Леонід Петрович Юзьков — перший Голова Конституційного Суду України, один із засновників Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор. І це ще не весь перелік його досягнень, які заслуговують на повагу та викликають інтерес у суспільства.
Народився Леонід Петрович 28 січня 1938 року в селі Новоселиця Полонського району на Хмельниччині в селянській сім’ї.
Після закінчення Новоселицької середньої школи вчився у Бердичівському педагогічному училищі. Отримавши диплом, працював учителем малювання.
Відслуживши у лавах Радянської Армії, вступив на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Навчаючись в аспірантурі рідного університету (1965—1967 роки), Леонід Юзьков одночасно працював науковим співробітником лабораторії управління та управлінської праці у місцевих радах, а після завершення дисертаційного дослідження обійняв посаду старшого викладача кафедри державного і адміністративного права юридичного факультету університету (1967—1972 роки). Дисертацію на тему «Система исполнительно-распорядительных органов местных советов Украинской ССР и основные направления ее совершенствования в современный период» Леонід Петрович Юзьков захистив 24 лютого 1969 року та отримав диплом кандидата юридичних наук.
Протягом 1967—1987 років вийшли друком 63 праці Леоніда Юзькова, з яких 49 підготовлені ним особисто, а 14 — у співавторстві
з такими відомими вченими-державознавцями, конституціоналістами, як Микола Вітрук, Михайло Корнієнко, Джангир Керімов, Володимир Копєйчиков, Олександр Крупчан, Віктор Погорілко, Рахіль Синельникова, Олег Фрицький та інші. Серед відомих робіт цього періоду заслуговує на особливу увагу стаття «Системний підхід до вивчення предмета науки управління», розділ «Наукові основи організації і питання удосконалення системи виконавчо-розпорядчих органів місцевих влад» у монографії «Наука управління і місцеві ради». Неабиякий інтерес викликав у іноземців текст Конституції УРСР, виданий вченим у перекладі англійською, німецькою, французькою та іспанською мовами.
Загалом Л. П. Юзьков є автором понад 200 наукових праць. І ця цифра могла б бути більшою, якби Леонід Петрович залишався у статусі вченого-теоретика, якби не віддавав так багато сил та енергії організаторській роботі. Коло його інтересів було надзвичайно широким: неперевершений спеціаліст у галузі не тільки конституційного, а й виборчого, муніципального права, визнаний авторитет з питань державного будівництва.
Науковий пошук вченого проходив у площині комплексного дослідження взаємопов’язаних політико-правових питань, що розкривали місце і роль державного управління в радянській політичній системі.
Беручи до уваги наукові здобутки Л. П. Юзькова, Вища атестаційна комісія Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР 17 грудня 1974 року присвоїла йому вчене звання доцента кафедри радянського державного будівництва і права.
З липня по серпень 1990 року Леонід Петрович працював у Київській вищій партійній школі при ЦК КПУ на посадах старшого викладача, доцента, професора, заступника завідувача та завідувача кафедри радянського державного будівництва і права. Одночасно він проводив дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Державне управління у політичній системі радянського суспільства», яке успішно завершив у 1985 році, захистивши дисертацію на засіданні спеціалізованої вченої ради при Інституті держави і права АН УРСР.
Леонід Петрович Юзьков увійшов в історію української юриспруденції не тільки як видатний учений-конституціоналіст, визначний державний і громадський діяч, а й як талановитий педагог, котрий виховав не одне покоління вітчизняних правників на юридичному факультеті Київського національного університету імені Т. Шевченка. Багато його учнів стали кандидатами, докторами наук, визнаними фахівцями.
Активна наукова та науково-педагогічна діяльність Леоніда Петровича Юзькова сприяла тому, що рішенням Державного комітету СРСР з народної освіти від 18 листопада 1987 року йому було присвоєно вчене звання професора кафедри радянського державного будівництва і права. Крім того, Указом Президії Верховної Ради УРСР від 13 червня 1984 року Л. П. Юзькову було присвоєно почесне звання заслуженого працівника вищої школи Української РСР.
Як відомо, після розпаду СРСР на його території утворилися окремі держави, у тому числі й Україна. Леонід Петрович Юзьков, ще перебуваючи на посаді професора Київської вищої партійної школи при ЦК КПУ, 7 червня 1990 року взяв участь у конкурсі на заміщення вакантної посади професора кафедри державного і адміністративного права юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка. На засіданні вченої ради університету шляхом таємного голосування у вересні 1990 року його одностайно було обрано на посаду професора цієї кафедри.
