За даними різних соціологічних служб, лише 15% українців працюють за здобутими у вузах спеціальностями. Тож штурмуючи вищі навчальні заклади та гризучи граніт науки, варто брати до уваги й той факт, що здобуті знання можуть і не знадобитися.

Але не кваптеся передчасно засмучуватися. Коли вам справді подобається те, чим ви займаєтеся і на кого вчитеся, то шанси знайти роботу за спеціальністю достатньо високі. Якщо вірити даним опитування, проведеного Державною службою зайнятості, то найчастіше респондентів не брали на роботу через вік (53 відсотки). Лише в одному випадку з десяти роботодавець скаржився на брак кваліфікації та знань.

Головне — бажання та практика! Неважливо, де ви працюєте, адже запорука успіху — це постійне підвищення рівня особистої кваліфікації. Наприклад, що станеться зі спортсменом через місяць, якщо він покине тренуватися? Відповідь очевидна — він втратить форму, а роботодавця не цікавитиме те, ким він був у минулому.

У наш час можна скрізь зустріти людей, які кардинально змінили свою професію. Так і з’являються економісти-фотографи або лікарі-менеджери. Ця ситуація має і плюси, і мінуси. Уявімо собі людину, яка вивчала точні науки, а нині працює у творчому напрямку. Технічне мислення розвиває логіку, виховує дисципліну, стимулює розум, а гуманітарне — творчий потенціал. Тож поміркуйте про можливості такої людини — вона здатна підходити до вирішення проблеми з різних боків.

Нині успіхів досягає той, хто швидко пристосовується до реалій. Тому робота не за спеціальністю — ще не кінець світу, адже все, що відбувається, — на краще. Давайте послухаємо історії людей, котрі потрапили у схожі ситуації, але знайшли вихід.

Поліщук Володимир, 26 років, Кривий Ріг, з 2011 року — вчитель праці та етики, веде групу художнього конструювання у Криворізькій загальноосвітній школі № 73:

«На роботу потрапив дуже цікаво, як-то кажуть, просто проходив повз. Лише згодом дізнався, що в цій школі не було вчителя праці та малювання. Зустріли мене дуже радісно. З цього й почалася моя трудова нива. Закінчив спершу Грицівське художнє училище № 19 (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, 2003—2007 рр.). Отримав спеціальність — художник-конструктор. Але хотілося й далі вивчати ази мистецтва, подав документи в Хмельницький національний університет. Іспити склав успішно, та, на жаль, не пройшов на державне замовлення. Довелося документи забрати. Але з часом вдалося вступити у Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського на спеціальність «вчитель трудового навчання та декоративно-образотворчого мистецтва».

Університет дав мені дуже багато знань і практичного досвіду. Але все ж таки я мрію стати дизайнером інтер’єру. Впевнений, що моє бажання ще здійсниться. Загалом, за свої вчинки ані трохи не жалкую, адже моя робота приносить мені радість. Головне одне — якщо у людини живуть мрія та мета, вона обов’язково досягне свого».

Стремілов Максим, 18 років, Київ. Менеджер інтернет-магазин:

«Вчуся на адміністратора програмного забезпечення в одному з київських вищих начальних закладів. Але вже зараз розумію, що робота «системником» може й не скластися. Дуже велика конкуренція, та й потрібен великий стаж практичної роботи. А де його брати, коли мені лише 18? А при відсутності досвіду — зарплатня мізерна. Та й у наш час майже кожен уміє працювати з комп’ютером, тому допомога у цій сфері мало кому потрібна. Але розвиток суспільства на місці не стоїть, з’являються нові технології, і я сподіваюся, що все ж таки моя спеціальність ще стане мені у нагоді.

На нинішню роботу потрапив по знайомству. Мені пощастило, що у такому юному віці я працюю на посаді менеджера, та й заробляю непогано. Що робитиму далі — не знаю. Серед усіх можливих варіантів оберу найвигідніший».

Сидоренко Тетяна. 35 років, Київ. Тренер з фітнесу:

«За здобутою спеціальністю — я лікар-терапевт. Але за все своє життя жодного дня не працювала за професією. Не знаю, як так склалося. За часів моєї юності про кар’єру сильно ніхто не замислювався, тоді вважалося, що потрібно скоріше заміж вийти, народити дитину та займатися її вихованням. Так і сталося. У 19 я вже була заміжньою. Тоді нас чоловік забезпечував. А я повністю поринула у домашні справи, думки про працю у моїй голові навіть не виникало.

На свою нинішню роботу я потрапила неусвідомлено. Просто прийшла на тренування до фітнес-клубу, мене помітили працівники і запропонували роботу тренера. Серйозно їх пропозицію я не сприйняла. Але вирішила спробувати, мовляв, чом би й ні? І не помилилася. Робота мені дуже подобається. Так я підтримую не тільки наших відвідувачів, а й себе у чудовій фізичній формі. Не робота — а одне задоволення!»

«Фішка» бажає всім знайти роботу до душі, яка приноситиме не лише задоволення, а й користь!

Замість Р. S.

Тож, любий читачу, поставивши перед собою мету, досягни її! І пам’ятай: під лежачий камінь вода не тече. Якщо ж у тебе раптом щось не виходить, не засмучуйся. Не забувай, що навіть у найвідоміших людей світу колись ніхто не вірив. Уолта Діснея, приміром, звільнили з роботи через брак ідей, Менделєєв мав трійку з хімії, а Ейнштейна охарактеризували як розумово відсталого. Але ці люди не звертали уваги на такі речі і, як результат, досягли значних успіхів. Тож при нагоді просто пригадай ці факти і не засмучуйся, якщо у тебе не одразу щось виходить!

Не знаєш, яку професію обрати або з ким порадитися? Це сьогодні — не проблема. Не соромся звернутися до психолога, зателефонувавши на гарячу лінію, або зустрітися з ним особисто, пройти тест на професійну придатність (їх чимало і в Інтернеті, і у фахівців, які професійно визначать, до чого у тебе здібності). При виборі майбутньої професії необхідно врахувати її перспективність. Про це завжди можна дізнатися в українських центрах зайнятості.

Фото надані героями матеріалу.