Шахта «Лутугинська» ДП «Луганськвугілля» потрапила в списки підприємств вугільної галузі, які підлягають приватизації. Що думають з цього приводу гірники?

Новорічну ялинку на шахті «Лутугинська» поставили ще в перших числах листопада. Засвітилася вона вогниками — і гірникам душу зігріла. Якщо вже з’явилася на підприємстві лісова красуня раніше календарної дати, отже, і з річним завданням шахтарі впоралися раніше строку. Яким важким не був 2012-й, як не лихоманило шахту, але все-таки вона прийшла до фінішу раніше за всіх у ДП «Луганськвугілля». При завданні 170 тис. тонн на рік уже на початок листопада вона видобула 170 тис. 400 тонн вугілля й темпів вуглевидобування сьогодні не знижує.

«Фахівці нам потрібні, але брати їх на роботу ми не можемо»

З перших хвилин спілкування директор відособленого підприємства «Шахта «Лутугинська» ДП «Луганськвугілля» Леонід Безгинський почав розмову про кадри, і вже згодом стало зрозуміло, що вибір теми був не випадковий. Як каже народна мудрість, що в кого болить, той про те й говорить.

— На шахті трудяться справжні професіонали — бригадир очисного вибою лави Володимир Солдатко, бригадири підготовчих ділянок, які готують нові лави та дають можливість рухатися вперед, — Сергій Високов, Валерій Мурленко, Володимир Колпак, — почав оптимістично Леонід Григорович. — Колективи дільниць шахтного транспорту, колісного, конвеєрного й інших працюють дуже злагоджено, продуктивність праці в них висока. У нашому колективі ще залишилося міцне ядро професіоналів, але... — витримав паузу директор. — Боюся, що незабаром на шахті не буде кому працювати.

Переживання з цього приводу обґрунтовані. По-перше, на шахті постійно зменшується кількість шахтарських династій. А по-друге, «Лутугинська» вже понад рік не обновляє свій колектив, незважаючи на те, що потребує робочих таких основних професій, як ГРОВи, прохідники, машиністи та ін. Заборону брати нових людей на шахти встановило галузеве міністерство. Кажуть, що захід тимчасовий, поки не визначиться доля головної галузі економіки, але керівники вугільних підприємств хвилюються: як би потім не було запізно.

— Молодий хлопець і за рік не стане кваліфікованим ГРОВом або прохідником. Потрібно набагато більше часу, — каже Леонід Григорович. — Мало того, скажімо, машиністи вугільних і прохідницьких комбайнів повинні отримати спочатку досвід рядового прохідника. А це не така проста справа. Навіть якщо після приватизації шахти в неї буде гарний господар, без кваліфікованого кадрового потенціалу справа не піде. Пам’ятаєте, у радянські часи був такий девіз «Кадри вирішують усе»? Правильний був девіз. А сьогодні інженерно-технічний персонал зовсім не обновляється. Не йде на вугільне виробництво молодь. Не хоче. Я до цього на одній шахті пропрацював дев’ять років, і за цей період жоден молодий фахівець не прийшов. Хоча гірничі інститути, наскільки я знаю, щороку випускають їх сотнями.

— Зараз у нас трудиться багато пенсіонерів, — продовжує тему директор. — Наприклад, зі 110 робітників очисного вибою 25 осіб — пенсіонери. Така само ситуація у прохідників. Рано чи пізно ці люди підуть на заслужений відпочинок, а замінити їх ніким. Гідної заміни немає ні ГРОВу, ні прохіднику, ні підземному слюсарю. Я давно працюю в галузі, але такої складної ситуації з кадрами не пам’ятаю. Ми говорили про цю проблему галузевому міністру, коли зустрічалися з ним у жовтні. Бойко тоді сказав, що згодом це питання вирішать. Таку відповідь одержали ми й від голови ЦК профспілок працівників вугільної промисловості Віктора Турманова. Ми бачимо, що міністр уже задумався над цією проблемою. Він правильно сказав нам на зустрічі: «Я вам дам гроші, устаткування, а з ким ви працюватимете?» На жаль, поки що ми не відчуваємо якихось зрушень убік поліпшення. Усе залишається на своїх місцях.

Приватизація — це вихід чи невдалий хід?

У вересні Кабінет Міністрів України затвердив перелік вуглевидобувних підприємств, що підлягають приватизації в 2012—2014 роках. І шахта «Лутугинська» потрапила в ці списки. Власне, всі шахти, що входять у структуру ДП «Луганськвугілля», повинні поміняти форму власності. Чи готові до цього шахтарі? У принципі вони не проти приватизації, але при одній головній умові — щоб їм дали можливість працювати. А це значить, що має бути стабільне матеріально-технічне постачання для розвитку виробництва, щоб вчасно готувалися лави, проходило їхнє оснащення, проводилася проходка гірничих виробок.

