Біля меліоративних систем — без зрошення господарюють на «золотоносних» полях аграрії Таврії
Фермери та сільгосппідприємства Херсонщини заходилися відроджувати системи зрошення, які прокладали ще за Союзу, а потім занедбали чи їх просто розікрали. Щороку зрошення відновлюють на 3—5 тисячах гектарів з майже 140 тисяч, що з тих чи інших причин «відлучили» від поливу після розвалу колгоспів.
Сухий грунт погано родить
Поза сумнівом, життєдайні канали — справжній скарб таврійських степів, і їх повернення до роботи можна було тільки вітати, якби не одне суттєве «але». Хоча використання цього скарбу могло б насправді осипати золотом херсонських селян, та біда в тому, що вони використовують не таку вже й велику частину його «потуги». Судіть самі: цьогоріч землевпорядники вкупі з представниками місцевої влади провели моніторинг угідь вздовж каналів, і з’ясувалася сумна річ — близько 35 тисяч гектарів «ділянок-супутників» ріллі на відстані від п’ятиста метрів до півтора кілометра від цих каналів власники використовують «насуху», як богарні землі, хоча могли б також залучити їх до зрошення. Із відповідними «доважками» врожаю.
Приміром, вирощуючи кукурудзу, аграрії краю торік отримували на богарі в середньому 50 центнерів з гектара, тоді як на зрошенні і до 150 центнерів доходило. Але експерти переконані, що за грамотного використання новітніх агротехнологій сьогоднішні 50 центнерів вже завтра можна перетворити у 200, а то й 220! Фахівці Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, Головного управління з питань агропромислового розвитку облдержадміністрації, керівники найпотужніших господарств регіону та представники ряду міжнародних компаній — операторів світового продовольчого ринку утворили в Херсоні робочу групу, яка і має окреслити «шлях до скарбу».
Скільки врожаю «накапає»?
— Звісно, купувати для зрошення потужні, але надто витратні «Фрегати» аж ніяк не всім орендарям та фермерам по кишені. Але нині отримали пропозиції одразу кількох ізраїльських, американських та західноєвропейських компаній про впровадження в Таврії найсучасніших систем значно ефективнішого та ощадливішого крапельного зрошення, які прокладаються не по поверхні грунту, а заглиблюються у нього на 40 сантиметрів, і не потребують заміни до десяти років. Пропозиції викликають цікавість і з огляду на те, що саме крапельне зрошення в умовах частих посух є найприйнятнішим і з точки зору економічної вигоди. Наші господарники вже підрахували: на прокладання таких систем, придбання елітного насіння засухостійких сортів, добрив, оплату за подачу води та оренду землі з розрахунку 1000 грн./га, собівартість вирощування кукурудзи на гектарі з крапельним зрошенням нового зразка обійдеться у 3,5 тисячі доларів. І якщо зібрати з нього навіть не прогнозовані 200—220, а хоча б 180 центнерів зерна, то за нинішніми оптовими закупівельними цінами за них можна отримати 5040 доларів, стверджує начальник Головного управління агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Олексій Згірін. — Себто витрати господаря такого поля окупляться вже за рік, і надалі прибутки тільки збільшуватимуться. А це вигідно для всіх: не секрет, що кукурудза для вітчизняних виробників є «валютним» товаром, попит на який у світі лише зростає. Зрештою, підвищення обсягів продажів цієї культури — додаткове джерело надходження до бюджету, у яких наш дотаційний регіон кревно зацікавлений.
Мріємо заробляти, та нема чого вкладати
Звичайно, ідея завалити світовий ринок херсонською кукурудзою є дуже привабливою. Проте недарма ще магнат автомобілебудування Генрі Форд казав: аби заробити мільйон, треба вкласти сімсот тисяч. А вкладати сільгоспвиробникам Таврії нема чого: тривала посуха з них «усі соки висмоктала». У головному управлінні агропромислового розвитку ОДА кажуть, що робоча група обговорює з філією великого банку пропозицію надавати цільові кредити під розвиток крапельного зрошення з мобільними насосними станціями для підкачки води під 26 відсотків річних — з тим, щоб 15 відсотків селянам компенсували з державного бюджету. Та під кредит треба або державні гарантії, або заставу. А в тутешніх хліборобів, що злидарюють на богарі поруч із каналами, з цінностей хіба що хати й старі, латані-перелатані трактори і комбайни, якими навряд чи зацікавиться респектабельна фінансова установа.
