У паспорті Антона Сергійовича Підлисецького, уродженця села Застав’я Корецького району, а нині — мешканця Рівного, донедавна було записано лише рік народження — 1913-й. День та місяць не значилися, оскільки, зважаючи на солідність віку, вони, як каже довгожитель, вилетіли з голови.
З одного боку, це ніби непогано, бо, за словами дідуся-жартівника, можна не один раз на рік ювілей святкувати. З другого — хотілося Антону Сергійовичу, щоб і тут був «порядок». У цьому допомогли віднайдені церковні записи, які, на щастя, збереглися: сто років тому місцевий священик, здійснюючи обряд хрещення, у реєстраційній книзі чорним по білому написав дату народження Антона Підлисецького — 10 січня 1913 року.
Знайшовши цей запис, родина Підлисецького потурбувалася, щоб виготовили новий паспорт — уточнений. Вручення документа якраз припало на столітній ювілей Антона Сергійовича. Урочиста подія відбулася в колі родини, що дружно завітала на свято, яке не обійшлося без спогадів. Антон Сергійович згадував, як працював у господарстві пана Стецького, як навчився столярувати й за цим ремеслом був найкращим майстром в окрузі, як став танкістом і воював на фронті...
Щодо майбутнього, то одна із заповітних мрій столітнього ювіляра — дочекатися праправнуків. На додачу до теперішніх семи правнуків.
Рівненська область.
На знімку: Антон Сергійович Підлисецький на свій 100-річний ювілей отримав уточнений паспорт.
Фото автора.
