Довічне позбавлення волі — своєрідний еквівалент смертної кари, яка була скасована. У 1999-му Конституційний Суд України визнав, що така міра покарання суперечить одразу шести статтям Конституції. У 2000-му Верховна Рада на законодавчому рівні заборонила таку міру покарання. Про це бесіда з Першим заступником Голови Верховної Ради України Ігорем КАЛЄТНІКОМ (на знімку).
— Ігорю Григоровичу, чи маєте ви шанси на ухвалення свого законопроекту?
— Так, безперечно, стаття 27 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини. У 2000 році Верховною Радою України було прийнято закон про заборону смертної кари. Однак тим самим Україна, власне, й поставила під сумнів спроможність держави забезпечити невід’ємне право людини на життя.
Нестримне бажання відзвітувати перед міжнародними інституціями про скасування смертної кари призвело до того, що Україна як держава сьогодні не здатна убезпечити суспільство й запобігти злочинності.
До речі, історія має досвід скасування Конституційним судом свого ж рішення. У 1972 році Верховний суд США визнав смертну кару неконституційною. А вже у 1976-му своє рішення скасував. Тим часом рух України до цивілізованої Європи призвів до того, що в нас зростає рівень злочинності!
— Компартія не вперше робить спробу повернути в Україну таку радикальну міру покарання, як смертну кару. Чому ви вважаєте це необхідним?
— Наявні кримінальні покарання, окрім того, що не є адекватними тяжкості вчинюваних злочинів, не виконують передусім своєї превентивної функції. Компартія не може і не хоче залишатися осторонь давно назрілих проблем. Тому й запропонувала рішучі кроки.
Ми закликаємо повернути можливість застосування смертної кари як виняткової міри покарання. І винятково за особливо тяжкі злочини. Ми розглядаємо таку міру насамперед як превентивний механізм. Українське суспільство «звикає» до насильства та жорстокості. А статистика, на превеликий жаль, свідчить про те, що динаміка тяжких злочинів щороку тільки погіршується.
Лише на прикладі минулого тижня. В Україні скоєно два гучні й, імовірно, замовні вбивства. У Харкові 49-річного бізнесмена розстріляли ввечері біля власного будинку. Уже наступного дня в Києві о 10-й ранку застрелили директора готельного комплексу «Феофанія». Це приклади останніх днів, які стали відомі і спричинили певний резонанс. А скільки скоєних умисних вбивств просто «осідають» у звітах Міністерства внутрішніх справ? До речі, статистика свідчить про те, що тяжкі злочини стаються в Україні кожні півгодини! А кожної хвилини скоюється кримінальне правопорушення.
Навіть на початку сумнозвісних дев’яностих років убивств було менше, ніж після скасування смертної кари! У 2000 році кількість умисних вбивств в Україні зросла втричі порівняно з 70-ми роками — понад 4000 тисячі. Наразі також ситуація критична, у 2012-му зафіксовано понад 1800 умисних убивств.
Це означає, що загроза цього виду покарання не зупиняє осіб, які вчиняють нові тяжкі злочини. Ми вважаємо, що запровадження смертної кари слугуватиме стримувальним чинником для тих, хто потенційно їх може вчинити.
— За якими статтями ви передбачаєте таку міру покарання?
— Комуністи пропонують застосовувати таку міру покарання за злочини, вчинені за обтяжуючих обставин. Такі, як розбій, умисне вбивство, бандитизм, терористичний акт. А також за торгівлю наркотиками в особливо великих розмірах. Сьогодні кожен десятий злочин в Україні — пов’язаний із обігом наркотиків.
У 2012 році на обліку в органах внутрішніх справ перебували понад 150 тисяч осіб, які потрапляли до сфери уваги правоохоронців щодо вживання, зберігання, розповсюдження наркотичних речовин. Однак насправді в Україні близько 1,5 мільйона наркоманів. Із них 80 відсотків — молодь! Для порівняння: в усьому СРСР у 1985 році було 25 тисяч наркозалежних.
Розбійні напади, крадіжки, грабежі, вбивства відбуваються часто заради однієї дози. У Сінгапурі проблему обігу наркотиків вирішують радикально: за їх розповсюдження передбачено єдине покарання — смертна кара. Як наслідок — міжнародні наркосиндикати намагаються оминати Сінгапур.
— Сінгапур — далеко. А чи не вважаєте ви, що така ініціатива погіршить відносини з нашими найближчими сусідами, зокрема Росією, де у 2010 році Конституційний суд продовжив мораторій на застосування смертної кари. Або з Євросоюзом, де смертна кара також заборонена?
— Так, справді, в Європі смертна кара не застосовується. Тому такий нелюд, як Андерс Брейвік, на совісті якого 77 смертей, сміється з гуманізму Європи! Закони Норвегії не передбачають покарання, суворішого за 21 рік позбавлення волі. Сьогодні він відбуває покарання в одиночній трикімнатній камері загальною площею 80 квадратних метрів! Де є спортзал. Ось такий вигляд має гуманність по-європейські. І до слова: відсутність смертної кари в законодавстві не забороняє Європі підтримувати міцні дружні й торговельні стосунки з країнами, які застосовують таку міру покарання.
— З якими саме країнами? І взагалі, як ставляться українці до ваших ініціатив, адже ви посилаєтеся на потреби населення. Чи є підтримка українців?
