Парасолька над ЖЕКом

Певний час тому ці питання, можливо, поставили б когось у глухий кут. Відносини між населенням і комунальними службами, що були закладені ще в радянський період, тільки в останнє десятиліття починають зазнавати змін, причому це потребує дуже великих зусиль. Людям, які жили за минулої епохи, не так просто звикнути до почуття власника — квартири, будинку, в тому разі, якщо йдеться про багатоповерхівки. Поки що ці відносини здебільшого мають характер взаємних претензій. Але, як переконують у Луганську, ситуацію можна змінити, коли звернути серйозну увагу на органи самоорганізації населення (ОСН). Начальник управління міської ради з питань внутрішньої та інформаційної політики Оксана Терещенко, приміром, вважає, що це найбільш конструктивні представники інституту громадянського суспільства. Ця думка ствердилася не на порожньому місці, а в результаті спостережень і досвіду роботи, адже органи самоорганізації на території Луганська є досить розвиненими й, можна вже сказати, авторитетними.

Житлово-комунальна сфера — найболючіший мозоль у діяльності будь-якого органу місцевої влади, і Луганськ не є винятком. Міська влада постійно стикається із невдоволенням і претензіями мешканців із приводу дахів, які течуть, стін, які тріскаються, внутрішньобудинкових доріг, що стали непридатними. Чимало нарікань на якість комунальних послуг, а ще на те, що ЖЕКи не завжди ремонтують той об’єкт, котрий потребує цього насамперед. Скарги з даного приводу за багато років виміряються вже не кількістю, а тоннами. Сьогодні міська влада обрала розумнішу тактику. Вона перестала будувати паркан із відписок, а залучила жителів до співробітництва, віддавши їм певну частку своїх повноважень і, тим самим, розділивши відповідальність.

— Чому ми сконцентрували увагу саме на самоорганізації населення? — пояснює керівник громадської організації «Громадська ініціатива» Тетяна Кирилова. — Бо за законом органи самоорганізації населення  — єдина форма об’єднання громадян, що має чітко прописані повноваження — контроль за якістю послуг ЖКГ. Чимало комітетів створювалися саме на хвилі захисту прав на одержання якісних послуг.

Торік під час визначення головних напрямів у плануванні роботи міськради та депутатського корпусу вперше було виділено участь громадян у визначенні об’єктів для капітальних ремонтів.

— Відбувалося це так, — розповідає Оксана Терещенко. — Спочатку міська рада прийняла бюджетні цифри без так званих титульних списків. Кошти на ремонт дахів, внутрішньоквартальних доріг мікрорайонів і приватного сектору було пропорційно розподілено між 38 депутатськими округами. Протягом жовтня—листопада депутати зібрали на своїх територіях органи самоорганізації населення, там, де їх немає, — старших будинків, активістів, громадських працівників, проаналізували й погодили з ними всі «найнещасніші» ділянки у своїх округах і визначили за ступенем значимості, які проблеми потрібно вирішувати насамперед. Потім ці роботи було обраховано, і результати винесено для обговорення у депутатських фракціях. У підсумку було складено титульний список. Сказати, що все було враховано й погоджено, я не можу. Все-таки існує людський чинник. Там, де депутат попрацював сумлінно, — був діловий підхід, де не зумів налагодити діалог із мешканцями, їхню активність було знижено. Проте, коли почалися ремонти покрівлі, внутрішньоквартальних доріг, громадськість знала, що асфальт стелиться не тому, що так вирішили в міськвиконкомі, а саме тому, що туди мешканці ткнули пальцем. Довели, що важливіше покласти асфальт саме в цьому місці, оскільки тут часто їздить «швидка допомога» і цієї дорогою ходять діти до школи. Відремонтувати саме цей дах, бо подальше існування будинку не видається можливим.

Варто зазначити, що зі створенням ОСН міськрада помітно знизила громадську напруженість, бо певна частина населення, представлена в органах самоорганізації, була поінформована, що ремонтні роботи погоджені з депутатами й підлягають контролю громадськості. А контроль такого роду — досить і досить складна справа. Як відомо, міськрада визначає лише список об’єктів, що підлягають ремонту, і виділяє кошти, а роботи виконує підрядник, найнятий за договірними відносинами, і аж ніяк не саме комунальне підприємство. Тут і народилася ідея доручити контроль за якістю ремонту комітетам самоорганізації населення.

