Репортаж із «Європейського валу» на Сумщині
Від обласного центру до міжнародного пункту пропуску «Юнаківка», розташованого на державному кордоні України, — неповні 60 кілометрів — для прикордонного уазика не відстань. Та що ближче до кордону, то відчутніший його незримий подих: в обох напрямках побільшало легковиків, автобусів, вантажівок з іноземними номерами, і чим ближче зустріч з ним, тим трепетніше і щемливіше вистукує серце. Але, якщо у роки «залізної завіси» для більшості з нас він завжди асоціювався з неприступністю, то нині, донедавна «братський кордон», відлякує і насторожує українців своєю «ворожістю».
Перша лінія оборони — на надійному замку
— У цьому відчутті, а воно в абсолютної більшості українців, — сьогоднішні реалії, увесь стан наших відносин з північним сусідом, — погоджується командир Сумського прикордонного загону полковник Дмитро Ільчинський, за плечима якого 28 років прикордонної служби.
Становлення офіцера після закінчення Алма-Атинського прикордонного училища відбувалося разом з набуттям Україною незалежності у Західному прикордонному окрузі держави. Потім були Харків, Крим, Одеса і, нарешті, недавнє призначення начальником Сумського прикордонного загону — нині на одну з найвідповідальніших ділянок державного кордону. Увесь його відрізок довжиною майже 570 кілометрів нині вимушено зазнає метаморфози: наїжачується протитанковим ровом, траншеями, оглядовими вежами, колючою огорожею, вогневими точками, бліндажами, спецприладами?
— З огляду на зміну загроз, передусім військового характеру, — продовжує старший офіцер, — на східній ділянці нині пріоритет надається обороні і охороні державного кордону, стратегічній професійній підготовці особового складу, досконалому володінню ним всіма видами зброї, оновленню бойової техніки?
— Як змінилась обстановка на українському кордоні після нападу Росії?
— Напруження відчувається по всій країні, а на кордоні воно на голову вище. Прискорилась, а точніше розпочалась з нуля реалізація реформ в усіх сферах бойової діяльності Державної прикордонної служби. Ми постійно посилюємо свої позиції як у бойовому, так і в інженерно-технічному відношенні: зросла щільність і кількість прикордонних нарядів, повним ходом йде спорудження фортифікаційно-оборонних споруд. Зведено, а точніше викопано, перші 45 кілометрів протитанкового рову, безліч кілометрів траншей, інтенсивно споруджуються загородження з колючого дроту, облаштовуються рокадні дороги у прикордонній полосі, завершуються облаштування контрольно-слідової полоси, встановлюється спецобладнання. На найзагрозливіших напрямках триває монтаж металевих оглядових веж... Словом, робиться все, аби кордон став справді неприступним форпостом для непроханих гостей як у «братській», так і «кумівській» чи «сватівській» військовій формі.
— Але ж такий обсяг роботи, певно, відволікає від основного завдання, послаблює охорону кордону?
— Аніскільки, адже більшість з перерахованого, за виключенням особливих інженерно-технічних об’єктів, зводиться усім миром. Допомога, скажу відверто — всенародна, з збоку населення, приватних підприємців, акціонерних товариств, місцевих органів влади, волонтерів. Усі нині розуміють: без надійного кордону годі сподіватися на спокій у власній домівці, регіоні, державі. Так, на півночі Сумщини, на території відділка прикордонної служби «Свеса», колектив місцевого лісгоспзагу, який очолює Олег Закусило, власною технікою облаштував 3,5 кілометра протитанкового рову, а на території прикордонного відділка «Сопич» у Глухівському районі приватний підприємець Володимир Гриб викопав протитанковий рів довжиною 850 метрів. І таких прикладів безліч. Я вже не кажу про допомогу товаришів по зброї з військових частин, що дислокуються на території Сумської області. Приміром, сумські артилеристи викопали близько семи кілометрів рову, охтирські військові — 13 кілометрів, колеги з Роменського Міжрегіонального центру швидкого реагування стільки ж.
