Орієнтир на розширення внутрішнього ринку

Рік розпочався з пошуку незамулених джерел фінансування зусиллями передусім Міністерства доходів і зборів. Воно має забезпечити цього року 83 відсотки доходів і догодити МВФ, який вимагає фіскальної консолідації. На те є підстави: публічний дефіцит бюджету — 50,53 мільярда гривень, а прихований (у вигляді вартості державних гарантій) може сягнути не менше. Гроші потрібні для погашення близько 8 мільярдів доларів США зовнішніх боргів, а також дефіцитів Пенсійного фонду і НАК «Нафтогаз України». Для закупівлі природного газу по імпорту. Зрештою, для того, щоб унеможливити в подальшому швидке розбазарювання валютних резервів. Приїзд місії МВФ (для обговорення нової програми фінансової підтримки країни, яка продовжує жити в борг) породив стійке відчуття початку сезону полювання влади на грошові ресурси.

Хтозна, чи вимагатиме місія МВФ від уряду підвищувати тарифи на газ для населення, а от за втрату торік валютних резервів, яка вже ставить під сумнів платоспроможність країни, спитає неодмінно. Нагадаю, торік золотовалютні резерви знизилися на 7,3 мільярда доларів США — до 24,5 мільярда доларів США. Тож навіть, якщо не хочеш оголошувати повну мобілізацію грошових ресурсів, то мусиш. І старт реформи адміністрування податків та зборів не забарився.

Ця реформа стосується близько 150 тисяч підприємств і підприємців, які мають відтепер подбати, щоб близько 280 тисяч касових апаратів «звітували», як годиться, на сервери податкових органів через єдину систему електронної звітності. Того, хто не встигне з цим до липня, очікують штрафи. До всього бізнес «озброїли» неабиякою порцією відшліфованих законодавчих і нормативних актів — про банкрутство, заставу, акцизні збори, адміністративне регулювання тощо. Вже звичної плутанини не уникли. Так, від юридичних осіб Головна податкова служба вимагала звіту з податку на нерухомість до 1 лютого, попри те, що левова частка регіонів не встигла встановити ставок цього податку. І без суперечливих ініціатив не обійшлося. Чого варта, наприклад, пропозиція доповнити Загальну частину Кримінального кодексу розділом «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб». Мова, звісно, не про корпоративну «відсидку», а про злочини «від імені та в інтересах юрособи», однак правової чистоти цій пропозиції вочевидь бракує.

Не менш резонансною заявкою на доходи-2013 став законопроект з нормалізації трансфертного ціноутворення. У разі схвалення його в парламенті фінансово-промислові групи мають звітувати про обсяги торговельних операцій із пов’язаними компаніями в улюблених юрисдикціях. Через це безпроблемного проходження законопроекту через парламент очікувати не варто. Як і того, що великий бізнес не віднайде можливості, в який спосіб обійти нову фіскальну заморочку.

Президент Віктор Янукович засудив млявість реформ на стабілізаційному етапі розвитку економіки. До слова, якщо глава держави констатував виконання 25—35 відсотків плану реформ, скерованих на покращення життя людей, то він бачить краще за інших. Як на мене, будь-яке покращення можна вважати неповноцінним, доки уряд не запропонує ефективний механізм звільнення країни, регіону, галузі, домогосподарства від боргової залежності, а про це поки що можна тільки мріяти. Та й урядові прогнози щодо зростання ВВП не збігаються з фактичними в десятки разів (за попередніми даними, зростання ВВП торік становило 0,2 відсотка).

Дуже схоже, що реакцією на критику стало затвердження на урядовому рівні Програми активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки. Вона містить чимало слушних пропозицій щодо розширення внутрішнього ринку, підтримки на державному рівні галузей машинобудування, ІT-технологій, гірничо-збагачувального та хімічного секторів. Поза тим механізми самоокупності вітчизняної продукції, підняття рівня технічної конкурентоспроможності промислового сектору не прописано. Кредитна підтримка машинобудівної галузі конче потрібна, проте, чи кредитуватимуть банки за помірними ставками за наявності на валютному ринку девальваційних очікувань — іще питання. І, власне, чи буде попит на такі кредити, якщо негативний баланс зовнішньої торгівлі за відсутності інвестицій повсякчас провокуватиме послаблення гривні. За оцінками Світового банку, який координує свою діяльність із МВФ, цього року валютний курс ослабне до 8,7 гривні за долар США. Я вважаю, що до того не дійде, оскільки вірю, що МВФ поновить кредитування України, якщо не за результатами нинішнього візиту місії до Києва, то пізніше. А це стане наступним каталізатором задекларованої урядом активізації економічного розвитку. Краще кредиту може бути тільки кредит або розміщення євробондів на ринку зовнішніх запозичень, що, на мій погляд, станеться вже в першому кварталі.

Як завжди, в курсі всіх наших фінансових негараздів виявився російський «Газпром». Нагадаю, висунута ним претензія за недобір природного газу потягла на 7 мільярдів доларів США, хоча це не так уже й важливо. По-перше. Я не поділяю думки, що це реакція на багатообіцяючу угоду з Shell, яка стосується перспектив видобутку сланцевого газу на сході країни. Бо для того, щоб висувати претензії, російський монополіст мав спершу підбити підсумки минулого року. Бо, зрештою, повсякчас нагадувати про наші «слабкості» означає схиляти нас до вступу в Митний союз, але, як на мене, цього разу вийде якраз навпаки. Адже претензія стосується не штрафних санкцій, а недоотриманого прибутку за контрактом, який не є в правовому сенсі бездоганним: принцип «бери або плати» виписаний нечітко: він стосується компанії чи країни? Якщо справа дійде до суду, то він має визнати, що завищена за європейськими масштабами динаміка цін на природний газ застосовувалася «Газпромом» у кризовий період. По-друге, ніяк не уявляю, що російський монополіст позиватиметься до України, адже тоді він спровокує хвилю позовів щодо перегляду цін від інших країн Європи.

На побутовому рівні не сходила з язика справа про банкрутство «АероСвіту» та ще двох авіакомпаній, пов’язаних із фінансово-промисловою групою «Приват». Збитки від «перерваного польоту» складуть, мабуть, нескоро, бо йдеться не тільки про грошові, а й про морально-психологічні травми прикутих до аеропортів світу пасажирів. Збитки вже не компенсувати, але чи убезпечить себе держава від таких форс-мажорів у майбутньому? Навряд. Бо уряд замість того, щоб створювати конкуренцію на тому чи іншому ринку, фактично оберігає і плекає інтереси монопольних об’єднань. В енергетиці, на транспорті, в машинобудуванні, на продовольчому ринку...

«...Ми, м’яко скажемо, дуже вагалися перед тим, як накласти штраф на державного монополіста «Укрспирт», — зазначив минулого місяця глава Антимонопольного комітету України Василь Цушко. І більше нічого не треба пояснювати. Але штраф у 200 мільйонів гривень на концерн «Укрспирт», навіть якщо його таки оскаржать у суді, я розцінюю як ще одну з найпомітніших подій місяця. Бо профанація від одного монополіста (байдуже, у вигляді скасованого авіарейсу чи «пальоної» пляшки горілки), передається іншому монополісту легко, як вірус грипу. Бо, зрештою, для Антимонопольного комітету навіть прагнення «приструнити» монополіста — вже неабиякий крок до визнання.