Минулий рік був важкий для луганських шахтарів. Хоча його старт і гарантував шанс на успішніший економічний розвиток галузі, однак ці надії дали зовсім невеликі паростки.

 Визначальний — отже, той, що подає надії

Пам’ятається, 2011 рік очільники області вчергове називали визначальним для підприємств вугільної галузі. Основою для такої оцінки стала передусім чи не головна подія року — перехід двох великих вуглевидобувних державних підприємств «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» у концесію. В область зайшов великий інвестор в особі ДТЕК, що мав намір вкладати великі кошти в розвиток двох вуглевидобувних підприємств, а також виконати низку соціальних програм. Державно-приватне партнерство ДТЕК і двох ДП дало гарні результати, а це загалом позначилося й на підсумках роботи вуглярів області.

На жаль, кон’юнктура споживчого ринку вугільної продукції в 2012 році відрізнялася від минулих років. Якщо раніше доводилося говорити про те, що Україні не вистачає вугілля, то сьогодні вже утворився його профіцит. До того ж здебільшого це надлишок енергетичного вугілля. Таку ситуацію, як відомо, спровокувала металургійна галузь, що різко знизила обсяги свого виробництва. А якщо врахувати, що понад 30 відсотків «чорного золота», котре добувають у країні, використовується металургами, то згортання виробництва сталеливарників, зрозуміло, беззастережно позначилося на вуглярах. Щоправда, приватні підприємства відбулися «малою кров’ю»: левову частку їхньої продукції забирають енергетики й металурги, які входять із вуглярами в одну виробничу структуру. Але проблеми зі збутом зачепили й їх. Наприклад, на ПАТ «Краснодонвугілля» навіть ухвалено рішення поставити шахту «Дуванну» на суху консервацію, простіше кажучи, закрити, оскільки економічно її утримання не вигідно. Вигідніше купити коксівне вугілля за кордоном. Власник переконує, що люди переважно в цьому разі не постраждають, їх влаштують на інших підприємствах компанії, однак у соціальному аспекті все-таки з’явився негатив.

На відміну від приватних компаній, для державних шахт проблема збуту вугілля виявилася дуже серйозною, і без допомоги уряду вони навряд чи здолають такий бар’єр. Складна ситуація з реалізацією продукції, наприклад, склалася на державних підприємствах «Первомайськвугілля» і ПАТ «Лисичанськвугілля». Їхні склади забиті паливом. До того ж деякі сорти вугілля доволі небезпечно накопичувати тривалий час. По-перше, від різних атмосферних явищ відбувається його самозаймання, а по-друге, воно втрачає якість.

Коментуючи результати своєї роботи і ситуацію в галузі, що склалася, керівники вугільних підприємств насамперед називають нестачу держфінансування на технічне переозброєння й капітальне будівництво. Так, у 2012-му вуглярі Луганщини з державного бюджету отримали 4311,6 мільйона гривень. Це на 1428,6 мільйона гривень більше, ніж попереднього року. Однак більша частина цих коштів — держпідтримка на часткове покриття витрат за собівартістю — 3330,6 мільйона гривень. І левова частка йде на виплату зарплати. На технічне переоснащення й капітальне будівництво отримано 472,5 мільйона гривень, що на 35,8 мільйона гривень менше торішнього.

Слабка ланка

«Луганськвугілля» — чи не найслабша ланка в системі вуглевидобутку області. Підприємство лихоманило впродовж усього минулого року. Трудовий колектив і профспілки били в усі дзвони: нових технологій немає, лави не готуються, устаткування не купується. Зрештою, сталося різке падіння вуглевидобутку. Шахтоуправління «Луганське», можна сказати, вже зупинилося, знизила видобуток шахта-новобудова «Никанор-Нова». До речі, це перша шахта, побудована в незалежній Україні, і на неї покладали великі надії. У «Первомайськвугілля» добовий видобуток сьогодні становить лише 1,5 тисячі тонн за завдання 