— Чому держава не така активна у своїй допомозі у реалізації інженерно-оборонних заходів комплексу «Стіна», яка віднедавна трансформувалась у «Європейський вал»?
— Тому, що нині найвразливіше місце на сході України — в зоні АТО. Саме туди і спрямовується левова частка наявних фінансових і матеріальних ресурсів, потрібних для якнайшвидшого знищення пожарища війни, роздмуханого північним сусідом. Здолаємо ворога, тоді гуртом візьмемось і за «Європейський вал». Сьогодні наше завдання — захистити рубежі держави, відстояти її цілісність, недоторканність і незалежність. Відстояти навіки.
Саме це бойове завдання протягом кількох місяців мужньо і хоробро виконує особовий склад Сумського прикордонного загону — як по охороні державного кордону, так і у боях із запеклим ворогом на сході України.
Так, прикордонними нарядами у цьому році вже затримано більше півтори сотні незаконних мігрантів, вилучено кілька десятків «лівих» автомобілів, понад 20 тонн контрабандного м’яса, до двох десятків одиниць вогнепальної зброї і півтисячі боєприпасів, близько півтонни наркотичних і психотропних речовин, які за цінами чорного ринку коштують мільйони гривень... Останній великий контрабандний «улов» понад 24 тонн твердого сиру загальною вартістю 1,3 мільйона гривень відбувся наприкінці листопада.
З такою ж відвагою і хоробрістю сумські прикордонники захищають священні рубежі і на полі бою в зоні АТО.
Про хоробрість сумчан у бою під Успенкою, що на підступах до Амвросіївки в Донецькій області, вже складають легенди. У ньому сумські прикордонники вщент розбили колону противника у кілька разів чисельнішу за їхній загін, захопивши при цьому кілька десятків полонених, велику кількість одиниць надсучасної зброї, кілька вантажівок боєприпасів і бронетранспортер. Батьківщина гідно оцінила подвиг своїх синів, нагородивши 26 з них бойовими орденами, медалями і відзнаками. Найвищої нагороди — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України — ордена «За мужність ІІІ ступеня» удостоєний старший сержант Сергій Коваленко. Його однополчани — старший прапорщик Андрій Чичикало і підполковник Юрій Юзвенко — нагороджені медаллю «За військову службу Україні», ще дев’ятеро побратимів — нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону»...
Через бінокль...
...І ось нарешті — праворуч на траверсі прикордонного уазика — з’явилися помітні ознаки державного кордону. Видавав його триметровий земляний насип, який височів на правому боці чотириметрового завширшки і майже два метри з половиною завглибшки прикордонного рову.
— Саме тут закінчується, ні — починається, — виправляє свою помилку заступник начальника відділу прикордонної служби міжнародного пункту пропуску «Юнаківка», майор Руслан Голохвост, — незалежна Україна.
З дозволу «гіда» долаємо чотириметрову контрольно-слідову смугу і збираємось на вал. На російському боці, аналогічно нашому припорошене першим снігом поле озимини, за ним, десь на відстані кілометра, село з такими ж, як і в Україні, стрункими липами і тополями. Ще півроку тому між двома народами не було ні контрольно-слідової смуги, ні широчезного протитанкового рову, ні інших розмежувальних споруд. Брат запросто ходив до брата на гостину, разом справляли весілля і іменини, за одним столом святкували Дні Незалежності України і Росії, обжинки, церковні і державні свята. А нині роздивляємось один-одного через бінокль і приціл автомата... Чому?.. Здавалося б..,
...те ж повітря, трава і вода...
а ось небо зайшлося сльозою...
Сумська область.
Фото автора.
P.S.
Автор висловлює подяку за допомогу у підготовці цього матеріалу керівнику прес-служби Сумського прикордонного загону майору Роману Ткачу.
Оце і є протитанковий рів, на якому ворог обламає свої зуби.
Якщо Державний кордон України вартують такі красуні, як сержант Анна Сахненко, — ворогу ніколи не здолати нас.
Командир Сумського прикордонного загону полковник Дмитро Ільчинський вручає нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону» прапорщику Олександру Сміляну.
