Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ружинський» відсвяткував своє 90-річчя. Цікаво, чи є ще в Україні сільгосппідприємства, які б пишалися такою датою? А в райцентрі Ружин на Житомирщині свою історію шанують. Про неї розповідають музейні стенди. Кожні п’ять років люди збираються на урочисті заходи — добрим словом згадують тих, хто залишив найглибший слід за ці десятиліття, звітують про нинішні здобутки.

Трактори привезли зі Штатів

Передісторію цього господарства можна знайти в Повному зібранні творів Леніна. 22 червня 1921 року він написав неофіційному представнику РРФСР у США Л. К. Мартенсу: «Я за... Я згоден всіляко підтримати».

При чому тут далекі Штати? Як з’ясувалося, кооператив веде своє літочислення від комуни «Новий світ», створеної за океаном якраз для того, щоб повернутися на рідну землю й господарювати там по-новому. 

Не всі переселенці знаходили там те, в пошуках чого покинули рідну землю. А ще новини з Росії: революція, нове життя, «Землю — селянам!»

З-поміж тих, хто подався за океан шукати кращої долі, було чимало людей, які мріяли стати фермерами, тож вивчали агрономію, тваринництво, техніку. Але реалізувати задумане за океаном не вдавалося. Вирішили: треба повертатися.

Перший з’їзд Північноамериканського товариства допомоги Радянській Росії (а ця організація підтримувала більшовиків) у 1921 році вирішив направити до Країни Рад організовані комуни. От про це Ленін і написав, що він «за». До речі, у тому своєму листі він зазначав далі, що комунари повинні знати про труднощі, які чекають після повернення, підкреслював: головне — техніка, продовольство. І справді, реемігранти готувалися до від’їзду ґрунтовно: закупили сільськогосподарську техніку, інструменти, посівний матеріал. 18 липня 1922 року комунари завантажилися у Нью-Йорку на пароплав і 23 серпня прибули до Москви. Їм визначили Таращанський повіт. Проте комунарів не влаштовував цей варіант і вони вибрали Ружин. Сьогодні можна тільки уявити собі, як місцеві селяни 90 років тому дивилися на п’ять тракторів, що їх комунари привезли з собою...

У поле — з гвинтівкою

Фотознімки, документи тих часів розповідають, звичайно, про здобутки. Знаходимо дані про школу, дитсадок і ясла, їдальню, пекарню, про електрику й радіо. А ще про те, що харчувалися й одягалися комунари безплатно — за рахунок комуни. І про рекордний на той час урожай пшениці — по 150 пудів з гектара. Комунари спорудили метеостанцію, також вивчали вплив мінеральних добрив на врожай, ефективність різних сортів. Отож поєднували американський досвід з ідеями більшовиків. З життям комунарів знайомилися делегації Італії, Франції, приїздили у господарство тогочасні керівники України. Та була й інша сторона. Побачивши постреволюційну дійсність зблизька, частина комунарів розчарувалася й повернулася назад. А в 1934 році влада поставила крапку на комунарському експерименті: «Новий світ» став такою ж артіллю, як і всі інші.

Дев’ять десятиліть — то вже багато з точки зору тривалості людського життя. Сорок років тому, коли в Ружині відзначали півстоліття «Нового світу», вдалося поспілкуватися з очевидицею перших кроків общинного господарювання — Леокадією Сипович, дочкою одного з організаторів комуни. Тоді їй у день свята присвоїли звання почесного колгоспника. Леокадія Сипович була ще малою, коли почула від батька: їдемо додому. І не знала тоді, що все подальше життя докорінно зміниться. Хоч не такою вже й гостинною виявилася рідна земля. Тракторист, виїжджаючи в поле орати чи сіяти, брав із собою гвинтівку, а на головному господарському будинку постійно чергував кулеметник...

Минуле визначає майбутнє

Під час святкування 90-річчя «Нового світу» в Ружині відкрили меморіальну дошку Миколі Марковичу Гибалу, який понад три десятиліття очолював тут колгосп. Про таких людей кажуть: самородок. Він залишив про себе найкращі спогади.

Естафету добрих справ продовжує Олександр Колібаба (на знімку — у центрі). Йому вдалося зберегти цілісність господарства, наростити матеріально-технічну базу, збільшити віддачу від землі й людської праці. Торік, приміром, тваринники «Ружинського» виробили понад три тисячі тонн молока. Щоб стало зрозуміліше, наскільки важливий цей факт, таке порівняння: в одному з господарств цього ж району за один день ліквідували тваринницьку ферму — так звані зовнішні інвестори вирішили, що займатися цією галуззю невигідно, бо рослинництво дає значно більші доходи. Посіяли, зібрали, продали — і все... Робочі місця, рівень життя тих, хто мешкає в сільській місцевості, сучасних мільйонерів не цікавить. А в Ружині застосовують сучасне обладнання, новітні технології — і доять високоякісне молоко, що використовується для виробництва дитячого харчування.

На полях господарства теж можна повчитися. Пшениці зібрали по 45, кукурудзи — по 75 центнерів з гектара. Заготовлено вдосталь кормів для худоби. Своя пекарня випікає хліб з власного борошна. На полях і фермах працює 135 осіб. Серед них — цілі хліборобські династії. На ювілейних урочистостях відзначили кращих трудівників, ветеранів. А ще, за традицією, посвятили молодих працівників у хлібороби.

До кооперативу за досвідом приїжджають з різних областей України.

— А сам я, — каже Олександр Колібаба, — побував у багатьох країнах, зокрема у США, звідки колись прибули засновники «Нового світу». Вивчав там методи ведення землеробства й тваринництва.

А ще, наголошує керівник, треба пам’ятати минуле і бачити майбутнє, відчувати відповідальність і перед батьками й дідами, і перед тими, хто прийде нам на зміну.

 

Житомирська область.

Фото Михайла П’ЄХА.