Від виробничих негараздів — до фінансових

«АероСвіт» запевнив, що гарантує виконання усіх внутрішніх рейсів до Івано-Франківська, Дніпропетровська, Донецька, Львова, Одеси, Сімферополя і назад — до столиці відповідно до затвердженого розкладу  на зимовий період. Але вже наступного дня з’ясувалося, що авіаперевізник не може гарантувати нічого напевне. 

Коротко нагадаю: фінансові проблеми однієї з найбільших приватних авіакомпаній розпочалися не вчора і навіть не позавчора. Перед базовим аеропортом «Бориспіль» авіакомпанія накопичувала борги ще з весни 2011-го. З весни минулого року — окремі міжнародні рейси авіакомпанії через борги, а траплялося, й через технічні несправності, скасовував «Украерорух». В грудні розрахуватися за аеронавігаційні послуги почав вимагати через суд аеропорт «Шереметьєво». А цього року літаки «АероСвіту» вже затримували в аеропорту «Бориспіль», на летовищах Стокгольма, Варшави, Тель-Авіва, Хошиміна...

Господарський суд Київської області за заявою ПрАТ «Авіакомпанія «АероСвіт» розпочав провадження у справі про її банкрутство. 

Тепер про три важливі деталі, які тримають одну з версій. По-перше, в компанії запевнили, що вони не банкрути: просто відмову аеропортів та хендлінгових компаній обслуговувати літаки спричинили чутки про їхню неплатоспроможність. Звернення ж до суду — необхідний для початку санації на підприємстві крок, а операційна діяльність триває.

По-друге, заборгованість — наслідок галузевої кризи через рецесію на європейському ринку, хіба не форс-мажор? Для пасажирів, яких за іронією долі безцеремонно зупинили в багатьох аеропортах світу, підсадивши на ненав’язливий український сервіс, — очевидно, що форс-мажор. Але для «АероСвіту», об’єднаного в альянс із авіакомпаніями «Донбасаеро» і «Дніпроавіа» під крилом фінансово-промислової групи «Приват», то навряд. Адже це лише частина багатопрофільного і капіталоємного бізнесу «приватівців», їх боргами не налякати. Зате форс-мажор — ефективний спосіб долучити уряд до розв’язання фінансових проблем компанії. І Прем’єр-міністр Микола Азаров уже доручив розібратися, «чому з вини приватної компанії страждають тисячі українських та іноземних громадян», а заразом розпорядився виділити гроші на оренду літаків для повернення їх додому.

По-третє, в Інтернеті вже гуляє звістка про начебто наміри власників «Донбасаеро» теж розпочати процедуру банкрутства. А це також вказує на користь розробленого плану перевізника — розділити з державою і боргове навантаження, і відповідальність за зрив зимової навігації. 

Тепер про дефляцію-2012. З огляду на специфічні соціальні стандарти і ціноутворення до неї варто ставитися обережно. Якщо дивитися на індекс споживчих цін як на інфляційний податок, то він, справді, мав деякий позитивний вплив на динаміку реальних доходів українців, але більш помітний — на прикінцевий показник ВВП. Коментуючи інфляційні процеси, глава групи радників Нацбанку Валерій Литвицький більше уваги приділяв доходам споживачів, а не виробників. Інакше довелося б пояснювати, який сенс виробляти хліб або цукор, якщо через низькі ціни це вже нерентабельно? І ці пояснення дисонували б заздалегідь заготовленій тезі про ВВП, який на хліб не намажеш.

Поза тим невичерпний оптимізм прогнозів Валерія Литвицького обмежується лише першим кварталом. На те є дві причини: невизначена позиція МВФ щодо України і невідомий врожай-2013. (Те саме непокоїть і Миколу Азарова, який на урядовому засіданні здивував молодих міністрів своїми знаннями у вегетації озимих). І це зрозуміло. Найімовірнішим подразником інфляції цього року можуть стати комунальні тарифи, а найбільш дієвим амортизатором — добрий врожай зернових. Але якщо врожай виявиться незадовільний, то він стане прискорювачем, а не приборкувачем інфляційних процесів.

Утім, за будь-якого сценарію, ручного управління монетарними та інфляційними процесами не уникнути, як і торік, коли, відверто кажучи, ринками керували адміністратори. Як успішно, можна судити з вартості кредитів або зростання державного боргу, зі стагнації промисловості або капітального будівництва. З дефляції — у тім числі, бо вона позбавляє сенсу виробляти продукцію і торгувати нею. За наявних дисбалансів, які ми мали на початку минулого року і наприкінці, і зрештою матимемо впродовж нинішнього, можна говорити хіба що про піррову перемогу адміністраторів.

Найбільш показовий дисбаланс, звісно, бюджетний. Приміром, Держказначейство рапортувало: за оперативними даними, доходи загального і спеціального фондів перевищили аналогічний показник 2011 року на 31,4 мільярда гривень, або на 10 відсотків.

Диво сталося у грудні, коли доходи раптом зросли до рекордних 40 мільярдів гривень. За рахунок податкових надходжень чи ні — стане відомо пізніше.

Простіше кажучи, влада економила за рахунок скорочення арифметичний дій: віднімала і ділила. Непрофінансовані видатки місцевих бюджетів дали неабиякий ресурс, яким скористалися. Якийсь ресурс дало пригальмоване відшкодування ПДВ, якийсь — неподаткові надходження з Нацбанку тощо.

Це зменшує, але не усуває дисбалансу сектору державного управління — в бюджетах усіх рівнів і Пенсійному фонді. Тобто, всі загрози для стабільності державних фінансів, мовою підприємців, було пролонговано на рік нинішній.