«Щойно з’являться у нас зайві гроші — одразу і вирішимо проблему». Ця фраза вже, напевно, побила усі рекорди з кількості повторення. Але яка користь? Зайві гроші так і не з’являються, проблема так і не вирішується. Про що йдеться? Про безпеку праці.

У підручниках про це не прочитаєш

Ця тема для багатьох нудна і нецікава. Проте вона має турбувати кожного, хто звечора заводить будильник, щоб не спізнитися на роботу. Коли одну луганську школярку попросили висловити за допомогою малюнку своє ставлення до охорони праці на виробництві, на якому працюють її батьки, дівчинка намалювала великого білого янгола, який накрив своїми крилами двох людей. Це були батьки школярки: батько — гірник, мама — медик.  

Якщо плакат з таким сюжетом повісити біля кожного робочого місця, можна сподіватися, що багато хто замислиться над тим, чи варто порушувати техніку безпеки. Але це в тому разі, якщо у них є діти. А якщо людина молода, гаряча, самовпевнена, але при цьому не має достатньо знань і досвіду, то це вже інша історія.

Начальник Державної інспекції нагляду в соціально-культурній сфері на транспорті та у зв’язку територіального управління Держгірпромнагляду Ігор Дубовик звернув увагу на такий цікавий факт. Найчастіше техніку безпеки на виробництві порушують дві категорії робітників — молодь, яка вперше прийшла на підприємство, і люди, які мають 20-літній стаж і більше. Щодо молодих порушників, то тут усе зрозуміло — недовчили. А от друга категорія здивує. Здавалося б, з такою багаторічною практикою всі правила безпеки працівники мають виконувати просто автоматично. Але картина інша. Схоже, досвідчені робітники керуються такою психологією: якщо за цей час нічого не трапилося, значить, Бог мене любить і обережність мені не потрібна. Шкода, що ця психологія передається тим, хто значно молодший. Мало того, що їх не довчили у школі або у професійно-технічному училищі, та ще й на практиці вони одержують негативний досвід.

У територіальному управлінні Держгірпромнагляду вважають, що в навчальних програмах шкіл, коледжів і вузів охороні й безпеці праці приділяється зовсім мало уваги. Правда, після того як Державну службу гірського нагляду й промислової безпеки України очолив Олександр Хохотва, ситуація змінилася. Наглядовий орган став більше уваги приділяти навчальним закладами, домігся того, щоб його фахівці брали участь у прийомі державних іспитів у коледжах і професійно-технічних училищах. ПТУ, до речі, у регіоні вже охоплені майже на 100%. А з вузами налагодити таке співробітництво не вдається. Там вважають, що достатньо власних викладацьких сил. Хоча із цим можна посперечатися. Все-таки наявність практики має більше значення, ніж теорія. Адже інспектори щоразу мають справу з конкретними порушеннями правил безпеки, часом зовсім не типовими, і на практиці бачать вплив людського фактора на виникнення надзвичайної ситуації. У підручнику цього не прочитаєш.

Було б несправедливим, якби в недостатніх знаннях правил техніки безпеки випускників ПТУ ми б почали звинувачувати людей, які займаються їхньою підготовкою. Не все так просто. Якості знань, по-перше, шкодить обмежений час навчальних годин саме з охорони праці. У школі й ПТУ здебільшого проходять курс безпеки життєдіяльності. І лише коли учні починають освоювати професію, їм читають курс охорони праці. Для підготовки фахівця цього, мабуть, замало. Особливо для тих професій, які пов’язані з роботою підвищеної небезпеки. Наприклад, гірники очисного вибою, прохідники, електрики підземні, а також електромонтери, машиністи баштових кранів тощо. По-друге, успішному процесу навчання, що насамперед впливає на якість знань, заважає відсутність навчальної сучасної техніки та обладнання. Навчальна база профтехучилищ застаріла настільки, що годі й говорити. Навчання відбувається на зразках устаткування, яке в основному на виробництві вже не застосовується. І це залежить не від керівника ПТУ або коледжу, а в першу чергу від державного фінансування, що, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Що у результаті? Учень приходить на підприємство для проходження виробничої практики і, власне, бачить нові для нього механізми, на яких він не готовий працювати, і засоби захисту, якими він не вміє користуватися. Як він чинить? Відкладає їх у бік. Тут би охороні праці підприємства попрацювати. Підказати, показати, навчити. Але ні. Навчання обмежується «ввідною» — коротким інструктажем, передбаченим законом.

— Коли ми беремо на роботу досвідчену людину, можна обійтися й одним інструктажем, — пояснює Ігор Дубовик. — І зовсім по-іншому потрібно діяти, коли на виробництво приходить недосвідчена молодь. Коли діти вперше потрапляють на підприємства, у них більше романтики, ніж свідомого засвоєння навичок. Треба упіймати момент, коли у них з’являється інтерес до виробництва, коли є мобілізація сил і бажань освоїти професію, коли вони хочуть знати більше, робити краще і при цьому не порушувати техніку безпеки. Тоді знання засвоюються краще. І травматизму на виробництві буде менше.