Роботу зі створення структури такого контролю майже завершено. Комітети самоорганізації населення на зборах визначають своїх представників і наділяють їх повноваженнями контролю. Про це вони доводять до відома не тільки міськради, а й підрядної організації. Коли підрядник розпочинає ремонтні роботи, він зобов’язаний запросити громадських представників на свої засідання, познайомити з порядком проведення ремонту. До речі, рішення про наділення повноваженнями із перевірки якості ремонтних робіт міськрада прийняла у вересні, і за минулий період випадків «відфутболювання» громадських працівників не було. В рішенні чітко прописано умови, права й обов’язки кожної зі сторін, а також механізм взаємодії представників громадськості та комунальних служб на момент контролю ремонтних робіт. Підрядники, до речі, стверджують про свою зацікавленість у тому, щоб населення не пред’являло їм претензій, розуміючи, що таку можливість їм дає саме контроль за ходом робіт із боку громадськості. Можливо, в ментальному плані, це і є найголовніше досягнення у взаємовідносинах сторін.

Із 49 комітетів ОСН, що працюють, уже майже всі обрали своїх уповноважених представників і сьогодні погоджують поточні ремонти. Якщо раніше сторони працювали на рівні «ну, все, домовилися», то сьогодні керуватимуться нормативним актом виконкому міської ради. Втім, Оксана Терещенко вважає, що має змінитися не одне покоління, щоб зникли, з одного боку, споживче ставлення населення до послуг ЖКГ — як наслідок радянського минулого, а з другого — недбале ставлення з боку працівників комунальної сфери. Товарно-грошові відносини вимагають від виконавця стовідсоткової якості послуг. Але якщо на роботу, скажімо, «Луганськводи» ОСН впливати не може, то на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій це їм під силу. Приміром, перевірити роботу двірника, обслуговування санепідемстанції або проконтролювати регулярність вивезення сміття. І найголовніше — є люди, які готові братися за таку роботу. Адже не кожен може й хоче цим займатися. Багато хто любить тільки поговорити про недоліки, а коли йдеться про конкретну участь у розв’язанні проблем — умивають руки. Тож комітети самоорганізації населення — це велика сила. В Луганську ними «закриті» майже дві третини території багатоповерхового сектору, й міськрада дуже розраховує на їхню допомогу.

Крім ОСН, у місті є ще кілька громадських організацій, які також намагаються впливати на роботу ЖКГ. Але, на думку Оксани Терещенко, багатьом із них не вистачає конструктивності. Скажімо, комітети самоорганізації готові працювати разом із комунальними підприємствами над спільними завданнями, а громадські організації, у статутах яких зазначено правозахисні функції, обстоюють переважно права громадян.

Чи можуть громадські організації вплинути на тарифи, якщо послуги на споживання газу, води, електроенергії монопольні з боку держави? На жаль, тут громадськість не вправі щось змінити. Єдиний тариф, у формуванні якого жителі ще могли взяти участь, це тариф з утримання будинків, прибудинкових територій тощо. Одне слово, те, що ми називаємо квартплатою. Але після 869-ї постанови Кабінету Міністрів про єдиний підхід до порядку формування тарифів на всі комунальні послуги процес, по суті, повністю монополізовано. Оскільки з деяких повноважень у громадських формувань залишилася функція контролю за якістю комунальних послуг, луганчани й намагаються її використовувати максимально.

Перші результати цієї роботи радують. По-перше, вона привела до зниження конфліктів із населенням, по-друге, підняла роль самих мешканців, по-третє, зв’язала роботу депутатів міськради й комітетів самоорганізації населення. Міська влада побачила, що в неї є реальні люди, які готові допомагати, а не виходити на мітинги. Іншими словами, розпочався конструктивний діалог між владою і населенням. Можна сказати, що 2012-й став роком конструктивних змін. Раніше тільки окремі депутати працювали з комітетами, а тепер майже всі. Але це лише початок великої роботи.

Луганськ.