На Чернігівщині легка промисловість є багатогалузевим комплексом, до якого входить майже 30 підприємств (без малих підприємств та фізичних осіб), має розгалужену торговельну мережу. Нині у цій сфері працює майже 5 тисяч найманих працівників.

Невтішна ситуація

Проблеми розвитку ринкової економіки передусім знайшли доволі виразне відображення і в легкій промисловості. Її потенціал дуже постраждав у 90-х роках минулого століття. Скажімо, у 1991 році на Чернігівщині виробляли 34971 тисячу квадратних метрів вовняних тканин, 4549 тисяч квадратних метрів бавовняних тканин, а вже у 1997-му ці показники становили відповідно 26,4% і 3,3% від рівня 1991 року.

Втрачала галузь свої позиції у промисловому виробництві й надалі. У 2003 році тут вироблено 4433 тисячі квадратних метрів тканин, а у 2011-му — 2951. Невтішну ситуацію маємо і нині. Зокрема, за січень—грудень 2012 року порівняно з відповідним періодом позаминулого року спад виробництва на підприємствах легкої промисловості області сягнув 10,3%. Питома вага її в обсягах реалізованої промислової продукції області за 10 місяців 2012 року становила 2,4%.  

Характерним для регіону є і те, що тільки п’ята частина продукції легкої промисловості — це товари широкого вжитку, решта — сировинна продукція.

Некоректна заборона  

Найвагомішою на Чернігівщині є текстильна промисловість, частка якої в реалізації галузі становить майже 70% (індекс виробництва у 2012-му становив 101,7%). Доволі сильні позиції займає в Україні ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл». Вона виробляє вовняну пряжу, тканини камвольні, суконні, вовняні та напіввовняні та випускає значну частину загальнодержавного обсягу вовняних тканин. У 2004 році компанію внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

«Чексіл» за останні три роки на 90% провела технічне переозброєння суконного виробництва і запровадила низку новітніх технологій. Нова технічна база у сукупності із застосуванням сучасних методів та форм організації праці дала змогу за рекордно короткий період істотно скоротити затрати та підвищити продуктивність праці. Водночас у зв’язку зі спалахом африканської чуми свиней на території Російської Федерації в 2008 році було заборонено ввозити на територію України миту овечу вовну (тонку), яка становить 90% від всієї імпортованої вовни КСК «Чексіл». Міжвідомча неузгодженість тривала до 2012 року, що змусило підприємство на третину скоротити обсяги виробництва та поступитися значним сегментом товарного ринку, в тому числі — й зовнішнього. Докорінно змінити ситуацію на підприємстві могла б допомога з боку держави в отриманні замовлень на випуск тканин для забезпечення потреб міністерств та відомств України (в тому числі — Міноборони).

Свого часу Чернігів виступав з ідеєю пошиття шкільної форми для усієї України. Зрозуміло, що це врятувало б від банкрутства багато швейних фабрик, дало б гарантований стимул галузі. Однак ідею реалізовували лише декілька років. Нині вона «успішно» похована. А якщо врахувати, що кількість війська, правоохоронців щороку зменшується, то, ясна річ, потреба у пошитті форменого одягу зменшується. Це знову-таки б’є по фінансових справах виробників.

Лише небагато з них знаходять нові можливості. Зокрема, ТОВ «Новофіл» — єдиний в Україні виробник еластомірної нитки, яка використовується для виробництва трикотажу, сучасних тканин різних типів, панчішно-шкарпеткових виробів, чоловічої та жіночої нижньої білизни, сучасних корсетних виробів та тканин із мікрофібри. Виробництво є екологічно чистим, технологія оплетення нитки є новою для нашої країни.

Добре «розкрутилась» у Сосниці і фабрика жіночої білизни ПАТ «Еліта», продукцію якої навіть підробляють у Російській Федерації кілька підпільних підприємств.

Взуттєвики додають

Є значні проблеми і у виробництві взуття. У 1991 році на Чернігівщині вироблялося 4007 тисяч пар шкіряного взуття, вже у 2003 році — 512 тисяч пар. Неконтрольовані імпортні поставки негативно позначилися на взуттєвих виробництвах. Але загалом завдяки новим стандартам моди відбулись і позитивні зрушення. Сьогодні ніхто не пропонує взуття, зроблене абияк. Серед лідерів галузі — ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня», яка упродовж останніх 20 років залишається законодавцем моди дитячого взуття в Україні.

Виходячи із фінансових можливостей, підприємство щороку здійснює капітальні вкладення для того, щоб придбати сучасне технологічне обладнання, нові транспортні засоби, запроваджує нові технології. Уже позаторік насамперед завдяки цій фабриці на Чернігівщині виготовлено 1029 тисяч пар взуття.

Загалом нині дещо уповільнився спад виробництва серед підприємств, зайнятих пошиттям взуття, і становить 6,6 %.

