Пандус на шляху до диплома
У Луганській області понад тисяча осіб мають тяжкі ураження слуху, більше трьох тисяч — складні порушення опорно-рухового апарата. Серед них 60% — молодь і люди працездатного віку. Це ті, хто зацікавлений в одержанні вищої освіти та у професійній кар’єрі.
Щоб зрозуміти, як складно людині, яка має інвалідність, співіснувати з нашою дійсністю, достатньо лише уявити, що було б з нами, якби усі прорізи для дверей раптом стали вузькими і низькими, доступними, наприклад, тільки для 5-річних малят. У таких умовах ті, хто вважає себе нормальним, одразу виявилися б «ненормальними». То що ж простіше і зручніше для суспільства? Допомагати персонально кожному, хто не пролазить у вузький дверний проріз, чи зробити двері настільки широкими і зручними, щоб будь-яка людина могла безперешкодно увійти і вийти з приміщення? Відповідь проста. Але, незважаючи на це, знадобилися десятиліття, щоб суспільна свідомість і державна політика в Україні пішли шляхом «перебудови дверей» замість ізоляції тих, під кого не адаптована дійсність.
Перебудова дверей замість ізоляції
Ще на початку 2000-х років в обласному центрі практично не було пандусів і навряд багато хто знав про світлофори зі звуковим повторювачем сигналу, тим паче про автобуси зі спеціальним піднімальним механізмом для візочників. Ще більшою проблемою для людей з інвалідністю залишалося питання самореалізації, отримання вищої освіти, професії, яка приносила б і задоволення, і кошти для прожиття. Тривалий час державна підтримка дітей і молоді з порушеннями розвитку зводилася лише до матеріального забезпечення, надання медичних послуг і початкової освіти. І от сучасне суспільство, яке кожен з нас, не замислюючись, опише як холодне, бездушне й егоїстичне, творить добру і важливу справу — проект, який об’єднує різні організації, небайдужих людей і спрямовує їхню ініціативу, енергію на надання допомоги людям з обмеженими можливостями.
Два роки тому Луганський національний університет ім. Т. Шевченка став ініціатором створення зовсім нової навчальної програми для студентів з інвалідністю.
Авторами цієї програми стали не лише науковці вузу, а й фахівці Фонду соціального захисту інвалідів, Луганської облдержадміністрації та низка громадських організацій. Головне завдання цього проекту — створення цілого комплексу умов, необхідних людям з інвалідністю для безперешкодного одержання вищої освіти. У першу чергу, йдеться про соціально-педагогічні, психологічні, соціально-економічні, медичні, організаційні та правові питання. Луганський національний університет ім. Т. Шевченка сьогодні вважається єдиним у країні вузом, у якому студенти з особливими потребами з інших міст можуть навчатися на стаціонарі. Це, до речі, під час робочого візиту в Луганську відзначив виконавчий директор Національної асамблеї інвалідів України Наталія Скрипка:
— Національна асамблея багато працює над забезпеченням інклюзивної освіти в Україні й забезпеченням безперешкодного доступу людей з обмеженими можливостями до будівель, — сказала вона. — Але мене здивували умови, які існують у Луганському університеті. Це єдиний вуз у країні, де люди з інвалідністю мають доступ до гуртожитків. Вразив нас і реабілітаційний центр на базі університету, де молодь з інвалідністю може одержати профілактичне лікування.
Вища освіта для таких людей — шанс потрапити на ринок праці й бути конкурентоспроможними. ЛНУ відкриває цю можливість. Вуз архітектурно доступний, тут створено програми навчання інклюзивних груп.
— У 16 років я перенесла тяжке захворювання — пухлину спинного мозку, — розповідає голова міської громадської організації «Центр соціальної реабілітації людей з інвалідністю» Олена Рожкова. — Після операції вже не змогла стати на ноги. Як жити далі, чим займатися? Можна було поставити на собі хрест і залишитися наодинці зі своїм нещастям. Але я зробила свій вибір на користь повноцінного і щасливого життя. З дитинства мріяла бути лікарем, але після тієї операції змінила своє ставлення до медицини й обрала професію дитячого психолога. Я успішно закінчила ЛНУ ім. Т. Шевченка, одержала диплом психолога й нині допомагаю іншим. Я знайшла себе у цьому житті. Інвалідність — не вирок. Важливо навчитися бачити у житті те прекрасне, що в ньому є. Через багато років можу сказати — я щаслива людина. У мене є все, що наповнює мене радістю і надає життю зміст: затишний будинок, чудовий чоловік, прекрасна донька, вірні друзі та цікава робота. Для мене важливо усвідомлювати, що я потрібна, що я можу допомагати іншим людям!
У Луганськ їдуть навчатися з усіх куточків країни
Найкрасномовніший показник успішності програми — це попит на послуги вузу серед людей з інвалідністю. У ЛНУ навчається молодь з Донецької, Харківської, Дніпропетровської областей, АР Крим. Незабаром у вузі чекають абітурієнтів із західних регіонів країни.
— Для таких студентів необхідно створити певні умови для навчання, атмосферу розуміння їхніх проблем. Підкреслюю — розуміння, а не відсторонення, — пояснює ректор ЛНУ Віталій Курило. — Важливо, щоб цим займалися всі сфери влади. Ми, наприклад, відчуваємо підтримку керівників області, чиновників. Більшість проблем, про які ми кажемо, вирішують. У першу чергу, це фінансування навчання, а також реабілітація, працевлаштування випускників.
Студенти з інвалідністю одержують вищу освіту у вузі за 55 різними напрямками. Залежно від особливостей недуги кожному пропонують певний і досить широкий спектр спеціальностей на вибір. Є серед вихованців ЛНУ і знаменитості — призери Паралімпійських ігор, які навчаються за спеціальністю «Спорт».
— Уперше в Україні в 2011—2012 роках за фахом «Здоров’я людини» і «Фізична реабілітація» одержують вищу освіту люди зі складними порушеннями опорно-рухового апарата і студенти з важкими вадами функцій слуху і зору, — розповідає директор реабілітаційного центру ЛНУ Ірина Клименко. — Здобувши вищу освіту, наші випускники зможуть працювати реабілітологами і допомагати людям з обмеженими можливостями. Усі студенти з важкими формами інвалідності навчаються в інклюзивних групах, які сформовані таким чином, що вони мають можливість навчатися в аудиторіях вузу разом зі своїми однокурсниками.
Партнери — це частина успіху
Зняти численні бар’єри і зробити освіту доступною для молоді з інвалідністю вузу допомогли партнери. Національна асамблея інвалідів провела аудит вузу, і після цього було вирішено питання архітектурної доступності навчальних приміщень. За підтримки Фонду соцзахисту інвалідів закуплено устаткування для реабілітаційного центру. У планах ще ціла низка перетворень, і в нинішніх умовах, коли все списують на «труднощі, складні часи і кризу», це варте поваги.
— Наш фонд бере участь у фінансуванні навчання студентів з інвалідністю, — каже директор Луганського обласного відділення фонду соцзахисту інвалідів Роман Козенко. — Якщо, припустимо, в інших регіонах на такі цілі виділяють 100 000 грн., то в Луганській — понад 1 млн. грн. Це результат того, що програма навчання інвалідів має стабільний характер, дає можливість студентам одержувати також реабілітаційні послуги. Ми плануємо організувати ще два класи — для навчання студентів з порушеннями зору і функції слуху.
Серед завдань, які вузу і його партнерам ще треба розв’язати, — облаштування парковки для автомобілів людей з інвалідністю, маркування приміщень ЛНУ для людей зі слабким зором і слухом, створення пішохідного переходу між реабілітаційним комплексом і навчальними корпусами вузу, встановлення пандуса до спортивного корпусу. Найдовгоочікуваніша і найдорожча обновка — ліфт-підйомник для візочників. Вирішення цього питання — у компетенції профільного міністерства, де добре знають про роботу вузу та обіцяють допомогу і підтримку.
Вуз постійно шукає нових партнерів для розвитку програми навчання студентів з інвалідністю і знаходить їх. Так, 2012 року університет став учасником проекту «Розвиток громадянського суспільства» за програмою розвитку ООН в Україні та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Результатом стало створення Центру інклюзивного навчання для викладачів на базі реабілітаційного центру ЛНУ. Підключилися до роботи зі студентами, які мають інвалідність, і священнослужителі Свято-Іоанно-Предтеченського чоловічого монастиря. Будь-хто може отримати пораду, духовне наставництво, моральну підтримку. Це стало можливим завдяки підписанню угоди про співробітництво між монастирем, КУ «Луганським обласним центром соціокультурної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями» і відділом реабілітації студентів з особливими освітніми потребами ЛНУ ім. Т. Шевченка.
Важливо відзначити, що у щасливий момент одержання диплома ланцюжок підтримки не обривається. За словами начальника Головного управління праці і соціального захисту населення ОДА Елеонори Поліщук, доводиться виховувати роботодавця, пояснювати особливості роботи таких людей. І у нас це виходить. Цього року на сесії обласної ради затвердили Програму сприяння особам з обмеженими можливостями, у якій, зокрема, йдеться про доступність сфер громадського життя.
Луганськ.
Фото прес-служби ЛНУ.
 
