Ветлікарі стоять на варті санітарного благополуччя країни і здоров’я її громадян. Без висновку державної ветеринарної експертизи не можна ввезти жодну партію м’яса чи молока.
«Фахівці Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи щороку проводять десятки тисяч перевірок харчових продуктів, — розповідає його директор, доктор ветеринарних наук, професор, академік НААН України Анатолій Головко. — Серед основних завдань НДІ — здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю за харчовими продуктами, а також потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу».
Фахівці НДІ забезпечують методичну координацію роботи всіх регіональних діагностичних лабораторних центрів Держветфітослужби. А в столиці інституту підпорядковані також ветеринарно-санітарні лабораторії на всіх місцевих ринках. Тож саме тут можуть відповісти на популярне запитання: «Чи є безпечним наше щоденне меню?»
— Анатолію Миколайовичу, найчастіше читачі газети запитують про якість молока «від бабусі». До нього тепер потрапляють і рослинні жири, і антибіотики, і залишки агрохімії. Знаходили в «натурпродукті» й надмірну кількість шкідливих бактерій. Тому деякі експерти радять великими літерами написати на базарах попередження: «У сирому вигляді молоко не вживати!..»
— Гадаю, у цьому немає потреби. Молоко, придбане на легальних ринках, є безпечним. Передовсім тому, що супроводжується ветеринарними документами, які підтверджують здоров’я тварини. Крім того, його перевіряють у ветсанлабораторіях, які працюють на кожному базарі. Насамперед ці дослідження спрямовані на підтвердження якості та безпечності продукції (відсутності фальсифікату; виявлення молока, забрудненого радіонуклідами тощо). Молоко, яке не відповідає держстандарту, до продажу не допускається. Інша річ, коли людина йде за «натурпродуктом» на стихійний ринок, де ніхто не може дати жодних гарантій. Там не перевіряють ветеринарний паспорт корови, не знають, на що вона хворіє і як її лікують.
— Наскільки мені відомо, на базарах молоко від постійних продавців перевіряють тільки двічі на місяць, а влітку — раз на десять днів...
— Якщо і це вас не переконає — звертайтеся до наших лабораторій, приносьте зразки. Державний НДІ з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи надає платні послуги і може провести комплексне дослідження продукції на замовлення приватних осіб. Коштує, щоправда, це недешево. Проте в нас є можливість провести ширше коло досліджень, порівняно з лабораторіями на ринку. До речі, наш інститут виконує арбітражні функції, тож у спорах про якість продукту — приміром, між виробником і державою — його слово є останнім. Висновки наших фахівців оскарженню не підлягають.
— Які неякісні чи небезпечні продукти виявляли ветсанлабораторії на київських ринках?
— У рослинній продукції це могло бути перевищення допустимої концентрації нітратів і нітритів, насамперед у ранніх овочах, а що стосується м’ясної чи молочної продукції — перевищення кількості ентеробактерій. Досі відчуваються наслідки аварії на ЧАЕС — джерелом небезпеки можуть бути радіоактивно забруднені ягоди чи гриби.
Серйозних порушень чи дуже небезпечних випадків не було. Принаймні за останній рік в Україні не фіксували спалаху харчових токсикоінфекцій, що свідчить про ефективну роботу ветеринарно-санітарних служб.
— Торік ЗМІ розповсюдили приголомшливу заяву лікаря туберкульозного диспансеру однієї з областей. Він стверджував, що в приватних домогосподарствах регіону корови масово заражені туберкульозом. Тому кожен, хто п’є сире молоко, незабаром стане пацієнтом фтизіатра.
— Як фахівець я мушу заявити: ситуація з туберкульозом серед тварин в Україні набагато краща, ніж серед людей. Нині більше ризику існує, коли корови можуть інфікуватися від хворих людей, аніж коли люди отримують паличку Коха від тварин.