Запровадження обмежень на державному рівні торговельної надбавки на продукцію легкої промисловості, особливо — на продукцію для дітей дошкільного та шкільного віку, позитивно вплинуло б на конкурентоспроможність власного виробника.

«Здав у рабство»

Саме у Чернігові торік відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці на тему «Проблеми та напрями формування системи стимулювання роботодавців до створення та збереження робочих місць».

— Я здав у «рабство» західним партнерам свій колектив, — чесно зізнався депутатам один із керівників. — Чернігівська швачка заробляє 15—20 відсотків від того, що отримує її колега у Бельгії. Ми хотіли б отримати більше, та не можемо підняти цінову планку, бо ж замовлення заберуть конкуренти. Я плачу 1500 гривень зарплати, а підприємець, який організував підпільний цех, — 1600. І людина йде до нього. Йому ж легше, бо він не платить податки за всіх працівників. А тим часом за споживанням електроенергії дуже легко вирахувати, скільки у нього працює людей.

Дешевий і безконтрольний ширвжиток з Китаю, Туреччини, увесь секонд-хенд фактично витіснили чернігівських виробників на непривабливі позиції. Виробники одягу ПрАТ «Чернігівська швейна фабрика «Елегант», ПАТ «Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» та ПрАТ «ТК-Стиль» не є законодавцями мод у регіоні, як це не дивно, не домінують тут. Водночас пальта, костюми, пошиті на Придесенні, мають попит у Франції та Німеччині. Єдина проблема: за все це українські швачки отримують копійки. Головні прибутки потрапляють у кишені посередників, зарубіжних партнерів, які використовують українську дешеву робочу силу. Загалом підприємства галузі працюють переважно за контрактами з іноземними фірмами і за давальницькою схемою і, як наслідок, на результатах їх діяльності істотно позначається коливання валютного курсу та фінансові ризики європейських підприємств-партнерів.

Буде вдосталь своїх панчох?

У 1991 році Чернігівщина давала «на-гора» 21725 тисяч пар панчох та шкарпеток. Головним чином цей вал забезпечувала Прилуцька панчішна фабрика. На жаль, свого часу виникли проблеми з продажем її продукції. У 2008 році підприємство з ініціативи місцевої податкової інспекції визнано банкрутом. У 2010-му вироблено всього-на-всього 50 тисяч пар шкарпетко-панчішних виробів. Зазначимо, що податковий тягар на діючі підприємства такий високий, що їм легше робити власну продукцію десь у підвалах. Ось так і трапилося у Прилуках. Шкарпетки після занепаду виробництва так і виготовляли на розкупленому фабричному обладнанні.

Нині під брендом Прилуцької панчішної фабрики (ТОВ «Малів») і на частині її бази знову випускається ходова продукція. Зрозуміло, це вже не ті обсяги. Але авторитет прилуцької марки такий високий, що, сподіватимемося, поступово підприємці — ініціатори відродження фабрики — нарощуватимуть виробництво продукції, яка має попит.

...Загалом, попри відомі проблеми, з року в рік практично нічого не робиться на державному рівні для захисту вітчизняного ринку. Йдеться насамперед про запобігання заниженню митної вартості та незаконному переміщенню через державний кордон товарів легкої промисловості іноземного виробництва. Українські виробники просто криком кричать про потреби запровадження обмеження щодо ввезення в Україну товарів групи «секонд-хенд» шляхом встановлення квоти на одяг та інші вироби, що використовувалися за кодом УКТ ЗЕД 6309 організаціями, що ввозять його у вигляді гуманітарної допомоги. Слід застосувати тарифні та нетарифні обмеження на ввезення останнього на митну територію України.

Першочерговими завданнями для виходу легкої промисловості на якісно новий рівень на Чернігівщині є проведення технічного переоснащення, реконструкції підприємств та забезпечення на цій основі стабільного інноваційного розвитку галузі, поступовий відхід від давальницьких схем виробництва, забезпечення глибокої переробки вітчизняної сировини, оновлення асортименту продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках. 

Гостро стоїть і питання обсягів закупівель вітчизняними швейними фабриками вовняних та напіввовняних тканин виробництва ПрАТ КСК «Чексіл» (Чернігів). Необхідно опрацювати можливості внесення у відповідні нормативні документи положень, що передбачають певні преференції для виконавців державних замовлень з пошиття форменого одягу, які використовують при виконанні державних контрактів тканини та фурнітуру національних виробників.

 

Чернігівська область.

Фото автора.

До речі

Слабка захищеність внутрішнього ринку від надходження товарів, ввезених контрабандним та незаконним шляхом, стало ще однією з причин занепаду вітчизняної легкої промисловості.

Цифри і факти

Підприємства Чернігівщини виробляють майже половину вовняних тканин, більш як 15% пальт та напівпальт жіночих та дівчачих, 4% взуття тощо в Україні.

На листопадовому ярмарку в Чернігові прилуцькі шкарпетки спричинили ажіотаж.