Хто кого «розкошелить»?

Новий закон про працевлаштування подбав про додаткові шанси для безробітних. Наприклад, про одноразову допомогу на відкриття власного бізнесу. Але, якщо ваше підприємство через два роки закриється, то ви не зможете повторно скористатися державним коштом.

Документ гарантує можливість працевлаштуватися: молоді після завершення навчання; дітям-сиротам; опікунам, які утримують дитину до 14 років або дитину-інваліда; особам, що відбули покарання або примусове лікування. Щоправда, із застереженням: квота з працевлаштування за державний кошт на підприємствах лишається незмінною — 5 відсотків від штату з чисельністю понад 20 осіб.

Але мотивація подбати про безробітних неабияка: за їхнє оформлення підприємство одержить повну компенсацію видатків на виплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) за рік роботи нового працівника (не маніпулювали б тільки цим!). 

Неповторною у прямому розумінні є нагода одержати ваучер на перенавчання або підвищення кваліфікації на 11 тисяч гривень (10 прожиткових мінімумів). Але тільки громадянам зі страховим стажем не менш як 15 років і віком після 45. А непересічною обіцянкою — підняти розмір допомоги у зв’язку з безробіттям і запровадити допомогу з часткового безробіття.

Тепер згадаємо, що мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум для працездатних від початку року становлять 1147 гривень, і поміркуємо щодо ціни питання. За теперішнього дефіциту бюджету (за підсумками минулого року він не добрав доходів більш як на 30 мільярдів гривень), за падіння економіки, що загрожує проблемами на ринку праці, сумлінне виконання цього закону потребує величезних матеріальних витрат. Максимальна допомога у зв’язку з безробіттям, приміром, перевищує середній рівень заробітної плати по країні. Це по-перше. Закон додає неабиякого клопоту для чиновників місцевих органів працевлаштування, які мають забезпечити, крім іншого, ритмічну виплату допомоги у зв’язку з частковим безробіттям при тому, що вони виконують фактично посередницькі функції між казначейськими структурами і банками. Це по-друге. Але який закон влада виконувала сумлінно, страхуючись від звинувачень на свою адресу законодавчою приміткою «по можливості»? І тут є така примітка.

Президент країни Віктор Янукович, схоже, розділяє це передчуття, бо дуже точно вказав на головну причину відкату в економічному розвитку — скорочення внутрішнього ринку. Німеччина, до слова, має таку само орієнтовану на експорт економіку, але її внутрішній ринок, на відміну від нашого, зростає. 

Микола Азаров не сумнівається, що його підопічні вже створили правову базу для економічного зростання цього року на 3,5 відсотка. Тобто, все зміниться ось-ось: «...уже сьогодні ми почнемо розглядати механізми активізації інвестиційної діяльності. Ми налаштовані створити такі умови, щоб у нас було власне потужне сільськогосподарське машинобудування, щоб в Україні будувалися власні тепловози, вагони і швидкісні поїзди, щоб українські ІТ-новації впроваджувалися передусім на вітчизняному ринку. Українській промисловості потрібен потужний інвестиційний поштовх», — сказав Микола Янович.

А що заважало «підштовхнути» інвестиціями промисловість раніше? Якщо відсутність правової бази, то і зараз її ефективність співмірна хіба що з електронним чипом на зрубаній під Новий рік ялинці. На це вказують не тільки зміни до Податкового і Бюджетного кодексів, а й прагматична арифметика. Так, знижений на відсоток податок на прибуток підприємств не принесе миттєвого зростання доходів, а підвищені соціальні стандарти, хоч як парадоксально, не завадять зниженню купівельної спроможності кінцевих споживачів.

Небажання модернізувати основні фонди на піку світових цін на метал переконує, що металургійна галузь проґавила знову дуже важливе. Галузь, яку, з огляду на її обмежений вплив на внутрішній ринок, можна назвати стратегічною вже тільки умовно.

Цього року металургійні підприємства планують підняти виробництво. Зокрема, є надія наростити виплавку сталі до 33,7 мільйона тонн. Поза тим в «Укрпромдержекспертизі» вважають, що в кращому разі внутрішній ринок від того одержить 8,6 мільйона тонн.

Набрали чинності положення Податкового кодексу, які стосуються оподаткування нерухомості. Кажуть, що місцеві бюджети на цьому зароблять нинішнього року 75 мільйонів гривень. Може статися, і того не накрапле. Бо ставки не прив’язані до вартості об’єктів, а пільги так і просяться до широкого вжитку.

Дуже схоже на те, що мобілізацію бюджетних доходів і не ставили за мету. Якщо так, то йдеться про запровадження чергової контрольної функції у силі-силенній тих, що почали діяти в рамках усіляких реєстрів.

Ще кажуть, що цей податок змусить «розкошелитися» багатіїв. І це навряд: закон «накриває» передусім власників кількох квартир у межах того чи іншого міста, але їх для того і скуповували, щоб перепродати. Більш ймовірно те, що ринок нерухомості найближчим часом взагалі заклякне, на що вказують і ріелтори.

Як на мене, заскніє і чимало популістських державних програм. Згадайте хоча б програму доступного житла під три відсотки річних. Попри бурхливу організаційну підготовку на міністерському і законодавчому рівнях (із бюджету виділяли один мільярд гривень), станом на 25 грудня минулого року уклали угод лише на 271,4 мільйона гривень, а сплатили за ними 5,74 мільйона гривень (дані Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву). Криза внесла свої поправки.