Збудник туберкульозу в молоці ми не визначаємо. Це системна робота — праця державної ветеринарної служби в цілому, яка передовсім забезпечує належний стан здоров’я тварин, — чи то в підсобному господарстві, чи то в колективному. Проводяться відповідні дослідження, які підтверджують, що дійне стадо чи окрема тварина здорові.
Ми координуємо всю роботу в межах країни з діагностики хвороб тварин. Мушу наголосити, що за останні роки ситуація стала значно краща. В Україні залишилось тільки по два-три неблагополучні пункти (тобто господарства) з лейкозу і туберкульозу. Тому мені важко зрозуміти, на яких підставах лікар зробив таку заяву.
— Джерелом туберкульозу можуть бути 55 видів сільськогосподарських тварин, кури і навіть риба. Цікаво, куди йде м’ясо інфікованих «братів наших менших»?
— На промислову переробку, найчастіше — на тушонку. За високих температур паличка Коха гине.
— Ваш інститут визначено як організатора заходів із локалізації та ліквідації заразних хвороб, спільних для тварин та людей. Що є проблемою номер один?
— Залишаються завдання із завершення роботи з ліквідації лейкозу і туберкульозу, а от проблемою номер один є сказ. Сюди вкладаються величезні кошти, ситуація покращується. Та виключно зусиллями ветеринарів ми не зможемо подолати сказ. Тут треба мобілізувати всіх — і МОЗ, і комунальні служби (щоб розв’язати проблему безпритульних тварин), і мешканців неблагополучних регіонів, які повинні щепити від сказу своїх домашніх улюбленців і ставитися до цього відповідально.
Чималу допомогу в боротьбі зі сказом надають держави ЄС — за їхній рахунок вакцинують диких тварин на нашій території у буферній зоні (50—100 кілометрів) на кордоні з Євросоюзом. Чимало тут залежить від стабільності державного фінансування. Якщо одного року ми проведемо щеплення, а іншого — ні, всі зусилля буде зведено нанівець. Тим часом обсяги державного фінансування на вакцинацію тварин від сказу на 2013-й рік в Україні дещо менші, ніж на 2012-й. Торік за бюджетні кошти придбали десь 9 млн. доз препаратів для щеплення лисиць, а, крім того, вакцини для домашніх тварин — котів і собак. Програма реалізовується тільки в 5—6 областях України, хоча неблагополучними щодо сказу є всі.
— Торік нагадала про себе «давно ліквідована» сибірка...
— Було зафіксовано один випадок. Річ у тім, що спори її збудника можуть зберігатися століттями. У нас є понад 10 тисяч могильників, де в різний період часу знайшли останній притулок тварини, що загинули від сибірки. Там не можна навіть худобу випасати, але люди не знають, де на них чатує небезпека. Сьогодні в рамках спільного проекту зі США українські фахівці проводять роботу з картографування неблагополучних пунктів. Практично все поголів’я великої рогатої худоби підлягає щепленню від цієї недуги, тож ситуація досить благополучна.
Щодо загальної епізоотичної картини... Тут передовсім треба працювати над недопущенням занесення і розповсюдження на території нашої держави африканської чуми свиней. Люди на неї не хворіють. Але от Грузія, приміром, через цю недугу втратила все поголів’я свиней. У липні минулого року в нас було зафіксовано випадок африканської чуми свиней на Запоріжжі. Минуло більш як півроку, нових спалахів немає, що свідчить про ефективність проведених заходів. Безумовно, турбує ветлікарів ситуація із класичною чумою свиней — інколи фіксуємо такі випадки. Велика економічна проблема — це хвороби птиці, бо найрозвинутішим сегментом нашого сільського господарства є саме птахівництво.
— Нещодавно Україна отримала дозвіл на експорт м’яса птиці і яєць до Євросоюзу. За умови, що надасть додатковий план контролю за сальмонелою у цій продукції...
