Чи є майбутнє в країні, де на поле можуть безкарно заїхати чужі комбайни й зібрати ваш соняшник?

Скільки пишеш на сільськогосподарські теми, здавалося б, давно настав час перестати дивуватися особливостям нашого національного агровиробництва. Аж ні! На українському полі чудес часом проростають такі сюжети — просто диву даєшся. Може, і закономірно, що закордонні інвестори в АПК України йти не поспішають? Зрештою, кому захочеться в цій грі без правил вкладати кошти, щоб потім залишитися ні з чим? Та й що казати про іноземців, котрі вирішили заробити, вирощуючи хліб на українських чорноземах, і не звикли до ведення агробізнесу в таких умовах, коли тут свої, бувалі підприємці, не витримують «закону джунглів», ламаються...

 

З насінням — на бобах

Читач любить детективні сюжети. Особливо, якщо вони хвацько закручені. Тому стаття в нашій газеті (за 12.04.2012 р.) про скандальну історію, що сталася в Нововодолазькому районі Харківської області, мала певний резонанс. Нагадаємо, справа бере свій початок ще позаминулого року. В один з жовтневих днів 2011-го тамтешній аграрій Олександр Дьолог об’їжджав поля, які обробляє. Підприємець майже сім років орендує в районі 400 гектарів пайових земель. На них вирощує пшеницю, ячмінь, кукурудзу й соняшник. Регулярно, відповідно до укладених договорів, кожному із 166 власників земельних паїв видає по дві тонни зерна в рахунок орендної плати. Того року практично половину площ займав соняшник, який уже майже дозрів. Варто зазначити, сільськогосподарський сезон вдався, й сподівання на врожай були непогані. Але, об’їжджаючи поля, у підприємця ледь мову не відібрало: на орендованих ним гектарах дружно працювали одразу п’ять чужих комбайнів. З їхніх бункерів насіння дбайливо зсипали в КамАЗи, і великовантажні машини везли врожай у невідомому напрямку. Несанкціоновані жнива не змогла зупинити навіть опергрупа міліції, яка приїхала на виклик. У результаті, з оброблюваного Дьологом поля зникло 500 тонн соняшнику, розтанули надії отримати прибуток. Самому ж аграрієві залишилися борги у зарплаті й необхідність розрахуватися із власниками паїв за оренду землі. Як установлено експертизою, вартість зниклого соняшнику становить близько 2,3 мільйона гривень. Ці гроші й намагається тепер відсудити підприємець.

Помилка чи чітко зрежисована схема?

Забігаючи наперед, скажемо, що тепер показання сторін у справі про зниклий врожай кардинально різняться. У керівних районних кабінетах, звідки, можна сказати, і почалася ця збиткова для аграрія історія, нині здивовано розводять руками й називають інцидент не інакше як прикрою помилкою. Мовляв, просто в Новій Водолазі взялися наводити лад, проводити інвентаризацію гектарів. Тоді, мовляв, і переплутали чиновники райдержадміністрації ниви, які обробляє Дьолог, із землями резерву й запасу. «Але ж від них до поля, де ріс соняшник, кілометрів 10—15», — обурюється аграрій і називає свою версію того, що сталося. Він переконаний, що немає й тіні сумніву: такий недогляд — ніщо інше, як впровадження рейдерських технологій на селі. Олександр Дьолог упевнений: для того, щоб заволодіти його врожаєм, який так і не повернули, було розроблено чітко зрежисовану, прибуткову для багатьох її учасників, схему.

Ось така гра...

Якщо коротко, то ця історія (багатоходова, розіграна як на шахівниці, за словами Дьолога, комбінація) в юридичній площині має приблизно такий вигляд.

Першим кроком у справі про зниклий соняшник був позов до господарського суду Харківської області з боку райдержадміністрації до фізичної особи-підприємця Дьолога з вимогою звільнити начебто б самовільно зайняті ним землі запасу й резерву. Одночасно районне начальство виступило із клопотанням: накласти арешт на врожай, що дозріває на цих полях.

