Від редакції
Ми вже писали про те, що нашого постійного автора Валерія Бебика (на знімку), який сміливо руйнує історичні, культурологічні та релігійні стереотипи, Національна спілка журналістів України та ГО «Співдружність працівників інформаційних видань України» висунули на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка у сфері публіцистики і журналістики.
Після резонансних статей у «Голосі України» з минулого року на телеканалі «Тоніс» виходить авторська програма «Цивілізація ІNCOGNІTA».
Сьогодні в рамках публічного обговорення творчих доробків номінантів Шевченківської премії 2013 року ми пропонуємо читачам рецензію на вказану телепрограму.
Найвідоміший цинік усіх часів Оскар Уайльд стверджував: «Єдиний наш обов’язок перед історією — це постійно її переписувати». Важко не погодитися з одіозним денді, якщо час від часу перевіряєш уроки в дитини і при цьому ще не зовсім забула свій шкільно-університетський курс історії. Як кажуть, дві великі різниці.
Багатьох це дратує... Хоча начебто більш точна фізика за останні п’ятдесят років зробила такі несподівані віражі, що її обрії геть змінились. І роздратування в фаховому, і не дуже, середовищі вони не викликають. Може, тому, що не продиктовані політичним замовленням і не мають чіткого ідеологічного забарвлення?
А в історії все наявно... Було б зручніше мати перед собою таблицю дат, подій та імен, затверджену (ким?) і незмінну (і незмінену). Тільки, хіба цікаво?
«Я розкажу тобі історію...», — так починається все захопливе, незвичне і потаємне. Ці слова могли б бути девізом творчості непересічного, критикованого всіма істориками світу й улюбленого мільйонами читачів Дена Брауна та епіграфом найбільш авторського з усіх авторських телевізійних проектів в Україні — «Цивілізація іncognіta» на телеканалі «Тоніс».
Авторського, себто суб’єктивного? Абсолютно! Думки, гіпотези і припущення автора — доктора політичних наук, професора Валерія Бебика — і є змістом програми. Неординарність самої особистості автора є гарантією небанальності тем програм циклу.
Валерій Михайлович не є професійним журналістом і може собі дозволити розкіш не доводити кожне слово письмово підтвердженою заявою двох зацікавлених сторін та експертним судженням. І про які, власне, докази йдеться, якщо в «Цивілізації» розповідають про те, ким були Спартак, Ісус, Геракл у часи, коли літописці і поети не дуже дбали про неупередженість і необхідність зберігати докази в цифрових копіях?!
До речі, серед моїх колег-журналістів чомусь переважають дипломовані історики. Так ось вони, у більшості своїй, не схвалюють професора Бебика. Їм-бо розповідали інше, інакше, і вони достеменно знають, що гіпотези «Цивілізації» неправильні.
Не питайте звідки! Жодного Мафусаїлом не звуть. Може, просто це у них видова ознака. Хоча програму дивляться. Критикують, сварять, але не пропускають. А громадяни без історичних амбіцій після перегляду самі себе запитують: «Чому б і ні?». Цілком здоровий, як на мене, підхід.
Ну в який спосіб, скажіть, я можу заперечувати історикам або Валерію Бебику? Навіть і не намагатимуся. Мій погляд дещо інший. З позицій другої найдавнішої.
По-перше, проект унікальний для України. Так про історію (реальну або гіпотетичну) ніхто не розповідає. Хоча на телебаченні дуже важливо не лише що розповідають, але й як. Отут уже критикують тележурналісти і режисери. Але це теж наша видова ознака — дивитися не програму, а відеоряд. А він, якщо чесно, не досконалий.
По-друге, це справді цікаво, бо нетривіально, незвично і (ТАК!) спірно. А іноді корисно щось почитати, дізнатися більше, щоб посперечатися або погодитися з автором.
По-третє, програма виконує ще одне, цілком логічне для доктора політичних наук, завдання — створення нової системи міфів для держави, яка зовсім недавно стала себе усвідомлювати як суверенну (тобто окрему від інших). І це повертає нас до неперевершеного майстра парадоксів Уайльда і до єдиного нашого обов’язку стосовно історії.
Як на мене, саме таким є рецепт простої за формою, цікавої за змістом і дуже суб’єктивної «Цивілізації». А як він працює? Приблизно так само, як уроки обдарованого вчителя історії, після яких батьки школяра не лише отримують порцію захопленої розповіді про події сивої давнини з точки зору майже свідка, але й дивуються, як гаряче нащадок звинувачує або захищає давно померлого персонажа...
Олена ТЕРЕЩЕНКО, головний редактор головної редакції соціально-пізнавальних програм ТБ Луганської обласної телерадіокомпанії, автор і ведуча ток-шоу «Nota bene», заслужена журналістка України.