Його величність людський фактор

Найпоширенішими порушеннями техніки безпеки фахівці називають ігнорування засобів індивідуального захисту. Особливо цим вирізняється молодь. Для деяких обтяжливо, наприклад, надягти тяжкий страхувальний пояс, носити із собою страхувальну мотузку, саморятівник. Мовляв, з ними незручно працювати. Замість захисних касок, черевиків, роби, рукавиць вони віддають перевагу джинсам, кросівкам і футболкам. Так зручніше, легше. Навряд молодь думає про те, що це і є найперше та найелементарніше порушення техніки безпеки праці і воно може коштувати людського життя.

Як це не парадоксально звучить, але вважається, що час високих технологій певною мірою гальмує розвиток людини. У молоді виникає вузьконаправлений інтерес. Знання здебільшого беруть з Інтернету, причому вибірково. Відсутність уваги, інфантилізм заважають в освоєнні професії. Хлопцеві здається, що він достатньо підкований теоретично, тому, скажімо, практика з техніки безпеки йому не потрібна. Він не сприймає свого досвідченого наставника, вважаючи, що він живе старим багажем і нічого нового, прогресивного не знає. Як зламати таке ставлення? Фахівці, які займаються охороною праці, наполягають: збільшити години з охорони праці в школах й училищах, більше займатися з дітьми, давати їм таку інформацію, яка б їх зацікавила. У Луганській області над цим працюють. Останнім часом стали проводити олімпіади з охорони праці, конкурси плакатів з техніки безпеки серед учнів ПТУ, а серед школярів — конкурси малюнків. Виявилося, дітям це цікаво. Малюнки дивували своїми сюжетами і правильним розумінням теми. До речі, у Всеукраїнському конкурсі малюнків «Охорона праці — очима дітей» луганчани другий рік поспіль стають переможцями.

Як змінити психологію

Заступник начальника територіально управління Держгірпромнагляду В’ячеслав Гапонов розповів таку історію:

— На одному з водоканалів області стався нещасний випадок: люди задихнулися в насосній станції. Єдиною людиною, яка їх рятувала, став тесля, який працює неподалік. Зрозумівши, що сталося лихо, він, як того вимагають правила, надягнув протигаз, страхувальний пояс, мотузку, які лежали поряд, спустився у колодязь і став піднімати людей. Одного таки врятував, ще двох підняти не зміг: не вистачило сил. Тесля потрапив у лікарню, у нього був ситуаційний шок. Я приїхав з ним поспілкуватися і звернув увагу на проблеми з мовленням, невпевнені рухи. Думав, це наслідок отруєння, але, виявилося, людина дещо відстає з розумовим розвитком. Я у нього запитав: адже ти тесля, звідки знав, як потрібно діяти у таких ситуаціях? Тобто, одягти протигаз, страхувальний пояс. Він відповів: «Мені це розповідали». І ти запам’ятав? — дивувався я. «Ні, — відповідає тесля. — Я записав на папірці й вивчив». Ось над чим ми маємо працювати — виховувати в людей відповідальність не лише за своє здоров’я й життя, а й за здоров’я і життя інших. Потрібно змінити психологію. Багато чого, звичайно, залежить і від людини, відповідальної за охорону праці. Наскільки вона буде професійною, вимогливою і відповідальною. У нашій країні, до речі, досконала законодавча база з охорони праці. Ми її розробляли з німецькими фахівцями, а, знаючи їхню скрупульозність, можна сказати, що у цьому документі враховано все. Або майже все. Сьогодні закон удосконалюють і підводять до європейських стандартів. Тут немає проблем. Проблеми в людях, які не готові виконувати і підтримувати ці закони. Сьогодні ми приділяємо велику увагу навчанню перших керівників підприємств, фахівців з охорони праці, звертаючи увагу насамперед на законодавчі акти. Але, на мою думку, увагу потрібно зосередити на підвищенні кваліфікації, професіоналізму тих людей, які безпосередньо займаються охороною праці. Їх потрібно вчити новим методикам перевірки, розробці документації, новим підходам до реалізації законодавств. Ідеться про необхідність прийняття Положення про підвищення кваліфікації фахівців охорони праці, що так чи інакше зобов’яже це робити кожного власника. Тобто перейти на іншу психологічну систему навчання. Тоді ми можемо бути впевненими, що крива виробничого травматизму поступово знижуватиметься.

Луганська область.

ДОСЛІВНО

Свій малюнок дівчинка доповнила таким текстом: «Мамо і тато, я прошу янгола, щоб він охороняв вас на роботі і ви не порушували техніки безпеки. Я хочу, щоб ви завжди були поруч зі мною, тому що мені без вас погано».

Думка

Часто робітники самі порушують техніку безпеки, що призводить до нещасних випадків, а звинувачують у цьому керівників підприємств. Силові органи й судові інстанції завжди стають на бік постраждалого, а не на бік роботодавця. Хіба це справедливо?

ФАКТ

60% працездатного населення області працює у сфері обслуговування, а тут більше виробничих травм, ніж на вугільних підприємствах.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.