Мрії понад сорока дітей здійснив Дід Мороз напередодні й під час святкування Нового року після того, як до нього потрапили їхні листи. Цього разу він зі своїми помічниками завітав до діток із ДЦП, «дітей сонця» і «дітей дощу» віком від двох із половиною до одинадцяти років, які письмово звернулися до нього. Листи доброму чарівникові передали волонтери громадської організації «Серце матері» (голова Людмила Шукрута) у рамках акції «Стати чарівником для особливої дитини».

«Моє найбільше бажання — ходити...»

Пані Людмила каже, що такі діти мають надчутливість — дуже добре відчувають злих і добрих, чуйних і безсердечних людей...

Та найголовніше, що їх, добрих і чуйних людей, насправді не так уже й мало. Просто не всі хочуть собі в цьому зізнатися. А друзі «Голосу України», друзі таких дітей зізнатися в цьому не побоялися. І вийшла казка. Гарна передноворічна казка для тих дітей, які не такі, як усі...

Тож навіть уявити важко, що діялося в маленьких ніжних дитячих душах, коли почувся стук у двері й на порозі з’явився... Дід Мороз зі своїми помічниками — тітонькою Людою, Володею, Катрусею і їхнім дідусем Володею (Володимиром Поляковим). Дід Мороз довго порпався у своєму чарівному бездонному мішку, все допитуючись, чого ж саме хотіли діти? А потім зненацька діставав саме ту річ і саме таку, яку бачили у своїх мріях і снах хлопчики та дівчатка. І в домівках, де не завжди весело, де часто на Новий рік немає навіть ялинки, залунав радісний сміх. Сміх віри в казку та людей. І в те, що, врешті-решт, бажання збуваються.

Щоб такі мрії стали реальністю, захотів один із друзів «Голосу України», директор фірми «Полівер» Володимир Поляков зі своїми маленькими помічниками — онуками Катею та Володею. Вони з журналістами нашої газети відгукнулися на прохання про допомогу мало не найперші. А подарунки від їхнього імені вручав, звісно, справжнісінький Дід Мороз (співробітник «Поліверу» Григорій Вільченко). По секрету — востаннє чарівним дідусем він був ще в далеких 80-х. Та коли почув, чиї бажання треба виконувати, погодився без вагань. А свято від того лише виграло, бо експромт — то найкращий спосіб говорити та робити від душі, по-справжньому...

«Дідусю Морозе, ти знаєш, що в нас немає тата, і мамі дуже важко...»

У той час, як наші чада хочуть отримати новенькі мобільні телефони чи планшети, дітки з ДЦП та іншими фізичними обмеженнями мріють про абсолютно земні речі. Скажімо, про машинку чи конструктор, чобітки чи дитячу енциклопедію. Найбільше помічників, які допомагали Дідові Морозу читати листи, зворушили слова сестрички маленької дівчинки Ангеліночки Тищенко, яка має вроджену аномалію головного мозку. 

У листі дитина пише: «...нашій мамі зараз дуже важко. Я прошу тебе, дідуню, зроби так, щоб моя сестричка ходила, і я могла гуляти з нею за ручку». 

Для себе Віка попросила конструктор, а для сестрички — розвивальну гру.

Спочатку Дід Мороз завітав до Андрійка Майбороди. Ці відвідини для хлопчика стали несподіванкою, хоча із самого ранку з вуст Андрійка тільки й звучало ім’я бажаного гостя. Казковий дідусь застав родину за виконанням домашнього завдання й нагородив малого за старанність, витягнувши з казкового мішка давню мрію хлопчика — іграшковий «Джип». Та не простий, а радіокерований, з пультом і на акумуляторних батарейках.

У кімнаті Самірчика Іскандерова все заставлено та обклеєно персонажами з улюбленого мультику «Тачки». Але такого набору, який подарував йому Дід Мороз — практично цілий автопарк, у малого автолюбителя ще не було. Під час недовгої зустрічі з казковим Дідом Самір тільки те й робив, що захоплено розповідав про кожного персонажа поіменно. А ще продемонстрував на моніторі підготовлену разом із мамою подяку за новорічний сюрприз.

А Дід Мороз уже поспішав далі, щоб поспілкуватися з іншими малюками, приділити ту краплинку уваги, якої так не вистачає обділеним діткам.

Дуже зраділа його появі Наталочка Макогон. Талановита й скромна дівчинка ледь-ледь посміхалася, дивлячись з недовірою на Діда Мороза з чобітками в руках — саме такими, про які вона писала в листі про омріяний подарунок...

Так чомусь стається, що більшість сімей, які мають діток з обмеженими можливостями, живуть дуже скромно. Для них отримати будь-який подарунок — це вже велике щастя. Тому «Серце матері» допомагає таким сім’ям і з одягом та взуттям, і з книжками та іграшками...

«Хочемо, щоб вони хоча б раз побачили вогні головної обласної ялинки...»

Дорослі теж мають свої мрії. Вони — продовження мрій їхніх дітей. У батьків названих малюків вони про те, щоб їхні чада змогли побувати на головній обласній ялинці, поглянути на її святкові вогні в чепурній філармонії чи казковому театрі. Адже для таких малят багато років поспіль Новий рік — свято у вузькому сімейному колі...

На прохання про виконання таких бажань відгукнувся ще один дідусь-чарівник — голова обласної ради Микола Ковальчук. І добрі дорослі підготували для малечі таку ялинку.

У діток із фізичними обмеженнями дуже багатий внутрішній світ, який вони реалізують через мистецтво — чи не єдиний доступний для них спосіб самовираження. Тож у казці з Дідом Морозом чарівниця Людмила Шукрута, знаючи про таланти кожного, переймалася, щоб подарунок був саме такий, який допомагав би діткам реалізовувати свій творчий потенціал. Наталочці, наприклад, окрім яскраво-червоних чобітків-«дутиків», стануть у нагоді набір для вишивання та великі пазли, які вона любить складати.

Володимиру Полякову, який відгукнувся на запрошення приєднатися до акції «Стати чарівником для особливої дитини» одним із перших, дуже подобається дарувати дітлахам радість. Людина з добрими очима й такою само душею, дідусь Володя з радістю, задоволенням і захопленням разом із Дідом Морозом вручав малечі подарунки та кожному приділяв увагу. Особливо близькі серцю справжнього чоловіка, батька та дідуся заповітні хлопчачі мрії. Такі, як — будемо сподіватися! — у майбутніх учених Данилка Комара та Ахатика Кисельова — дитячі енциклопедії...

А ще, крім виконання заповітної мрії, кожна дитина, за традицією отримала від Діда Мороза та тітоньки Люди солодощі, які передали для діток люди, які завжди про них дбають.

«Голос України» теж долучився до вручення святкових подарунків. Цьогоріч кожна названа сім’я матиме змогу безплатно отримувати та читати нашу газету. Адже в ній також чимало цікавої й корисної інформації.

Саме такі чобітки від справжнісінького Діда Мороза мріяла отримати під час Новорічних свят Наталочка Макогон, кіровоградська дівчинка, яка понад усе у світі хоче почати ходити. Та ще багато інших подарунків, які їй вручив директор підприємства Володимир Поляков зі своїми маленькими помічниками — онуками Катею та Володею.

Фото Петра МЕЛЬНИКА.