Займаючись науково-педагогічною роботою, професор Л. П. Юзьков також вів активну державотворчу діяльність. Постановою Верховної Ради УРСР від 24 жовтня 1990 року № 405-XІІ його включено до складу Комісії з розробки нової Конституції УРСР, Постановою Президії Верховної Ради УРСР від 18 березня 1991 року № 841-XІІ — до групи наукових експертів з питань Союзного договору. Президент України Розпорядженням від 7 квітня 1992 року № 51 вводить його до персонального складу Колегії з питань правової політики Державної думи України.
Леонід Петрович був розробником проекту Декларації про державний суверенітет України.
Під його керівництвом за досить короткий час було підготовлено проект нової Конституції України, в якому він прагнув втілити свої ідеї, які зводилися до того, що конституція має закріпити пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Нова Конституція України, на його погляд, мала б бути «безпосередньо діючим правом», документом, який не виконував би функцію «апологетичного фасаду невдалої соціальної будівлі», а поєднав би «кращі зразки світового конституціоналізму» з «історичними й національними традиціями українського державотворення».
Л. П. Юзьков брав активну участь у розробці найважливіших законопроектів, зробив вагомий внесок у підготовку проекту Закону України «Про Конституційний Суд України».
Оцінюючи рівень професійної кваліфікації та організаторські здібності Леоніда Петровича Юзькова, керуючись статтею 5 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 3 червня 1992 року, Верховна Рада України обрала його Головою Конституційного Суду України, що й підтвердила відповідною Постановою від 1 липня 1992 року № 2529-XІІ.
За визначну роль у науковому забезпеченні організації і функціонування державних органів, розбудові правової держави, розвитку правової науки та освіти Президент України Указом від 23 липня 1993 року № 275/93 затвердив Леоніда Петровича Юзькова дійсним членом Академії правових наук України. Варто зазначити, що Леонід Петрович мав високий науковий авторитет серед учених не лише України та союзних республік, а й зарубіжжя, зокрема, колишніх Чехословацької соціалістичної республіки, Угорської народної республіки, Польської народної республіки, куди він неодноразово виїжджав читати лекції. За даними Національної академії правових наук України, у 1994 році академік Л. П. Юзьков двічі брав участь у наукових конференціях, що проводилися у Німеччині та Греції, за його активної участі відбулися три міжнародних симпозіуми, присвячені аналізу й експертній оцінці проекту нової Конституції України, на яких спеціалісти в галузі конституційних систем США, Канади, Великобританії, Німеччини, Франції та інших країн розглядали конституційну модель України.
На засіданні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), членом якої був Л. П. Юзьков, 3 березня 1995 року він мав подати науковцям, експертам і політикам найповнішу інформацію про конституційний процес в Україні, переконати їх у тому, що відсутність на той час нової Конституції України не може бути формальною перешкодою для набуття Україною повноправного статусу члена Ради Європи. Але невблаганна смерть перервала напружену і благородну працю видатного вченого-юриста, державного діяча, людини щедрого серця. Він помер внаслідок серцевого нападу 2 березня 1995 року і похований з державними почестями на Байковому кладовищі у місті Києві.
На честь Л. П. Юзькова названо вулиці в різних містах і селах, встановлено меморіальні дошки, для кращих студентів вищих навчальних закладів запроваджено іменні стипендії.
Самовіддана праця теоретика конституційного процесу в Україні не була марною. Багато правових ідей, висунутих і обґрунтованих Л. П. Юзьковим, реалізовано в чинній Конституції України.
Леонід Петрович Юзьков був скромною, високопорядною і високогуманною людиною. Своєю енергією, ентузіазмом він умів запалити інших, згуртувати навколо себе людей. Його глибоко поважали колеги, любили друзі, товариші, їхні взаємини були щирими і сердечними. Твердий у своїх переконаннях, непохитний у принципах, Леонід Петрович завжди був готовий уважно вислухати людину, прийти їй на допомогу.
Світла пам’ять про талановитого вченого-юриста, педагога, державного і громадського діяча, людину щедрої душі Леоніда Петровича Юзькова назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.
Прес-служба Конституційного Суду України.
