Податок — яке чарівне слово! Когось лякає, когось підтримує... Зрозуміло одне: це дозволена у всіх країнах форма грабунку. Ініціатори поповнення державної казни у всі часи ощасливлювали простий люд своєю вишуканою фантазією. А наші предки були такими витівниками, що нині можновладці можуть лише позаздрити, та й час погортати запилені архіви.
Ось. наприклад, можна запропонувати ввести правило для депутатів — носити бороди! Колись у давнину цар Петро Перший обкладав їх податком, щоб не носили, так би мовити, «дєржаву нє позорили!» А ми введемо правило носити бороду і сплачувати за це податок! Гроші у казну — раз, і буде за що волочити одне одного — два. Причому Петро Перший ділив бороди на купецьку, боярську та селянську. А у нас залежатиме... наприклад, від марки авто чи від ваги депутата.
Також пропоную запровадити податок на вуха! Так-так! Звичайні депутатські вуха. В 1926 році для утримання своєї армії Далай-лама запровадив у Тибеті податок на вуха. Ті, хто втратив одне вухо у бою, тоді вперше почувалися щасливцями — їм було дозволено платити лише половину суми.
Ви собі уявляєте, якими захопливими стануть для народу їхні засідання? Це буде навіть цікавіше, ніж будь-який серіал! Одночасно у «бою» будуть рятувати вуха та підставляти бороди.
Ідемо далі. У 1655 році Олівер Кромвель (людина, наділена свого часу великою владою) в Англії ввів податок на незгоду з королем. Цим податком він обкладав роялістів (прошу не плутати з піаністами). Рояліст — прихильник монархії. Он як! У нас таких хоч відбавляй! А тому податок буде доречним. На зібрані гроші Кромвель організував народне ополчення, представники якого охороняли державу від ненависних роялістів. Годиться! По секрету пропоную партіям «Батьківщина», «Свобода» та «УДАР» взяти на озброєння. Тільки назвати: податок на рішення. За роки нової каденції назбираємо грошей. А потім використаємо їх на оборонні заходи наступних виборів. І Америка нам не потрібна!
Ну і ще один податок на галасливість. Наші депутати такі голоси мають, що аж завидки беруть (особливо оперних співаків). Отже, введення податку знову ж таки дасть змогу назбирати грошенят, а ні — то хоч тиша та культура з’являться. Все ж таки вигідно.
Наші чиновники — прихильники гарних годинників та мобільних телефонів. Пропонується на них теж ввести податок. Податок на годинники було введено у 1797 році. Власник годинника повинен був платити щорічно у казну п’ять шилінгів. Значить так, ставка на годинник буде залежати від марки, а також від кількості годинників у власника. З мобільним простіше — ставка лише від марки. Оце грошей назбирають!
І наостанок, щоб справді щось змінити, пропоную запровадити податок на сіль! На перший погляд, нічого особливого у цьому немає. Але у багатьох країнах світу змінився хід історії після його появи. Внаслідок цього податку занепала Китайська імперія (думаю, варто їм знову його ввести для збалансування населення країни). Індія теж відчула на собі його дію, що призвело до масових демонстрацій. Аж 4000 відсотків платили. Он як! В результаті його введення Франція отримала французьку революцію. Соляної революції у нас ще не було! Тому, щоб в Україні щось змінити (суттєво), досить ввести податок на сіль і трохи зачекати. Тоді, можливо, й пенсійної реформи не треба буде...
А взагалі час вводити податки на обіцянки і добрі справи. Не виконав прямих обов’язків — розщедрюйся. Без варіантів. Ось, приміром, не розчищений комунальниками сніг на дорогах влетить їхнім керівникам не в одну копієчку. Або ще актуальний податок — на черги. Думаю, БТІ поповнить весь Пенсійний фонд. Причому за день — річний
Ну, а якщо серйозно — час вводити податок на посмішку. Не посміхнувся сім разів на день — давай грошики. Тож посміхайтеся, панове, посміхайтеся.
До речі, Олена Бохенко (на знімку) не лише знає, що робити з грошима, звідки вони приходять і куди йдуть, а й пише фінансові казки.