Жити в Херсоні й не бути пристрасним рибалкою просто неможливо: довкола ж бо розкинулася дельта Дніпра, а за лічені години їзди на машині — Чорне та Азовське моря. От і місцевий бізнесмен Володимир Л. до риболовлі не тільки сам приохотився, а й молоду дружину «заразив». Якось пара власним катером вибралася «поганяти щупачків спінінгом» біля острова Козак, що неподалік греблі Каховської ГЕС. У Володимира справи йшли чудово: окунці й щупачки чіплялися на блешню так, наче в чергу вишикувалися. А от Ірині не щастило: зробивши кілька десятків спроб, вона втомилася, змерзла й відклала спінінг, взявши замість нього термос з гарячою кавою. Тут її чоловік зробив різкий рух — і дружина втратила рівновагу. Щоб втриматися на місці, вона махнула рукою — і з браслета на зап’ястку раптом відірвався масивний кулон, полетівши прямісінько на річкове дно.
Кулон — золотий і коштував чимало, але власниця браслета засмутилася не через гроші — їх у родини вдосталь. Браслет був фамільною прикрасою, за родинними переказами кожен з трьох кулонів, що трималися на золотій дузі, інкрустованій дрібними смарагдами, ще прабабуся, яка трохи зналася на чаклунстві, «заговорила» на удачу, здоров’я та родинний лад. За її категоричною настановою старші в родині жінки завжди носили його, не знімаючи, до самої смерті, а далі заповідали своїм донькам чи невісткам, і все в їхньому житті дійсно було добре — довголіттям та діточками доля не обділяла. Тож можна собі лише уявити відчай Ірини, коли у воду на її очах булькнув кулон у формі сердечка, який у чарівному комплекті «відповідав» саме за лад у родині! Дружина бізнесмена влаштувала справжню істерику — її тіпало, як у пропасниці. Шокований такою реакцією (про чудодійні властивості золотого виробу він не знав) Володимир щосили намагався заспокоїти свою милу, обіцяючи купити ще кращий браслет —дизайнерський. Але від того кохана рюмсала ще гучніше. Урешті-решт настрій у глави сімейства зіпсувався остаточно, і він закинув спінінг востаннє, плануючи вже збиратися додому.
На відміну від попередніх спроб у місці, куди впала блешня, на неї ніхто не потрапив, і чоловік повів її до катера. Зненацька мало не біля самого суденця рибалка почув характерний удар, і на тому кінці волосіні тріпнулося щось важкеньке. Енергійно маніпулюючи котушкою, Володимир вивів на поверхню щучку вагою понад два кілограми — найбільший трофей за весь день риболовлі. Та через неприємність із браслетом захоплення ним ніхто не виказав: поскладавши снасті, подружжя в траурному настрої рушило додому. Увечері чоловік навіть не зважився просити дружину допомогти з чищенням риби, і заходився коло неї сам. Найбільшу щуку він чистив останньою, і коли виймав нутрощі, відчув у руці щось тверде. Вважаючи, що то хижак ковтнув якусь тараню та не встиг перетравити, рибалка підніс риб’ячий шлунок угору й укляк: у ньому блиснув той самий кулон, що впав у воду з борту катера! Кулон він одразу вимив і урочисто повернув дружині, у якої настрій змінився блискавично. Ірина знову була щаслива...
Херсонська область.
Коментар етнопсихолога
Замовляння на щастя
Віра в магічну силу предметів — фетишизм, з’явившись у період ранньої історії людства, збереглася донині, зайвий раз засвідчуючи незмінність людської природи. Так само, як колись дикун, прикрашаючись іклами чи кігтями вбитого звіра, сподівався отримати частину його сили та спритності, багато сучасників носять із собою чи тримають удома різні магічні предмети (від зображення ока, чотирилисника конюшини до оберегів-віничків, дзвіночків), сподіваючись, що вони, якщо щастя не прикличуть, то хоч лихо відвернуть.
Емоційний стан людини, її впевненість у собі та власних вчинках залежить, насамперед, від віри. Тому, якщо повірити, що придбані (чи подаровані, залишені в спадок) предмети-амулети відгонять лихе, а талісмани — притягнуть добро, то на деякий час може з’явитись відчуття впевненості, покращаться справи. Ще більше, ніж самі предмети-символи, на психоемоційний стан людини впливає їх вербальна історія, слова-установки, з якими предмет купувався чи передавався (від лихого ока, на сімейне щастя, на багатство тощо). Радіючи позитивним нібито змінам, мало хто здогадується, що потрапив у пастку. Віра в силу каменя з дірочкою, японського божка чи фамільного браслета робить людину залежною від них: втрата оберегу розцінюється, як втрата щастя, успіху. Дикунам було простіше: амулет, у якого зникла сила, «карали» і шукали собі кращий. Сучасний фетишист боїться, що такого «сильного» предмета він уже не знайде, тому непокоїться, тривожиться і справи погіршуються.
Людина — вінець Божого творіння й добровільно ставати залежною від бездушної речі, хай і замовленої, як мінімум нерозумно. Та, можливо, і не було жодного бабусиного замовляння, а разом з браслетом та передала своїм онучкам мудрі життєві поради: як чоловіка шанувати та гарно хазяйнувати. Утім, Творець любить нас такими, якими ми є, і тому, щоб втішити засмучену жінку, послав щуку, щоб повернути їй втрату.
Галина БОНДАРЕНКО.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