— Станом на липень 2012 року за повернення смертної кари виступали 57 відсотків українців. До речі, на відсоток менше громадян підтримують застосування смертної кари в Росії, де, як ви сказали, Конституційний суд заборонив таку міру.
За результатами соц-опитування в Японії, 85 відсотків населення висловилися за збереження смертної кари. І ця країна сьогодні є однією з 58 держав світу, які застосовують таку найвищу міру покарання. Серед них — Сполучені Штати, Китай. Наприклад, у США смертна кара практикується у 33 штатах. Покарання у вигляді смертної кари може настати за тяжке вбивство, зґвалтування, грабіж, державну зраду, дезертирство тощо.
В Японії — за вбивство і розбій, що спричинив смерть, або ж було здійснено в сукупності зі зґвалтуванням. Китай залишається країною, де страта широко застосовується навіть за злочини, не пов’язані з насильством. Зокрема, хабарі або розтрату державних грошей і навіть ухилення від сплати податків.
У 2008 році в Китаї до розстрілу було засуджено віце-мера Пекіна, який мав опікуватися підготовкою міста до Олімпіади, натомість незаконно збагачувався за рахунок тендерів та продажу землі. Минулого року у США виконано 43 вироки, та винесено 77 нових.
— До речі, а у вашому законопроекті чи пропонуєте ви застосовувати смертну кару за економічні злочини?
— Ні, ми передбачаємо найвищу міру покарання винятково за насильницькі злочини або такі, що призвели до загибелі людей. В державі було прийнято рішення про декриміналізацію економічних злочинів.
— Ви кажете про 57 відсотків прибічників такої міри покарання. Але є 43 відсотки противників смертної кари. Тих, хто підтримує гуманні методи поводження зі злочинцями.
— Дискусії навколо повернення до смертної кари точаться уже тривалий час. Теоретично її противники годинами можуть висловлюватися за гуманізм, альтернативні покарання і людяність. Однак найчастіше вся полеміка щодо гуманності триває, поки горе не зачепить когось особисто.
Якщо існують звірства, які не мають нічого спільного з людяністю, значить, суспільство не досягло належного рівня гуманізму. У будь-якому разі покарання є значно гуманнішим, аніж ті злочини, які скоюються.
Я думаю, не потребують зайвого нагадування такі прізвища, як Онопрієнко, який позбавив життя 52 осіб, у тому числі 10 дітей. Або Ткач, на руках якого кров 100 жертв, як він сам зізнався. Усі — дівчата від 6 до 18 років. Його вину доведено лише за 29 епізодами. Сьогодні батьки бояться не те що дитину випускати ввечері з дому, а й самі ходити.
Дніпропетровські маніяки Саєнко і Супрунюк, обидва 1988 року народження, за своє нетривале життя скоїли 21 вбивство. І всі — заради забави! Серед їхніх жертв були і підлітки віком 13 років, і вагітна жінка. Скажіть, чи заслуговують вони після цього право на життя? А колишній міліціонер-месник Сергій Довженко, який вбив 21 людину через помсту. За звільнення із правоохоронних органів.
Усі ці нелюди отримали довічне ув’язнення. І нині існують за рахунок платників податків. Загибелі скількох людей можна було б запобігти, якби в Україні діяла смертна кара для таких нелюдів. До речі, на думку деяких американських вчених, одна смертна кара рятує 150 людських життів.
Якщо злочинець, знаючи про можливість бути фізично знищеним, свідомо йде на злодіяння, він свідомо і незалежно від волі держави позбавляє себе права на життя. Але я хочу наголосити, що запровадження такої міри покарання в жодному разі не означає широке застосування смертної кари! Смертна кара — це не помста злочинцю, а спосіб убезпечення суспільства від нього. Впровадження смертної кари слугуватиме стримувальним чинником для тих, хто може скоїти злочини.
— Я гадаю, ви не заперечуватимете, що один із найбільших ризиків запровадження таких ініціатив, як смертна кара, — це судова помилка. Зважаючи на те, як «прозоро» працює сьогодні наша правоохоронна система, може статися так, що буде засуджено невинну людину. У такому разі реалізація основного права особи — права на життя унеможливлюється.
— Справді, судова помилка не виключена. Але така логіка не переконлива, якщо взяти до уваги, що вбивство — не дрібний злочин. Убивство за обтяжуючих обставин якісно відрізняється від інших злочинів, а отже, заслуговує покарання, що якісно відмінне від решти покарань.
Щодо запобігання судовим помилкам, то в кримінальному судочинстві існують відповідні правові гарантії — презумпція невинуватості, право на захист, оскарження, помилування тощо.
Законопроектом передбачено розгляд справи судом у складі трьох професійних суддів за участю суду присяжних. Водночас передбачається, що покарання у вигляді смертної кари не підлягає виконанню раніше, ніж через шість місяців з дня набрання вироком законної сили.
А під час розгляду справи в касаційному порядку — з дня прийняття рішення відповідним судом. Однак це не означає, що вирок неодмінно буде виконано через 6 місяців. Він не може бути виконаний раніше. В США у 2012 році було страчено такого собі Майкла Сельсора. З моменту винесення судового вироку минуло 36 років! А загубити життя людині можна судовою помилкою і при призначенні більш м’якого покарання. Просто відправивши за ґрати невинну людину. Комуністи впевнені, що прийняття нашого законопроекту дасть змогу Україні ввійти до десятки держав, найбезпечніших для проживання.
Бесідував Віктор ГАЙ.