2 тисячі 600 тонн. Головною причиною такої ситуації в області називають недостатнє державне фінансування. За словами начальника паливно-енергетичного управління Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Луганської облдержадміністрації Олександра Титаренка, на багатьох шахтах фронт робіт уже підготовлено, нові лави «нарізано», але через фінансові труднощі їх не обладнують необхідною гірничодобувною технікою. На-приклад, в «Луганськвугіллі» за планового завдання 11 лав, практично працює вісім. У монтажі перебуває чотири лави на шахті імені 19 партз’їзду КПРС, у шахтоуправлінні «Луганське», на шахті «Лутугинська» і шахті «Фащевській». Підготовлено гірничими роботами ще дві лави на «Вергелевській» і «Черкаській», але на їхнє оснащення теж немає грошей. Така само ситуація на ПАТ «Лисичанськвугілля»: підготовлені лави на шахтах «Привільнянській» і «Новодружевській» стоять без обладнання. Загалом 2012 року в області вибуло 35 лав, а введено 42.

Коли мова зайшла про фінансовий баланс, то тут варто згадати й про таку проблему, як утримання соціальної сфери. Питання про її передачу місцевій владі порушується щороку, але позитивних результатів із цієї теми не було й немає досі. Пояснення просте. У 2012 році, наприклад, на цю передачу держава не виділила ні копійки. Власне кажучи, така ситуація тримається вже три роки поспіль, і вуглярі змушені нести на своїх плечах непосильну ношу. На 2013 рік уряд знову не закладає гроші на передачу соціальної сфери. Що буде далі?

Заради справедливості варто зауважити: незважаючи на те, що вугільна галузь працює нестабільно й не так успішно, як планувалося, особливо наприкінці року, коли доводилося скорочувати видобуток через неліквідність вугілля, уряд усе-таки знаходив можливість виплачувати гірникам зарплату. Заборгованість, щоправда, є, але стара, за попередні 2008—2012 роки з нарахувань на заробітну плату й становить 324 мільйони гривень. Що ж стосується поточної зарплати, то її виплачують повністю за рахунок держпідтримки на собівартість вугілля. За підсумками 2012 року ДП «Луганськвугілля» отримало 1231359,7 тисячі гривень, ДП «Донбасантрацит» — 829564,0, ДП «Антрацит» — 451083,4, шахта «Білоріченська» — 68020,0 тисячі гривень та ін.

Приватизувати чи не приватизувати?

У Луганську вважають, що для майбутнього розвитку шахт головним ресурсом є саме приватні інвестиції. Підтвердженням того слугує досвід передачі на умовах концесії в управління компанії ДТЕК двох державних підприємств «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит», розвиток ПАТ «Краснодонвугілля». Керівництвом ПАТ «Лисичанськвугілля» наприкінці 2011 року підписано кредитний договір з державним банком розвитку КНР під державні гарантії, відповідно до якого заплановано виділення 680 мільйонів гривень на технічне переоснащення шахти імені Д.Ф. Мельникова.

Узагалі, якщо проаналізувати всі підписані торік протоколи намірів, то картина для луганських вуглярів вимальовується таки непогана. Наприклад, під час панельної дискусії на ІІ Луганському міжнародному інвестфорумі президент Канадсько-української торговельної палати Зенон Поточний зазначив, що канадському інвесторові цікава Луганська область і він хотів би відновити розробку вугілля на старих шахтах області, закритих багато років тому. За словами З. Поточного, в цю справу канадський бізнес має намір вкласти 270 мільйонів доларів інвестицій і за два роки приватизувати 23 шахти. Але це поки що наміри, а не реальність.

У вересні Кабінет Міністрів України затвердив перелік вуглевидобувних підприємств, що підлягають приватизації в 2012—2014 роках. Загалом Кабмін має намір змінити форму власності 67 державних шахт і шахтоуправлінь.

