Клієнти банку «Таврика» та громадські активісти учора в Києві влаштували акцію у зв’язку з проблемами з поверненням депозитів. Під стінами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вони вимагали не лише відшкодувати у повному обсязі вкладені людьми кошти, а й розібратися, чому у цього банку «раптово» виникли проблеми. Учасники акції оприлюднили колективне звернення до Голови Верховної Ради, Президента, Прем’єр-міністра, Генпрокурора та голови Нацбанку, в якому вимагають детального розслідування «дивного збігу обставин», які призвели до таких негараздів.
У зверненні, зокрема, зазначається, що проблеми у банку почалися після того, як у листопаді минулого року «Таврика» достроково виплатила кредит НБУ в очікуванні рефінансування, яке так і не отримала. Натомість, 23 листопада 2012-го рішенням Нацбанку було зупинено всі активні банківські операції до 24 грудня. Таким чином, вважають активісти, обмеження НБУ заблокували роботу цієї фінустанови.
Водночас, у самій «Тавриці» переконують, що зобов’язання перед вкладниками вони виконають. Зокрема, з 18 січня вже почалися виплати за договорами, строк дії яких закінчився 21 грудня 2012 року та за договорами банківського рахунку. Працює у банку й гаряча телефонна лінія — 0 800 500 999, (044) 205-59-99.
Хто бореться з млинами, а хто — з дверима фонду
Водночас, не бажаючи применшити проблеми вкладників, не можна не сказати й кількох слів про особливості цього мітингу, який часом нагадував театр абсурду. По-перше, так і не зрозуміло, чому своєю мішенню активісти обрали Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а не сам банк «Таврика», Нацбанк чи уряд, яких мітингувальники винуватять у банкрутстві фінустанови? Чому активісти не виламували двері Генпрокуратури, якщо вважають, що правоохоронці закривають очі на очевидний злочин? Коли автор цих рядків намагалася поставити ці запитання одному з організаторів акції Віталію Черняховському, він, помітивши «затишшя», яке на хвилину запанувало на мітингу, кинувся до гучномовця, а потім почав чомусь виламувати двері фонду, які з іншого боку тримали два охоронця. Зрештою, В. Черняховського таки впустили всередину. Він вийшов через інші двері цього приміщення, повернувся до товаришів і через якийсь час під прицілом телекамер знову взявся виривати з петель «бар’єр»! Друге, що дивує, нечисельність постраждалих вкладників. Разом з організаторами їх було не більше двох десятків, що не дає підстав говорити про серйозність намірів тих, хто зібрався.
Схожі акції, які стали надзвичайно популярними у столиці, на жаль, лише дискредитують громадські виступи і призводять до їх маргіналізації.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.