Шановна Галино Квітко! Ваша стаття «Кадастровий переділ» («Голос України» за 9 січня 2013 року) на моєму особистому прикладі підтверджує висновок, що сьогодні «кадастрове вимагання» проявляється в повному обсязі. Потрібно знову платити чималі суми за підготовку чергового пакета документів на наділ. Після прочитання в пресі коментаря голови Держагентства земельних ресурсів Сергія Тимченка, я вирішив одержати кадастровий номер на садову ділянку в шість соток, приватизовану мною в 2002 році. Після звернення до земельного відділу в Фастові з мене за присвоєння кадастрового номера зажадали 603 гривні. Помилуйте, я сплатив за приватизацію ділянки Дорогинській сільраді 3 гривні за ордером №49 «За реєстрацію земельного акта», а що це за тариф (603 грн.), ким його визначено і затверджено? Адже на чолі питання стоїть державне Держземагентство!
Звернувся за рішенням по інстанції й одержав з головного земельного управління в Київській області відповідь такого змісту: «Ви можете обрати будь-яку землевпорядну організацію, у тому числі державну, яка й виготовить технічну документацію...».
Виходить, Держземагентство визначає розроблювачем документації юридичних і фізичних осіб, а вони встановлюють, на свій розсуд, тариф за присвоєння кадастрового номера.
Отож, щоб знову підтвердити своє право власності на ділянку землі, ми змушені зазнавати непомірних витрат, а у багатьох заробітна плата чи пенсія не перевищує двох тисяч гривень на місяць.
З повагою власник садової ділянки «Лісове» Микола ПОКИНЬБОРОДА.
Київська область.
