Були втрати і надбання

— Найголовніша політична подія року, що минув, — це парламентські вибори. Вони показали всім скептикам, що в Україні стабільна демократія, яка однозначно встановилася. Коли розрив між партією влади й опозицією не більше семи відсотків — це демократичний стандарт. Коли нам говорять, що в країні немає свободи слова, є перегини влади, то нехай ці критики подивляться на підсумки виборів, де такі проблеми справді існують. У нашій країні їх немає, і це продемонстрували парламентські вибори. Те, що ми остаточно стали на демократичні рейки і формується інститут громадянського суспільства, я вважаю головною подією в політиці.

Цього року, сподіваюся, стабільно працюватиме Верховна Рада. У нас сформовані всі державні органи влади і нам потрібно спільно виходити з наслідків кризи, яку ми нині переживаємо. Державні інститути влади повинні створювати умови для того, щоб розвивалася економіка держави, і передусім — приватний сектор, бо це основа будь-якої економіки.

— Загалом 2012-й я б назвала роком війни. Із конструктиву, за великим рахунком, не було нічого зроблено. Політичні сили перестали чути один одного у той момент, коли пролунав постріл пістолета про старт виборчої кампанії. А почалася вона реально за рік до офіційного старту. Було всякого. Дуже сумно відзначати негативні тенденції в тому, що найбільш відчутно для людей, — у рівні їхнього життя. Тобто жити не стало краще. Щодо законодавчих підсумків, на жаль, Верховна Рада не може пишатися чимось особливим, оскільки сторони справді перестали чути один одного. Дуже багато спільних проектів зависло в повітрі. І не зрозуміло — як надовго. Звісно, нам доведеться ще багато попрацювати, аби встановити в цьому парламенті правила гри, які будуть комфортні для народу України, який обрав парламент, а саме: ніяких тушок, особисте голосування. Без особистого голосування навіть комітети — ключовий інструмент законотворення — це «фільчина грамота». Тому мусимо визначити для себе правила роботи.

Насправді, кожен, хто живе в Україні, є оптимістом. Бо сподівається, що, врешті-решт, жити у цій державі стане хоч трохи краще. Принаймні зі свого боку докладатиму всіх зусиль, аби в тих сферах, де буду відати, був хоч якийсь просвіт, у крайньому разі — доступ до правдивої інформації.

— Основна подія року, що минув, безперечно, Євро-2012. Це нашу країну вивело на новий міжнародний рівень та продемонструвало всьому світові, що ми гідні бути рівноправним членом Європейського співтовариства. В політичному та економічному сенсі, на жаль, позитивного мало. Кінець року ми зустрічали з нечищеними дорогами, постійними перебоями світла. Щодня до мене зверталися виборці по моєму мажоритарному округу 91 з проханням допомогти у їх життєво-важливих проблемах. Я разом зі своїми однодумцями за сприяння благодійного фонду допомагаємо у їх розв’язанні. Як народний депутат намагатимуся зробити все, щоб змінити життя людей на краще через подання економічних законопроектів. Нині, на жаль, країна перебуває на грані фолу. Уряд не знає, де позичити гроші — в Росії чи в Європі. Якщо в Європі, то треба підвищувати тарифи на ЖКГ. Це ні до чого доброго не приведе. Тому прогнози на цей рік, на жаль, не дуже оптимістичні. Але, сподіваюся, Верховна Рада все ж таки докладе максимум зусиль, щоб змінити ситуацію на краще. Принаймні депутати від опозиції налаштовані рішуче.

— Рік минулий був надзвичайно складний, насамперед, у соціально-економічному плані. Звичайно, головна подія — парламентські вибори, які показали, що, попри масові порушення виборчого законодавства, зловживання адмінресурсом, загалом люди дали негативну оцінку нинішній владі. Це виявилося в голосуванні за опозиційні партії, котрі набрали в пропорційній частині більше відсотків, ніж влада. Власне, це той сигнал, який має зрозуміти нинішнє керівництво держави. Якщо вони цього не зрозуміють, то навряд чи втримаються до 2015 року.

Цього року перспективи не райдужні. Економічне становище погіршуватиметься, бо уряд не налаштований на серйозні реформи, структурні зміни в економіці. Отже, в 2013 році на нас чекає дуже складна економічна ситуація. Треба думати, як із неї вийти. У цьому сенсі багато чого залежатиме від Верховної Ради.

У політичному відношенні триватиме жорстке протистояння, яке є виправданим. Бо ніякими іншими методами ми не зможемо змусити владу почути опозицію і народ. Насамперед, треба в країні нарешті почати системні структурні реформи, а не просто їх імітацію, змінити економічний і політичний устрій. Адже нинішня система неефективна і не вирішить проблем, котрі стоять перед нами.

— 2012 рік пройшов зі знаком мінус. Втрат було більше, ніж здобутків. Політичні в’язні все ще перебувають за ґратами, не ухвалено низку важливих для країни і людей законопроектів, зокрема, про спадщину. Люди, які будували свої хати в селах, не будуть за них тисячі платити і стояти в чергах, щоб оформити. За приватизацію присадибної ділянки нині вимагають від 8 до 16 тисяч гривень. Пенсійний вік жінкам, як це обіцяли, не повернули. Не кажу вже про те, що не виконуються постанови Кабінету Міністрів, де записано: купувати молоко в селян мають по 2,20 грн. Але купують по 1,5 грн. Чому? Бо так домовилися монополісти. Тому здобутків, чесно кажучи, не бачу. Ми й досі не визначилися, де ми — в Європі чи в Росії. Єдина визначна подія — Євро-2012. На 2013 рік покладаю сподівання, що все, чого не змогли зробити минулого року, вдасться врешті вирішити.