Уже три роки минуло відтоді, як педагог у третьому поколінні Лідія Грабик з Тернополя зі шкільного класу перейшла у кузню. Миловидна молода жінка з легкістю вправляється із двокілограмовим молотом. Ліда каже: «Ковальське ремесло — важка робота, але вона мені дуже подобається. А сила — не головне. Точність, вправність, завзятість — запорука успіху. Ну а якщо вже дуже важко, тоді на допомогу приходить мій чоловік Віктор, він теж молотобоєць».
Ліда з майбутнім чоловіком познайомилася ще в педінституті. На останньому курсі одружилися.
— А потім я пішов у школу викладати історію, — веде далі Віктор, — а Ліда — у декрет. Пропрацювавши рік учителем, зрозумів, що прогодувати родину не зможу.
Довелося перекваліфікуватися на робітника. Улаштувався в ковальську фірму. Освоїв професію коваля. Але зарплати все одно не вистачало, адже народилася дочка.
На сімейній нараді вирішили відкрити свою справу. Переїхали на дачу, обладнали кузню — і пішло. Ліда побачила, що я не встигаю виконувати замовлення, й каже: «Працюватиму з тобою!» Ніякі вмовляння не допомогли — уперлася, і все.
Тепер вона майстер і виконує найтоншу роботу.
— А що ти примовляєш під стукіт молотка? — запитую в Ліди.
— Ой, іноді таке, що краще не чути. Зовсім не педагогічна лексика, — коментує Віктор.
Ліда уточнює:
— Це коли замовник сам не знає, чого хоче. Задурить голову, я рознервуюся, і тоді за роботою цю негативну енергію передаю металу. Залізо все всотує, від цього швидше старіє, іржавіє. А от коли все добре, тоді душа співає й радіє. І метал наче оживає.
Переважно ми робимо елементи меблів, люстри, садові лавки, окантовку до дзеркал. Працюємо під замовлення або здаємо на реалізацію. Буває, продавці не дуже порядно з нами чинять. Ми просимо їх не робити велику накрутку, а вони навпаки. Ось недавно дали на реалізацію коминкові грати за 200 гривень, а потім дізналися, що вони виставили ціну — 700. І хто з нас заробляє?
Коли сезон, з кузні не виходимо по десять годин. Але робота приносить нам і моральне, і фінансове задоволення. Мріємо, що коли-небудь відкриємо свою фірму. А я буду її директором і за молот братимуся тільки з натхненням.
На стіні в кімнаті висить, розкривши крила, кутий птах щастя. Він сюди залетів не випадково й, вочевидь, залишиться надовго.
Фото автора.
