Замість «привілейованого» браконьєрства має бути доступне полювання

Голопристанський рай- йон Херсонщини збурив несподіваний фінал судового розгляду справи трьох мешканців села Рибальчого, котрі по-звірячому вбили вагітну оленицю. Її подерли собаки, і вона довірливо прийшла до людей. Ті ж, замість допомогти, вбили тварину. Їх затримали прикордонники та працівники приватного мисливського господарства «Кінбурнська коса». Про цю історію писав «Голос України», а міліція порушила кримінальну справу, дійшло до суду. Проте «покарання» виявилося смішним.

— Один із трьох убивць тварини взяв вину на себе й отримав «символічні» два роки умовно. Суд навіть не зобов’язав його компенсувати збитки. Інших двох покарано не було взагалі. Я не розумію, чи в нашій державі влада бореться з нахабним браконьєрством, чи стимулює його за допомогою таких от «справедливих» вироків? — ставить наболіле запитання директор ТзОВ «Кінбурнська коса» Сергій Саєнко.

Херсонщина багата лісами, плавнями, морськими та прісними водоймами. Навіть за умов людського «тиску» на довкілля ні дичина, ні риба тут не переводилися. Тепер, за нинішнього безробіття, місцеві жителі метнулися «відкушувати» свої часточки від «пирога» природних скарбів, сповідуючи лише один принцип: «Не можна ходити біля води й не напитися». Тож популяцію дичини вдається підтримувати винятково за рахунок її штучного розведення.

Те, що нелегальні «промисловці» у лісах та плавнях Херсонщини плодяться швидше, ніж риба чи тварини, експертів анітрохи не дивує. Адже ставлення Феміди до них зазвичай дуже ліберальне: районні суди обмежуються штрафами чи тими-таки умовними термінами. У дев’яти випадках із десяти вони навіть не конфісковують рушниці та моторні човни.

Другим сприятливим чинником для них є «дірява» охорона лісових масивів. За нормативами, в угіддях районних організацій Українського товариства мисливців та рибалок, які користуються 80 відсотками всіх мисливських угідь краю, один єгер обслуговує територію в десять тисяч гектарів. За день її не те що обійти — об’їхати практично неможливо. У приватних господарствах охорона поставлена трохи краще: один єгер обслуговує від 

4 до 7 тисяч гектарів. Варто браконьєрам пересвідчитися, що «домовитися» з ними неможливо, і їхні «набіги» значно рідшають. Приміром, за рік після затримання убивць вагітної олениці та широкого розголосу події візити нелегалів у володіння ТзОВ «Кінбурнська коса» (воно має трьох єгерів на 14 тисяч гектарів) майже припинилися.

— На мій погляд, цивілізованому розвитку справи захисту та збагачення природних ресурсів Херсонщини посприяла б поява хоча б одного приватного мисливського господарства на кожен район. Такі структури, можливо, й на базі фермерських господарств із площею земель у 4—5 тисяч гектарів могли б стати «пілотними» для відпрацювання нових технологій вирощування тварин і птахів, їхньої охорони та акліматизації. Однак біда в тім, що у п’яти районах краю вільних земель для них взагалі немає, — каже начальник відділу мисливського господарства облуправління лісового і мисливського господарства Денис Гончарук.

Утім, відсутність вільних ділянок не є надто вже нездоланною перепоною: УТМР виживає здебільшого за рахунок членських внесків і завжди потребує додаткових інвестицій у свої господарства. Районні організації товариства, що мають права юридичної особи, готові домовлятися з підприємцями, але також хочуть гарантій збереження їхніх прав на користування угіддями.

— Для нас головна проблема — не розбіжності у підходах, а відсутність довіри до потенційних партнерів. Нещодавно уклали договір про співпрацю із приватним підприємством про спільне розведення фазанів у Новотроїцькому районі. Так усе завершилося тим, що грошей у проект бізнесмени не вклали, натомість почали судитися, вимагаючи передати їм в одноосібне користування земельну ділянку, яку орендуємо. Раз обпеклися — тепер десять разів подумаємо, — продовжує голова обласної організації УТМР Леонід Величко. — Хоч як дивно, але нам простіше знаходити спільну мову з іноземцями, ніж із підприємцями-співвітчизниками. Нині ведемо переговори про організацію полювання на перелітних птахів із фірмами Німеччини, Італії, Арабських Еміратів. Зарубіжні партнери не тільки готові дотримуватися наших правил і не претендувати на орендовані угіддя, а й платити за відстріл дичини вдесятеро дорожче. Гроші, виручені від продажу відстрілочних карток арабам, німцям та італійцям, підуть на охорону й розведення дичини, закупівлю кормів, які після тривалої посухи дуже і дуже недешеві.

Єдине, в чому солідарні й приватні, й громадські мисливські організації, то це в тому, що мало не головним чинником стримування браконьєрства є збереження доступності полювання для тих людей, які мешкають поруч із мисливськими угіддями. В осередках УТМР для цього просто стримують подорожчання відстрілочних карток на найбільш розповсюджені види дичини — приміром, фазана або дику качку на терито-

Херсонщини нині можна вполювати за 50 гривень, а минулого сезону це коштувало 40 гривень. А от політика приватних господарств часто гнучкіша.

Приміром, те саме товариство «Кінбурнська коса» для мешканців сіл, прилеглих до мисливських угідь, приготувало й «батіг» у вигляді пильної непідкупної охорони, і «пряник» у вигляді доступних цін на відстрілочні картки. Так, за впольовану дику качку «свої» платять символічні десять гривень, тоді як приїжджі з інших регіонів України та іноземці — до двохсот гривень. Як варіант, можна вступити до тутешнього мисливського клубу, сплативши сорок тисяч гривень на рік на охорону, розведення та підгодівлю дичини, і полювати за тарифами «для своїх».

Що й казати, задоволення дороге, але людей небідних це не зупиняє: заради гарантованої можливості полювати, вони готові викладати великі гроші. А власники господарства витрачають ці кошти на збільшення популяції та компенсують збитки від доступного, хоча й лімітованого полювання «сусідів». Шкода тільки, що таких оаз на Херсонщині поки що небагато. Одне слово, жорсткий підхід до всіх нелегальних промисловців (разом із «привілейованими» чиновниками та правоохоронцями) міг би допомогти в подоланні браконьєрства чи принаймні звести його до по-

одиноких випадків.

 

Херсонська область.