— Нашою службою ще в 2008 році була розроблена Національна програма контролю за сальмонельозом відповідно до директив ЄС. Але Євросоюз працює за згаданими директивами вже понад 10 років. А ми свою програму тільки запровадили. Виконати її в повному обсязі за два роки важко. В наших закордонних партнерів є невпевненість у тому, що програма виконується у повному обсязі. Ми повинні підготувати додаткові заходи, щоб переконати їх у протилежному. Сьогодні й фахівці нашого НДІ, й регіональні лабораторії спроможні проводити відповідні дослідження, виявляти небезпечні для людини серотипи сальмонел.
— Ви перевіряєте тільки продукцію тваринництва?
— Рослинну теж. Як відомо, наш НДІ підпорядкований Державній ветеринарній і фітосанітарній службі, в компетенцію якої уже нині, серед іншого, входить робота з визначення якості й безпечності рослинної продукції. На законодавчому рівні ще не визначено єдиний уповноважений орган, який буде відповідати за якість і безпечність усієї харчової продукції, представленої на нашому ринку. Після внесення змін до закону про якість і безпечність харчової продукції цю прогалину буде ліквідовано. Таким органом має стати Державна ветеринарна і фітосанітарна служба. Відповідні зміни до закону вже напрацьовані, вони розглядаються у комітетах Верховної Ради.
— Які ще завдання виконують ваші лабораторії?
— Насамперед інститут здійснює державний моніторинг залишкових кількостей небезпечних речовин у продуктах харчування та кормах. Другий напрям нашої роботи — моніторинг інфекційних і паразитарних захворювань тварин, їх лабораторна діагностика. Усе це здійснюється коштом держбюджету. Крім того, ми виконуємо певну роботу на замовлення вітчизняних переробних підприємств або імпортерів-експортерів харчової продукції. Без наших експертних висновків вона не може бути ні замитнена для вивезення, ні розмитнена для ввезення в Україну. Працюємо також на замовлення вітчизняних підприємств, які не мають власних сертифікованих лабораторій, проте хочуть підтвердити якість і безпечність своєї продукції. Між іншим, в Україні у ветеринарній галузі існують тільки чотири лабораторії, які мають право досліджувати наявність чи відсутність у продукції ГМО. Наші повноваження підтверджені відповідними європейськими сертифікаційними органами. НДІ акредитований міжнародним агентством DAAKS та національним агентством з акредитації на визначення близько тисячі показників якості й безпечності продукції.
— Розкажіть про наукову діяльність інституту...
— Статус науково-дослідної установи ми отримали не так давно, раніше це була Центральна державна науково-виробнича лабораторія ветмедицини, яка займалася виключно діагностичною роботою. Тепер завдання ширші. Акцентуємо увагу перш за все на розробці методик, які будуть використовуватись у нашій роботі, — зокрема, при діагностиці хвороб тварин, розробленні заходів із боротьби і профілактики певних захворювань. Сьогодні є багато нарікань на науку, тому прагнемо, щоб наша робота була безпосередньо пов’язана з виробництвом.
— Чи з’являться більш точні методи визначення залишків антибіотиків у м’ясі та молоці? Подейкують, що препарати нового покоління наші ветсанлабораторії виявляти не здатні. Натомість шукають антибіотики, які вже півстоліття не використовуються.
— Це не зовсім так. Є декілька методів виявлення антибіотиків. Хроматографія та метод імуноферментного аналізу здатні виявляти сучасні антибіотики. Проте найдешевшим і найдоступнішим мікробіологічним методом фахівці і справді не зовсім задоволені. Він спрямований на виявлення пеніциліну, стрептоміцину і тетрацикліну, які тепер рідко застосовують у ветеринарії. Сьогодні над удосконаленням мікробіологічного методу працюють мої аспіранти.
Директор Державного НДІ з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи Анатолій Головко.
Головний фахівець лабораторії мікробіологічних досліджень харчових продуктів науково-дослідного бактеріологічного відділу НДІ Олена Мовчун визначає якість сметани одного із закордонних виробників.
Фото Анастасії Сироткіної.
