського хімпрому — ВАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ).
Фінансовий план ОПЗ на 2012 рік, одразу після його затвердження Кабінетом Міністрів, експерти назвали нереальним, емоційним, невиправдано оптимістичним. Нагадаю, що урядовий документ передбачав збільшення за підсумками 2012 року чистого доходу підприємства на 50 відсотків, до 6,5 мільярда гривень, а чистого прибутку — в чотири рази, до 490 мільйонів гривень. За рахунок чого планувалося настільки значно поліпшити фінансові показники компанії, у Фонді держмайна України уточнити не змогли. А світові експерти впевнені, що ймовірне невиконання фінплану може стати основою для приватизації підприємства.
Кабінет Міністрів під час розробки фінплану виходив від досягнутого. Справді, 2011 рік був одним із найуспішніших. Цифри фінансових звітів свідчать про те, що чистий прибуток ВАТ «Одеський припортовий завод» за 2011 рік зріс до 336 мільйонів 133 тисяч гривень порівняно із збитком у 87,169 тисячі за 2010-й. Отже, чистий дохід від реалізації продукції підприємства тоді зріс порівняно з попереднім періодом на 55,6 відсотка — до 5 мільярдів 588 мільйонів 601 тисячі гривень.
Проект фінансового плану лідера українського хімпрому було розроблено ще в травні 2011 року. Істотне збільшення основних фінансових показників ОПЗ базувалося на запевняннях Міністерства економічного розвитку і торгівлі, згідно з якими в 2012 році ціна природного газу для підприємства повинна бути «істотно нижча», ніж роком раніше, а прогнозована макроекономічна ситуація у світі й ціни на міндобрива — вищі.
ОПЗ сьогодні працює, як то кажуть, собі у збиток. На кожній тонні аміаку губиться трохи менш як 100 доларів, карбаміду — вдвічі менше. За оцінками учасників ринку, за сьогоднішньої ціни газу в 490 дол./тис. куб. м (із ПДВ) на «заслінці» заводу собівартість виробництва аміаку становить близько 550 доларів за тонну, карбаміду — 405. До того ж нині ринкова ціна аміаку — 420, карбаміду — 380 доларів за тонну.
ВАТ «ОПЗ» залишається останнім державним із шести найбільших виробників азотних міндобрив. Про намір продати актив влада заявляє із середини 90-х років. Остання спроба приватизації у вересні 2009-го завершилася скандалом. ФДМ відмовився визнати покупцем компанію «Нортіма», котра запропонувала за завод 5 мільярдів гривень. На загальну думку, ОПЗ потрібен прихід приватного інвестора, тому що за діючих для України цін на природний газ робота заводу проблематична. Основним претендентом на ОПЗ уважається, на думку експертів, співвласник газового трейдера RosUkrEnergo Дмитро Фірташ.
Тим часом на ОПЗ стурбовані високими цінами на газ порівняно з конкурентами й побоюються отримати негативні фінансові результати за підсумками року.
Вартість природного газу для промислових споживачів в Україні істотно перевищує аналогічні ціни в розвинених країнах світу. «Так, вартість газу в США, Henry Hub Futures з поставкою в вересні, становить 112,67 дол./тис. куб. м, у Великій Британії, UK NG Futures, — 300,97, у Німеччині, NCG Natural Gas Futures, — 307,75. Такий ціновий розрив значно знижує конкурентоспроможність вітчизняних промислових виробників на світових ринках» Подальший розвиток ситуації на підприємстві прямо залежить від динаміки цін на основну сировину — природний газ.
Нагадаємо, ОПЗ закуповує газ у Групи компаній Group DF Дмитра Фірташа. Нині вартість газу на засувках заводів у бізнесмена, за даними компанії Ostchem, що управляє його українськими активами, становить 463 дол./тис. куб. м. Ostchem продає блакитне паливо Одеському припортовому заводу за аналогічною ціною. Якби ОПЗ купував паливо в «Нафтогазу України», воно стало б підприємству на засувці 582,2 дол./тис. куб. м, як іншим промспоживачам. Висока ціна газу вже стала причиною збитків. Зокрема, на ОПЗ, за даними його представників, у першому півріччі вони становили 100 мільйонів гривень. «Стирол», яким володіє Дмитро Фірташ, також показав збитки за січень—червень 2012 року. На обох підприємствах пояснили фінансові проблеми високою вартістю газу. На ОПЗ, зокрема, зазначили, що вітчизняним підприємствам важко конкурувати на зовнішніх ринках із такою ціною сировини.