На другому етапі до справи підключився Відділ державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції. Там оперативно відреагували на клопотання райдержадміністрації: описали, арештували і передали на зберігання третій особі соняшник, що зріє в полі. Причому аграрій довідався про це тільки через кілька днів з повідомлення поштою. У відповідь він одразу підготував документи, які підтверджували безпідставність заявлених вимог і незаконність арешту. У цій ситуації, каже Олександр Дьолог, треба віддати належне суду, що оперативно розібрався з обставинами справи й зняв арешт. Тоді здавалося, ось вона — історія із щасливим фіналом! Але, як з’ясувалося, аграрій зарано тішився. Державний виконавець, схоже, з йому одному відомих причин арешт врожаю вирішив не скасовувати. А далі, як уже зрозуміло, з’явилися чужі комбайни, що збирають соняшник з орендованого підприємцем поля, великовантажні машини, що вивозять вирощене в невідомому напрямку. Кинувся, було, аграрій до місцевої міліції та районної прокуратури. Адже закон гласить, що не можна арештовувати незібраний врожай у особи, що займається сільгоспвиробництвом. Та навіть якщо й було накладено арешт, розмірковує Олександр Дьолог, збирати насіння ніхто не мав права. Соняшник мав на час арешту перебувати в полі. Можна охороняти, можна не пускати збиральну техніку господаря вирощеного, а вивозити сам урожай — ні. Тільки всі походи по інстанціях виявилися марними, соняшник так і не повернули. А скільки списано паперу!?.. Полетіли численні послання із закликами про допомогу. Щоб звернути увагу на це врожайне свавілля, сільгоспвиробник писав навіть надзвичайним і повноважним послам іноземних держав. Були поінформовані й Генеральний прокурор, і міністр внутрішніх справ, і депутати, і адміністрація Президента. Знову без очікуваного ефекту. Послання з Києва, як правило, спускали в область, а звідти — у район, тобто в інстанції, через протиправну бездіяльність яких, на думку      О. Дьолога, і був втрачений його врожай. Приміром, стверджує він, правоохоронні органи досі «шукають» невідомих осіб, причетних до зникнення врожаю, хоча ці особи давно всім відомі.

Щоб відновити справедливість, аграрієві нічого іншого не залишалося, як звернутися до суду. Отож ця шахова партія, незважаючи на вдавану очевидність, неабияк затягнулася. Коли наступить ендшпіль — не зрозуміло. Та й хто виграє, і хто програє — судити поки що зарано.

Між нивою і Фемідою

Під час підготовки статті, яка вийшла у квітні минулого року, про зниклий врожай кореспондент нашого видання зібрав чимало докладної інформації. Разом з Олександром Дьологом ходили в Новій Водолазі інстанціями, куди не раз вже звертався сам підприємець. Побували в міліції, райдержадміністрації, прокуратурі. Отож можна було наочно переконатися: аграрій зі своїм зниклим соняшником там всім добряче набрид, здебільшого звідти лунали лише відмовки. З моменту тієї публікації минуло близько десяти місяців, і ми вирішили зв’язатися із сільгоспвиробником, щоб з’ясувати, як розвивається ситуація. Виявилося, Дьолог у справах приїхав до столиці й погодився заскочити до редакції. Підприємець, як і раніше, намагається домогтися справедливості в судах (як сам каже: «Зараз я між полем і Фемідою»). Потрібно сказати, що в житті він — непоправний оптиміст. «Прорвемося» і «переживемо» — напевно, найбільш часто вживані ним слова. Але по ньому видно, що справа ця підприємця неабияк вимотала. Хоча, каже, звик огризатися й обстоювати свою позицію. Хтось інший на місці Дьолога давно б уже махнув рукою на таке «прибуткове» сільгоспвиробництво. Адже багато так і роблять, кидають. Скільки фермерів, керівників господарств вибила з колії така аграрна політика — не злічити.

