Реформувати чи знищити?

 

Круглий стіл у львівському прес-клубі, присвячений роздержавленню «районок», організував департамент інформаційної політики та комунікацій із громадськістю Львівської облдержадміністрації. Запросили редакторів найбільших районних газет. Офіційну точку зору оприлюднила начальник управління інформаційної діяльності цього департаменту Ірина Кизик: «На Львівщині зареєстровано 43 комунальні видання, 34 з них — діючі. Очевидно, що після реформування така кількість не збережеться. На мою думку, кожен район повинен мати свою газету, яка б писала про місцеве життя».

Далі слово надали редакторам газет, і жоден не підтримав законопроект про роздержавлення друкованих ЗМІ.

«У мене створилося враження, що йдеться про ліквідацію районних газет, — каже Микола Савельєв, редактор газети «Ратуша» Львівської міської ради. — Тому треба було так і написати: ліквідувати районні газети. Якщо роздержавлення ЗМІ проходитиме за виписаними в проекті закону правилами, то «районки» скуплять олігархи, бандити та заможні люди. Мав би бути стабілізаційний фонд для підтримки роздержавлених ЗМІ. Перший рік надається одна сума, наступного — на 50 відсотків менша.

Пропонують ліквідувати комунальні ЗМІ і створити офіційні вісники. На це теж підуть великі гроші. Я не розумію, у чому різниця? І таких нюансів чимало. Тому, на мою думку, так хочуть ліквідувати районні газети».

Редактор газети «Нафтовик Борислава» Петро Магур вважає, що на часі прийняття закону про інформаційну державну стратегію, бо ми програємо інформаційну війну Росії, а не про роздержавлення комунальних газет. Його підтримує редактор «Голосу Самбірщини» Марія Пукій і закликає зберегти районні газети.

Степан Леськів, редактор миколаївської «Громади», за-

пропонував владі спочатку провести адміністративно-територіальну реформу, а вже потім взятися за «районки».

А як у Польщі?

Заступник голови Львівської організації Національної спілки журналістів України Андрій Болкун навів приклад Польщі, де кожна гміна — найменша адміністративна одиниця — має свою газету. Щоправда, у них свої обмеження: місцеві польські газети не мають права публікувати рекламу та оголошення, а також вони не можуть писати про велику політику. Вони висвітлюють лише місцеві проблеми і фінансуються з місцевого бюджету.

На його думку, закон потрібен, але не в такому вигляді. Після його прийняття місцеві громади втратять єдину трибуну, яка давала можливість висловлювати свої погляди всім фракціям у районних радах. Тепер газету купить і гнутиме свою лінію олігарх. «Боротьба йде не за покращення «районок», а за майно газет і вплив на громаду», — вважає Андрій Болкун.

Під час круглого столу ніхто з редакторів районних газет Львівщини не підтримав нинішній законопроект «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ». Вони скерували листа голові Держтелерадіо з проханням відкласти розгляд цього питання у Верховній Раді України.

 

Чому редактори газет були настільки категоричні? Вони ще не забули, як у Пустомитах приватизували районну друкарню, де також розміщувалася редакція місцевої газети. Перше, що зробив новий власник, — це викинув на вулицю «районку». Потім депутати райради шукали приміщення для видання.

І це не поодинокий приклад. У Львові часто згадують, як відпустили у вільне плавання газету обласної ради «За вільну Україну», яку створив В’ячеслав Чорновіл. У перші роки незалежності це видання виходило тиражем 500 тисяч примірників і було економічно самодостатнім. Та з часом занепало. І бізнесмени накинули оком на приміщення редакції площею 600 квадратних метрів у самому центрі Львова. Редакція за оренду платила символічну ціну — одну гривню. Газету приватизували і через рік... закрили.

На сесії обласної ради чотири рази пробували продати приміщення двох газет і старої друкарні у Самборі. На двоповерхове приміщення і добрих півгектара землі біля велелюдного базару уподобали спритні ділки. Чотири рази виносили питання на сесію. Лише активність громадськості й ЗМІ зупинили цей бізнес-проект. Замість видавничого комплексу, швидше за все, відкрили б гуртовню для магазинів. Ні стара друкарня, ні редакції бізнесу не потрібні. Ось так нині проходить приватизація редакційно-видавничих комплексів на Львівщині.

 

Ми спробували серед редакторів районних газет розшукати того, хто б підтримав законопроект про роздержавлення друкованих ЗМІ. На всю Львівську область знайшли лише одного. Це Петро Мацан, газета «Галицька зоря», засновниками якої виступили Дрогобицька міська і районна ради, Трускавецька міська рада і журналістський колектив.

Місто Дрогобич колись було обласним центром. За економічним потенціалом — це найбільший після Львова промисловий центр. Поряд ще Трускавець, відомий міжнародний бальнеологічний курорт.

«Ми вже давно не надіємось на державну підтримку преси, — каже редактор «Галицької зорі» Петро Мацан, — і перейшли на економічні стосунки зі своїми засновниками. Нам виділяють кошти тільки за розміщену на сторінках газети інформацію. Решту ми самі заробляємо. У редакції відремонтували старе приміщення, закупили техніку. Ми відчуваємо себе незалежною газетою, бо не просимо у влади гроші. Ми їх заробляємо. Кому потрібні «районки», які пишуть під диктовку влади? Що швидше реформуємо комунальні видання, то краще для журналістських колективів».

Петро Мацан, звичайно, розуміє, економічна ситуація в регіоні така, що лише у Львові та Дрогобичі комунальні видання мають шанс за рахунок реклами та надання інформаційних послуг вижити і розвиватися, а решта, швидше за все, за нинішніх умов без дотацій припинить своє існування.

 

Львівська область.