У Тернополі відкрилася перша виставка глухонімого художника
Двадцять ікон, виставлених молодим художником Михайлом Кіцаком у Тернопільській дитячій художній школі, свідчать про майстерність митця та його творчу зрілість. Про Михайла можна сказати: його пензлем водить не лише рука, а й серце, душа, глибока віра. Коли більше дізнаєшся про автора, дещо іншими очима дивишся на його твори. Сакральний розпис — особливий вид мистецтва, і він не кожному художникові до снаги. Тридцятирічному Михайлові він вдається.
Про сина розповів батько Мирон Михайлович. Михайло — четверта дитина у родині Кіцаків. У рік захворів на грип, ускладнення — втрата слуху. Пізнавати світ хлопчика вчили через малюнки. Він просив зобразити той чи інший предмет, дію. Малювала мати, допомагали старші брати, сестра. Згодом Михайлик сам взяв до рук олівець, а потім — пензель. Це стало його улюбленим заняттям. Навчався у школі для слабочуючих дітей, паралельно — у художній школі, потім — у філії Ужгородського художнього коледжу. Вступив до Львівської академії мистецтв на відділ сакрального мистецтва. Жодних послаблень для себе не просив, навчався нарівні з усіма, жив у гуртожитку. Лише однієї п’ятірки не вистачило для «червоного» диплому.
Дипломна робота Михайла — розпис церкви Святого Миколая у Тернопільській психоневрологічній лікарні. Разом із одногрупником хлопець розписав ще монастирську церкву у селі Берегах, храм у Липках на Львівщині. Два роки вони трудилися над розписом церкви аграрного університету в Дублянах, що під Львовом. До роботи беруться після служби Божої у храмі, а Михайло перед тим ще й постить. Вихований він у релігійному дусі, не пропускає недільних і святкових богослужінь.
Ікони малює переважно взимку — у вільний від розписів час. Працює у стилі українського бароко. Отримує дедалі більше замовлень, і не дивно: зображення святих надзвичайно світлі, піднесені, одухотворені. Коли директор художньої школи Євген Чопик побачив роботи свого колишнього вихованця, одразу вирішив влаштувати йому виставку. Вона зацікавила журналістів, представників влади, громадськості, мистецтвознавців. Заступник міського голови Леонід Бицюра пообіцяв відкрити для ікон Михайла Кіцака більші виставкові зали.
Мирон Михайлович зізнався — з усіх дітей йому найлегше спілкуватися з Михайлом. Дарма що доводиться робити це за допомогою жестів, міміки. Він працьовитий, чесний, відповідальний, люблячий син.
Тернопільська область.
Михайло Кіцак на своїй першій виставці.
Фото автора.