Це солодке слово — азот
Погоду в галузі роками робить азотна продукція. А на неї значного підвищення цін не варто очікувати, хіба що будуть сезонні сплески. До того ж у 2008 році середня ціна на газ на засувці заводу становила 250 дол./тис. куб. м, а вартість тонни аміаку й карбаміду досягала 800 доларів. У кризовому 2009 році газ доріс до 320, а вартість хімпродукції не перевищувала 350 доларів.
Минулий рік охарактеризувався високою ціною на природний газ за весь час існування української хімії. Вартість готової продукції — як в 2008-му (аміак), а то й нижче. За даними аналітиків Ostchem, управляючої компанії основного власника азотних активів Дмитра Фірташа, на засувках його заводів тисяча кубометрів природного газу сьогодні коштує 475 доларів. Виходячи із цих цифр, аміак на світовому ринку має продаватися не менш як по 530 дол./т, щоб покрити видатки на виробництво й доставку. Але цей продукт із січня по червень «стрибав» у дуже широких межах — від 360 до 600 дол./т (FOB, Чорне море). До того ж ціна, що покриває витрати, встановилася лише в червні.
Собівартість тонни карбаміду нині становить близько 400 доларів. Його ринкова ціна в першому півріччі коливалася в діапазоні 370—500 дол./т, але 500 доларів було тільки у квітні-травні, потім котирування пішли вниз.
Ще одна найзатребуваніша за кордоном стаття хімічної промисловості — діоксид титану. Такі можливості Україна має завдяки тому, що на території нашої країни перебуває близько 20 відсотків світових запасів титанових руд (добувають на Вільногірському та Іршанському ГЗК), які переробляються на «Кримському ТИТАНІ» і «Сумихімпромі». Вироблена ними продукція — діоксид титану — поставляється практично в усі країни світу. До речі, площа всіх родовищ і кар’єрів України в чотири рази перевищує площа Кувейту.
Прогнози експертів песимістичні й обережні: у грудні тонна аміачної селітри коштувала на українських заводах понад 3 тисячі гривень, а після січневої перерви дорожчатиме аж до весни 2013 року. Імпортери як ніколи синхронні з вітчизняними заводами — різниці в цінах між російською селітрою й вітчизняною практично не буде. Вихід — запасатися сечовиною виробництва ОПЗ.
Найходовіше азотне добриво в Україні — нітрат амонію (селітра аміачна) — найближчим часом стане головним болем сільгоспвиробників через високу ціну.
Причини для подорожчання в підприємств найоб’єктивніші. Так, у четвертому кварталі зросла вартість імпортного російського газу. Якщо в третьому кварталі для більшості підприємств вона становила на кордоні з Україною 416 дол./тис. куб. м, то тепер збільшилась до 430. Це означає, що на засувці азотного заводу вартість газу становить приблизно 490 доларів, а собівартість газу в тонні аміачної селітри досягла в середньому 350 доларів. Отримуємо витрати на випуск добрива на рівні 2835 гривень на тонні. Прибуток виробників поки що не перевищує 117—215 гривень на тонні (нині вартість селітри на заводах становить 2952—3050 гривень). Слід зазначити, що підприємства продають аграріям селітру за стриманими цінами. Нині вартість цього добрива майже така само, як роком раніше. При цьому ціни на зерно торік були набагато нижчі. Пшеницю 3-го класу в середньому продавали по 1800 грн./т, поточного сезону її закуповують по 2 тисячі гривень і дорожче.
У 2012 році споживання селітри в Україні перевищило 2 мільйони тонн. А серйозне зростання цін на пшеницю — понад 10 відсотків за вересень—листопад — дає змогу говорити про те, що досягти торішнього споживання селянам нічого не заважає. Тим паче що вартість селітри залишається поки що на тому ж рівні.