ФАКТ
У Луганськом національному університеті ім. Т. Шевченка сьогодні одержують освіту 250 студентів з інвалідністю, 200 з яких проживають у гуртожитках.
 
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
Сергій Смолін, візочник:
«Є така мудрість. Ніколи не кажи, що ти погано живеш. Бог почує твої слова і скаже: «Ти не знаєш, що таке погане життя!», — й дасть тобі долю вдесятеро гіршу. Що б не сталося, завжди кажи, що ти живеш добре, тоді Бог почує тебе і скаже: «Ти не знаєш, що таке гарне життя!», — і дасть тобі долю вдесятеро кращу. Який ти сам, такий і світ навколо тебе. Світ — це дзеркало, і в цьому дзеркалі відображається твоя душа, і не має значення, пересуваєшся ти самостійно чи за допомогою інвалідного візка».
 
КОМЕНТАР ЮРИСТА
Ст. 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» зобов’язує підприємства, установи та організації створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до об’єктів фізичного оточення. Цей закон у разі неможливості повністю пристосуватися до потреб інвалідів приписує діючим об’єктам здійснити можливі перебудови з урахуванням особливостей дизайну.
Існують спеціальні стандарти для спорудження пандусів, головне в них — безпека та ефективність користування. Відповідно до Державних будівельних норм України у місцях підвищення рівня горизонтальної підлоги на 4 см належить побудувати пандуси та сходи. Кут нахилу пандуса не повинен перевищувати 10%, а ширина має відповідати основним параметрам проходів, але не вужче 1 м. З обох боків підйомів повинні бути обмежувальні бортики (не менше 5 см) та обгородження (не менше 90 см). Поручні створять можливість для інваліда-візочника під час підйому опиратися на руки. Отже, норми та стандарти існують, але лише на папері, адже механізму їх виконання держава не визначила. Як, до речі, не визначила і державний орган, який має здійснювати контроль за дотриманням цих норм та притягувати винних до відповідальності, якої також не встановлено.
Антон ГАЛЬ.