У Луганській області під процес приватизації підпадають шахти: «Лутугинська» (смт Георгіївка Лутугинського району), імені XІX з’їзду КПРС (смт Біле Лутугинського району), «Черкаська» (м. Зимогір’я Слов’яносербського району), «Фащевська» (смт Фащевка Перевальського району), «Вергелевська» (смт Вергулівка, м. Брянка), «Никанор-Нова» (м. Зоринськ Перевальського району), імені Артема (м. Артемівськ Перевальського району). По «Первомайськвугіллю»: «Першотравнева» (м. Золоте), «Золоте» (м. Золоте), «Карбоніт» (м. Золоте), «Тошківська» (смт Тошківка, м. Первомайськ), «Ломоватська» (м. Брянка), «Краснолучська» (м. Красний Луч), імені «Известий» (м. Красний Луч), «Хрустальська» (м. Вахрушеве), «Краснокутська» (м. Красний Луч), «Міусинська» (м. Красний Луч), «Новопавлівська» (м. Красний Луч), «Княгининська» (м. Красний Луч). В Антрациті та Лисичанську це шахти «Кріпенська» (смт Кріпенський, м. Антрацит), імені Капустіна (м. Привілля), «Привільнянська» (м. Привілля), «Новодружеська» (м. Новодружеськ)

Крім того, своїм розпорядженням №728-р уряд затвердив також план корпоратизації державних вуглевидобувних підприємств, визначив списки, строки початку цього процесу. Так, корпоратизацію державного підприємства «Донбасантрацит» планують почати вже з 2013 року. Від такого рішення уряду шахтарі, м’яко кажучи, не в захваті. Їхня ментальність не дає змоги подивитися на ці процеси «ринковим поглядом» і по-іншому оцінити можливості держави. Люди бояться передусім залишитися без роботи.

— Але ж є гарні приклади, — коментує Олександр Титаренко. — На-приклад, шахта «Комсомольська». У неї чудовий інвестор, який вкладає у виробництво великі гроші, і вже так «розкрутив» шахту, що вона сьогодні є однією з найбільших в Європі. За рік «Комсомолка» добуває півтора мільйона тонн вугілля, планомірно вводяться в роботу нові лави. Є видобуток, реалізація продукції, гарна зарплата, гідна міра заохочення праці. Передовиків, до речі, нагороджують цінними подарунками, наприклад, автомобілями, дорогою побутовою технікою. Люди не проти такого інвестора. Ще приклад — Ровеньки і Свердловськ. Тут у вугільне виробництво вкладаються великі гроші з боку концесіонера, і шахти працюють успішно, триває їхній розвиток, а також надається підтримка соціальній сфері. У Ровеньках, на-

приклад, добудували житловий будинок для шахтарів і люди отримали нове житло, робиться ремонт дитячих дошкільних закладів, оздоровчих комплекстів тощо. І взагалі, у містах своєї присутності кампанія «ДТЕК» вкладає великі кошти, щоб люди і працювали, і жили добре. Одне слово, не треба боятися приватизації.

Гарні приклади заразливі, але в області є випадки приходу несумлінних інвесторів. Серед таких можна виділити шахти «71 Індустрія», «Краснопільська», «Новопавлівська». Торік було ухвалено рішення про повернення в підпорядкування Міненерговугілля шахти «Білоріченська».

Загалом, що стосується списку шахт, які підлягають приватизації, то питання поки що вивчається. Сувора реальність часто спускає з небес на землю. Скажімо, позитивний приклад стосовно державно-приватного партнерства із ДТЕК поки що не дав поштовху до розвитку цього руху. У 2012 році так і не знайшлося нових інвесторів, готових співпрацювати з державою. У 2013-му планується, що на зміну господарської форми власності піде ДП «Луганськвугілля».

Вони малі, а їх «шматок» істотний

Для малих шахт минулий рік теж був дуже складний. Якщо державні підприємства у важкий період ще можуть розраховувати на підтримку уряду, то малі приватні вуглевиробництва повинні сподіватися тільки на власні сили. Продав вугілля — є кошти, не продав — викручуйся як можеш. А нинішні реалії такі, що багато подібнх шахт майже зупинили свої виробництва через неліквідність продукції. Їхні власники відверто кажуть: якщо добувати вугілля чесно й прозоро, платити всі податки й зарплати, економічної доцільності утримувати шахту немає. Тому деякі ділки й намагаються оминути закон.