— Потужним виявився удар із цим соняшником, а тут ще добив минулий посушливий рік. За час мого господарювання найважчий, — розводить руками підприємець. — Кукурудза висохла. У нашому регіоні з врожаєм — катастрофа. Орендну плату якось погасив, зарплату теж. Тепер потрібні гроші на підживлення озимих, посівну. Де їх брати — велике питання.

Олександрові, крім звичних польових турбот, доводиться посилено вникати в юридичні аспекти. Треба визнати, за минулий рік він у цій справі досяг успіхів. Хоча, зрозуміло, якби всю свою невичерпну енергію вкладав тільки у вирощування врожаю, не розпорошувався, то виграли б і власники орендованих ділянок, і сам Олександр, і агропромисловий комплекс загалом. Виграли б усі. Але такої можливості, на жаль, немає не тільки у Дьолога — у багатьох аграріїв.

Ходом судового процесу загалом співрозмовник задоволений. Вважає, що з’явилася реальна надія — гроші таки віддадуть. Нині розглядають питання щодо відшкодування їх з бюджету.

— Служителі Феміди справді розібралися в ситуації, — каже він і зі знанням справи показує одразу кілька судових рішень, прийнятих на його користь.

У сухому залишку

Хоча судовий розгляд не закінчено і гроші за соняшник поки що не віддали, Олександр Дьолог упевнений: історія про зниклий врожай буде із щасливим для нього фіналом. «Не перекреслять же служителі Феміди одним розчерком пера цілу низку винесених ними ж на мою користь рішень!» — з надією каже він. 

Але й у разі позитивного для аграрія результату зарано, полегшено зітхнувши, ставити в оповіданні крапку. Адже, якби, приміром, державний виконавець знав, що за своє неправомірне рішення не бюджет, а він сам понесе фінансову відповідальність, то, може, і не було б ні чужих комбайнів на чужому полі, ні цього майже детективного сюжету. А так що? Виходить, нечисті на руку громадяни, котрі записали у свій актив прибуток в історії зі зниклим урожаєм, і  чиновники, які (як би коректніше висловитися) не перешкодили їм, знову уникнуть відповідальності?

Але це питання, скоріше, не до суду, а до законодавців.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Тим часом

У пошуках справедливості

Ось дещо з хроніки судових рішень у справі про зниклий врожай

Господарський суд Харківської області своєю ухвалою від 15 листопада 2011 року за десятьма (!) заявленими вимогами повністю задовольнив скаргу Олександра Дьолога, визнавши дії та бездіяльність державного виконавця, вчинені під час опису, арешту та передачі на відповідальне зберігання третій особі врожаю соняшнику, недійсними та неправомірними.

Чи то на вказане судове рішення, чи на численні скарги аграрія, відреагувало і Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, яке за дорученням Державної виконавчої служби та за наслідками службової перевірки визнало дії державного виконавця та начальника ВДВС Нововодолазького РУЮ такими, що були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Але це не привело до повернення врожаю, а тому Олександр Дьолог був змушений вкотре звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. І ця скарга була задоволена судом. Так, господарський суд Харківської області від 28 травня 2012 року своєю ухвалою визнав бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ, що полягала у неповерненні Дьологу врожаю соняшнику, неправомірною.

Із зазначеною позицією погодився і Харківський апеляційний господарський суд, який в своїй постанові від 25 червня 2012 року виклав наступну принципову позицію: «... описане, арештоване та передане на зберігання майно (врожай соняшнику) підлягає безумовному поверненню ФОП Дьолог О. М.». При цьому повернути майно зобов’язане саме ВДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області. 

Але й цього разу аграрій нічого не отримав, фактично судові рішення виконавчою службою були проігноровані. А тому він вкотре звернувся до суду, цього разу з позовом про відшкодування збитків за рахунок держбюджету. І ці, вже треті вимоги Дьолога були задоволені. Господарський суд Харківської області своїм рішенням від 13 грудня 2012 року вирішив стягнути з держбюджету на користь позивача в рахунок відшкодування збитків кошти в розмірі вартості неповернутого врожаю соняшнику. Проте дотепер вказане рішення не набуло чинності, оскільки і виконавчою, і казначейською службою оскаржено в апеляційному порядку.