— Це не шахта, коли в ній працює всього одна лава, — кажуть гірники. — Їх має бути дві або три, щоб вийти на самооплатність. Якщо новий власник вкладатиме гроші у виробництво вугілля, вирішуватиме проблеми безпеки праці й інші важливі для нашого виробництва питання, — ми його підтримуватимемо. Скажімо, якщо на шахті запрацює три лави, ми зможемо видобувати 2 тис. тонн вугілля на добу, а не 500—600 тонн, як сьогодні. По суті, зараз нам просто нема чим працювати.

Голова профспілкового комітету шахти Віктор Черствой дивиться на майбутню приватизацію з другого боку.

— Поки що багато неясностей, у якій формі проходитиме приватизація. Або це буде концесія на певний період з наступною приватизацією, або відразу шахта знайде власника. В 2013 році ми тільки підготовлятимемо підприємство до приватизації — створюватимемо акціонерне товариство та ін., а потім уже відбудеться або приватизація, або продаж підприємства. Взагалі перспектива «Лутугинської», м’яко кажучи, не райдужна. Судіть самі. Якщо шахту, як держпідприємство, не продадуть, то в 2018 році поставлять на консервацію, а у 2022-му — ліквідують. У цьому випадку необхідність приватизації очевидна, неминуча та бажана. У 2000 році «Лутугинська» практично обновила всі свої фонди. Ми побудували новий горизонт на 100 метрів нижче, ніж він був, нові стволи, замінили всю техніку — вентилятори, підйоми тощо. Але до шахти нам нічого не зробили. Образно кажучи, цех побудували, а верстати не поставили й запитують: «А чому ви не працюєте?» У нас схожа ситуація. Якби на сьогодні відповідно до проекту будівництва шахта була б повністю оснащена (маються на увазі три працюючі вибої плюс один резервний), ми б нині працювали в режимі 750 тис. тонн вугілля на рік і 2 тис. тонн на добу, були б конкурентоспроможні й на вугільному ринку виступали б зі своєю собівартістю, з нормальною збалансованою економікою.

Інакше кажучи, тоді б шахта була ласим шматочком для приватизації, і сумнівів у тому, що знайде гарного власника, не виникало б. Сьогодні надії залишилися лише на партнера.

«На тлі інших виглядаємо непогано. Партнер допомагає»

«Лутугинську» Леонід Безгинський очолює трохи більше року. Коли він сюди прийшов, була одна єдина лава, і та практично не працювала. Новий директор почав з того, що зібрав колектив і порадився з ним, як жити далі? Усе залежало від правильно обраного рішення. Буквально через двадцять днів шахта почала підвищувати вуглевидобуток, виконувати державне завдання. Шахтарі стали одержувати премію, збадьорилися — є за що працювати. З’явилася мотивація праці. Але найголовніше — у шахти сьогодні є інвестор, який вкладає кошти в оснащення виробництва і його розвиток.

— Якби не ця допомога, — каже директор шахти, — ми, швидше за все, уже давно склали б руки.

Партнер купує техніку, устаткування й, треба думати, націлений на приватизацію шахти. У цьому є своя логіка. Однак, незважаючи на гарного інвестора, гірники «Лутугинської» цього року не уникли проблем з відвантаженням вугілля. Як і в інших, у червні-липні на складах накопичилося 30 тис. тонн палива. Причому газового вугілля, для якого характерне самозаймання. На щастя, його вдалося реалізувати. На складі сьогодні лежить десь тисяча тонн, але порівняно з тим, що було, це вже дрібниці.

— У липні минулого року ми здали в експлуатацію 11-ту східну лаву, в якій зараз працюємо, і підготовляємо нову, замість тієї, що вибуває, — підбиває підсумки директор шахти. — Нова лава запрацює у нас десь у травні. Але вона знову буде тільки одна. Запасів вугілля шахта має 35 млн. тонн, вистачить на багато років. А от гарної перспективи ми поки що не бачимо.

Луганська область.

ДО РЕЧІ

За планом на «Лутугинській» має трудитися 1640 осіб, а реально працює 1393. Тож неукомплектованість тут серйозна.

ДУМКА

Якщо шахту, як держпідприємство, не продадуть, то в 2018 році поставлять на консервацію, а в 2022-му — ліквідують.

Фото автора.