Сьогодні в області офіційно працює 88 малих шахт і в стадії оформлення ще приблизно 50. Це дасть змогу створити нові робочі місця, збільшити обсяг вуглевидобутку в області більш як на 2 мільйони тонн і залучити в галузь майже 700 мільйонів гривень внутрішніх інвестицій. Тобто, якщо говорити про внесок таких підприємств в енергетичну безпеку країни, то це «великий шматок вугілля».

Начальник головного управління промисловості та інфраструктури облдержадміністрації Дмитро Дрожжин вважає, що розвиток діяльності малих приватних шахт сприяє залученню додаткових інвестицій у вугільну галузь Луганщини. З ініціативи обласної влади й за підтримки Президента України з 2011 року оформлення документації на легальний вуглевидобуток значно спрощено.

На жаль, ситуація з безпекою праці на малих вугільних шахтах Луганщини як і раніше залишається критичною. У малому вуглевидобутку області зайнято 3 тисячі 612 осіб, або 3,8 відсотка всіх працівників вугільної промисловості. До того ж число нещасних випадків становить 10,5 відсотка від загального травматизму.

Він у рази перевищує статистику на великих вугільних підприємствах. В області створено комісію з координації діяльності органів виконавчої влади з питань здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони праці на малих вуглевидобувних підприємствах області приватної форми власності. Також проводиться постійна безперервна робота із припинення незаконної розробки корисних копалин. За 2012 рік правоохоронці виявили близько 300 фактів незаконного видобутку корисних копалин, за якими порушено близько 120 кримінальних справ.

В області сподіваються, що впорядкувати роботу з реалізації добутого вугілля, в тому числі й малих виробництв, допоможе новий проект з будівництва заводів із переробки вугілля й пере-творення його на синтез-газ. Реалізація проектів передбачає за два-три роки досягти економії 2,5—3 мільярди куб. м. газу на рік. І головне — забезпечити стабільний збут вугільної продукції до 4 мільйонів тонн вугілля на рік. А за рахунок збільшення попиту на вугілля не тільки зберегти діючі робочі місця на шахтах області, а й створити нові місця. Для Луганщини цей проект вигідний ще й тим, що вона має найкоротше «транспортне плече» — видобуток вугілля, його доставку й переробку на одній території. Іншими словами, перспектива вимальовується дуже гарна й знову-таки дає право назвати 2013 рік визначальним для вугільної галузі. Така аксіома життя: приходить новий рік, а з ним — і нові надії.

 

Луганська область.

Фото надано автором.

До речі

Пік успіхів у вуглевидобутку луганських гірників припадає на 1976 рік. Тоді шахтарі добули максимальну кількість вугілля — 76 мільйонів тонн! 1996-й був найбільш невдалим — на-гора за рік підняли лише 19 мільйонів тонн палива.

ФАКТ

Третина луганських шахт сьогодні працює на глибині понад 900 метрів, хоча середній показник становить більш як 780 метрів. Крім того, 50 відсотків шахт надкатегорійні за викидом метану й вугільного пилу.

До речі

Важливою складовою у співробітництві із приватними інвесторами є соціальне партнерство. З ініціативи голови облдержадміністрації Володимира Пристюка укладено договори про соціальне партнерство із ДТЕК на 15 мільйонів гривень, із «Метінвестом» на 8 мільйонів гривень. Ці кошти йдуть на розв’язання соціальних проблем міст присутності цих компаній, а також на важливі об’єкти медицини, такі як новий обласний опіковий центр.

ФАКТ

Виробничі запаси на діючих шахтах області становлять 1,6 мільярда тонн вугілля.

Шахтарі завжди працювали (і працюють!) у складних умовах.