А які перспективи на ринку виробництва мінеральних добрив? Варто чітко розуміти: надії на дешевий російський імпорт як альтернативу українській селітрі, що дорожчає, — примарні. Поставки цього добрива з-за кордону, за підсумками 2012 року, навіть не дотягли до торішнього рівня.
Імпорт міндобрив уже не відіграє істотної ролі відтоді, як Дмитро Фірташ викупив усі активи, що виробляють селітру. Його частка становить приблизно 10 відсотків споживаної селітри в Україні, і питання антидемпінгу відпали самі по собі. Нагадаємо, в 2008—2009 роках частка присутності російської селітри на вітчизняному ринку перевищувала 30 відсотків, що змусило українських хіміків домагатися введення мит на ввезення нітрату амонію.
Як альтернативу ближче до весни експерти радять аграріям звернути увагу на таке добриво, як карбамід. Його вартість до цього моменту на державному Одеському припортовому заводі може зрівнятися із прогнозованою ціною селітри на заводах Дмитра Фірташа — 3500 грн./т. Та й з умісту азоту це добриво вигідніше — в ньому більше цієї корисної живильної речовини.
Реальні передумови для оптимізму
«Стратегія розвитку хімічного комплексу України в 2007—2015 роках» зазначає, що щорічний обсяг коштів, необхідних для відновлення виробничих фондів, має бути збільшено з 2,4 мільярда гривень до 3,3—4,5. Загалом відповідно до основних положень Стратегії українські хімічні підприємства планують інвестувати у виробництво не менш як 13 мільярдів гривень. Таких значних вкладень вимагає модернізація виробничих потужностей галузі.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку галузі є перехід на енергозберігаючі технології. Так, Сєверодонецьке об’єднання «Азот» планує інвестувати в розвиток виробництва 300 мільйонів доларів. Більша частина цієї суми піде на впровадження цих технологій. Схожа програма існує й на черкаському «Азоті».
За оцінками експертів, до 2017 року обсяг українського ринку мінеральних добрив зросте вдвічі. Про це заявив голова ради директорів Групи компаній Group DF Дмитро Фірташ.
— Ми впевнені, що український ринок добрив зросте вдвічі в найближчі п’ять років. Навіть за прогнозами очікується зростання в 1,7 разу. Ми віримо в цей прогноз і тому робимо серйозні інвестиції в наші підприємства», — сказав Дмитро Фірташ.
За прогнозами експертів, обсяг споживання азотних добрив в Україні до 2017 року зросте з нинішніх 950 тисяч до 2 мільйонів тонн, фосфорних добрив — із 225 тисяч до 460 тисяч тонн, калійних добрив — із 125 тисяч до 270—280 тисяч тонн.
Дмитро Фірташ має намір інвестувати в розвиток чотирьох українських виробників азотних мінеральних добрив понад 3 мільярди доларів. За його словами, перспективним напрямом на заводах є розвиток нафтохімії, в який за п’ять років планується інвестувати 2,8 мільярда доларів.
«Розвиток нафтохімічного напряму досить перспективний. Україна сьогодні повністю втратила позиції на цьому ринку, і ми закуповуємо, як правило, всю малотоннажну хімію або в Росії, або в Німеччині. А в нас є ринок під цю продукцію», — зазначив Д. Фірташ.
Group DF має намір 2013 року інвестувати в підприємство «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» (група хімпідприємств Ostchem) 450—500 мільйонів гривень. У 2013-му планується продовжити інвестиційні заходи в цехах карбаміду та аміаку. Відповідно до інвестиційного плану Ostchem, сєверодонецький «Азот» до кінця 2014 року має збільшити потужність цеху виробництва карбаміду М-3 із 1,2 до 1,6 тисячі тонн на добу. Також завдяки проведенню ремонту очікується збільшення продуктивності агрегату цеху аміаку 1-А з 1,6 до 1,7 тисячі тонн на добу.
Крім того, в 2013 році планується витратити близько 40 мільйонів гривень на реконструкцію цеху оцтової кислоти.
У прес-службі нагадали, що загалом у 2013 році Group DF планує інвестувати у власні підприємства азотної хімії — «Рівнеазот», «Стирол», Черкаський і Сєверодонецький «Азот» — від 1 до 1,3 мільярда гривень.