Прийнятним варіантом було б отримання технологій і обладнання у лізинг чи як товарний кредит із розрахунком після збирання врожаю, і дилери міжнародних компаній розглядають такі можливості — адже поле для їхньої діяльності в південних степах України широчезне.
Державна програма підтримки крапельного зрошення в південних регіонах України зайвою також не була б — що швидше земля запрацює з повною віддачею, то скоріше село вибереться з безпросвітної бідності.
 
Херсонська область.
Фото Валерія ДРУЖЕНКА.
До речі
У Сполучених Штатах 70 відсотків загального врожаю качанистої збирають у так званому «кукурудзяному поясі» — штатах Айова, Іллінойс, Небраска, Канзас, чиї кліматичні умови подібні до клімату на півдні України. Навіть у рекордно посушливому 2012 році, за даними Національної асоціації виробників кукурудзи США, намолочено 272 мільйони 432 тисячі тонн, а в 2011-му — 313,9 мільйона тонн. Рекордна врожайність кукурудзи на зрошенні минулого року там становила 384 бушелі зерна з акра. У переведенні на звичні нам міри ваги — понад 240 центнерів з гектара. Результат досягнуто завдяки зрошенню та використанню високопродуктивних гібридів зерна.
ФАКТ
З 1,7 мільйона гектарів земель сільгосппризначення Херсонщини 425 тисяч можуть використовуватися як зрошувані. Та нині зрошення працює лише на 287 тисячах гектарів.
ДОСЛІВНО
Віра Найдьонова, директор державного дослідного господарства «Асканійське» (Каховський район Херсонщини):
— Як експеримент закладаємо в господарстві крапельне зрошення тривалого використання на 15 гектарах поля. Спершу перевіримо, чи заглиблені трубопроводи та мікродобрива виправдовують надії на високі врожаї, і якщо новітні технології не підведуть, збільшуватимемо площі під крапельним зрошенням. Але в нашого господарства гроші на це є, а в багатьох інших фінансові резерви відсутні. Гадаю, тут дійсно не завадила б державна лізингова програма на кшталт тієї, яка передбачена для закупівлі сільгосптехніки. Хоч її й критикують, але вона діє, і господарства користуються наданими нею можливостями.
Тим часом
Не заплатили за кожен четвертий пай
Кожен четвертий орендар земельних часток на Херсонщині не розрахувався з селянами за використання угідь у минулому році. Власникам паїв заборгували понад 65 мільйонів гривень, хоча оплата у багатьох випадках в договори «закладалася» мінімальна. Як повідомляють у Головному управлінні Державного агентства земельних ресурсів області, в 9 тисячах угод про оренду з 135,1 тисячі плата за оренду визначена з розрахунку менш як півтора відсотка вартості ділянки, і лише по 13,9 тисячі угод становить три відсотки, а по інших майже 113 тисячах договорів ставки коливаються у межах від півтора до трьох відсотків.
На минулих виборах чимало кандидатів у народні депутати старанно завойовували симпатії тутешніх виборців, обіцяючи сприяти переукладанню угод із агрофірмами, аби добитися підвищення мінімального розміру орендної плати за паї до тисячі гривень за гектар. Та натомість і обіцяних трьохсот-чотирьохсот гривень навіть натуроплатою власникам цих паїв (всього на Херсонщині розпаювали 830 тисяч га землі) доводиться невідомо скільки очікувати, або ж позиватися до орендарів, через суд спонукаючи їх виконати свої зобов’язання.
Хоча варто зазначити: у багатьох фермерів та агрофірм просто немає ресурсів для розрахунків з власниками паїв через цілком об’єктивні причини. Торішня посуха «вбила» врожай зернових, а закупівельні ціни на овочів, які на зрошенні вродили щедро, впали нижче собівартості, тому замість прибутків сільгоспвиробники отримали самі збитки, й у свою чергу не заплатили за оренду землі.