Доріг без крутості не буває
Стан галузі — барометр економіки держави. Лихоманить хімпром — лихоманить економіку. Позиція міжнародних експертів така: незважаючи на світову фінансову кризу та її важкі наслідки для профільних підприємств, хімічна промисловість України продовжує зберігати свою інвестиційну привабливість.
Беручи до уваги той факт, що Україна як експортер добрив посідає шосте місце у світі, а її частка становить близько 5 відсотків світового експортного ринку, питання інвестиційної привабливості залишається актуальним і в період кризи.
Згідно зі «Стратегією розвитку хімічного комплексу України в 2007—2015 роках», прийнятою Кабінетом Міністрів України, щорічний обсяг коштів, необхідних для відновлення виробничих фондів, має бути збільшено з 300 мільйонів до 560 мільйонів доларів.
Загалом у найближчі три роки українські хімічні підприємства планують інвестувати в технічне оснащення й виробництво не менш як 1,6 мільярда доларів.
Отже, хімічна промисловість України продовжує працювати.
Експерти хімічної галузі України виокремлюють 4 маршрути, просування якими приведе до зростання показників у галузі. Це створення спільних підприємств з іноземними інвесторами; продаж активів підприємств через аукціони (в тому числі державних — в суворій відповідності з державною програмою, затверджуваною Кабінетом Міністрів України); технічна модернізація підприємств; прийнятні шляхи кредитування.
Хто підставить плече хімічній галузі на цьому маршруті? Відповісти на це запитання — отже, відповістити на запитання про майбутнє економіки України.
Одеса.
ТОЧКА ЗОРУ
Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, народний депутат України:
«Підприємства державної власності стоять в одному ряду із приватизованими. Ось візьмемо «Одеський припортовий завод» — він перебуває в державній власності. Всі решта — приватні підприємства. От нехай приватники їдуть і домовляються про ціну на газ. Але для держпідприємства держава повинна забезпечити прийнятну ціну, котра повинна дати можливість виробляти продукцію для нашого сільгоспвиробника, надлишки продавати за ринковою ціною за межі, отримувати прибуток, платити податки, вкладати в розвиток виробництва, залучати інвестиції й робити продукцію конкурентоспроможною».
Із досьє «Голосу України»
Хімічна промисловість України складається з декількох галузей: гірнича хімія (видобуток сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) і хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів).
Провідне місце посідає виробництво добрив — 70 відсотків виробництва
всієї хімічної галузі.
Потужності з виробництва мінеральних добрив, а це 6 азотних і 3 фосфорні підприємства, дають змогу виробляти 8 мільйонів тонн продукції на рік, що в багато разів перевищує потреби України в добривах. Так склалося історично: Україна поставляла добрива до республік СРСР.
Із досьє «Голосу України»
Хімічний комплекс України налічує понад 4900 підприємств, із них 3700 — малі.
У хімічній галузі зайнято понад 160 тисяч осіб, або 5,6 відсотка від загальної кількості працівників у промисловості.
В Україні виробляють 120 видів хімічної продукції на суму 75 мільярдів гривень.
Частка хімгалузі у ВВП країни становить 1,95 відсотка.
Основа хімічної промисловості — підприємство з виробництва азотних, фосфорних і калійних мінеральних добрив. 10 хімічних підприємств України випускають 8 мільйонів тонн продукції на рік.
Хімічна галузь споживає 8 мільярдів кубометрів газу, з них 7,5 мільярда — для виробництва азотних добрив.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Майже 52 відсотки продукції українського хімпрому йде на експорт. Україна посідає третє місце в Європі з виробництва мінеральних добрив, пропустивши вперед тільки Німеччину і Росію, і п’яте місце у світі (після Німеччини, Росії, США й Китаю). Українські хімічні підприємства експортують свою продукцію до 180 країн світу, мінеральні добрива — до 70 країн. У структурі експорту добрива займають 26—28 відсотків, що, власне, і робить нашу країну одним із провідних світових експортерів азотних добрив.
На знімках: інфраструктура Одеського припортового заводу.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.
