У Каланчацькому районі Херсонщини мешканці райцентру та кількох навколишніх сіл стали заручниками малої річки Каланчак, що впадає в Чорне море. Постійно потерпаючи від посух та нестачі прісної води, вони... опинилися в зоні масштабного підтоплення. Варто вітру змінити напрямок і дмухнути від моря, як у річці стрімко піднімається рівень, і вже за лічені години на полях, городах та в підвалах повно води. Тож без високих гумових чобіт часом і на вулицю не вийти.

 

— Наша родина переїхала до селища Каланчак ще 1955 року й оселилася на вулиці Симферопольській. Це за триста метрів від заплави річки Каланчак. Я ще пам’ятаю, що тоді вона була чиста, як сльоза, а риби в ній гуляло стільки, що під час нересту вода біля берега аж кишіла від лящів, коропів та окунів. Тепер вижили хіба що карасі, чиє м’ясо відгонить смородом, та й вода постійно тхне гниллю — купатися і брати її для поливу просто ризиковано, — скаржиться мешканець Каланчака Олександр Кравченко. — На додачу з грудня по квітень на присадибній ділянці та в підвалі стоїть вода. Якщо хочеш щось на городі весною посадити, то треба чекати, поки вона зійде, а час для початку робіт спливає, тож гарних врожаїв дочекатися годі. Наша хата «мокріє» й руйнується, в підвалі продукти та консервацію зберігати не можна. У такому само становищі «потопельників» не тільки я та мої сусіди, а й мешканці вулиць Садової і Чорноморської.

Розміняли річку на рибу

Річка Каланчак — унікальне природне явище. Початок вона бере просто в посушливому південному степу з підземних джерел у сусідньому Чаплинському районі Херсонщини і закінчується вже за якихось кількадесят кілометрів. Люди споконвіку користувалися її багатствами і жили з річкою в мирі та злагоді аж до сімдесятих років минулого століття. Тоді малу водойму біля села Приморське Скадовського району Херсонщини перегородили цілим каскадом із двох земляних дамб: нижча споруда зменшила обсяги скидання прісної води до Чорного моря, а вища перетворила чималу ділянку русла на великий ставок-затоку, переданий у відання рибколгоспу села Тарасівка також Скадовського району для вирощування товарної риби. До того ж під час будівництва дамби «схитрували» й відступили від проекту, піднявши висоту насипу ще на півметра від запланованого рівня, щоб плесо ставка було ширше і тут стало можливо більше вирощувати товстолобиків та білих амурів — треба було за завданням партії Продовольчу програму виконувати.

Та за щедрі «врожаї» штучно вирощеної риби довелося заплатити дуже велику ціну.

Природа наруги над собою не пробачила: дамба, котра не пропускала води Чорного моря до річки під час зміни течії та вітру, не дозволила «промивати» її русло. Все сміття та відходи, які до того виносило у відкрите море, через сповільнення течії стало осідати на дні водойми, й мала річка почала міліти просто на очах. Натомість стрімко піднявся рівень ґрунтових вод. І якщо невеликі села району від підтоплення вдалося врятувати шляхом будівництва станцій для відкачування лишків води до обвідних каналів (хоча ця справа й була витратна), то з райцентром Каланчак на дев’ять тисяч мешканців досі не знають що робити.

Не все так просто

Протягом останніх років підтоплення селища стало настільки дошкульним, що його жителі просто завалили скаргами всі інстанції від Києва до обласного центру. Русло Каланчака почали вряди-годи чистити за допомогою земснарядів, однак результати це дало мізерні — згодом воно знову заповнювалося мулом.

— Нинішнього року в обласному бюджеті нарешті передбачили п’ятдесят тисяч гривень на оплату гідроекологічної експертизи, замовленої столичному Інституту гідробіології. За її висновками можна буде визначитися, які саме заходи стануть найефективніші для відродження малої річки Каланчак та боротьби з підтопленням навколишніх населених пунктів. Якщо за висновком експертів з’ясується, що в усьому винні дамби, зробити в насипах «прориви» для скидання води буде не так і важко. Оскільки ці конструкції не бетонні, як дамби на великих річках, достатньо задіяти кілька екскаваторів і за якийсь місяць роботи можна завершити, — підсумовує начальник обласного управління водних ресурсів Єгор Коваленко.

Та якщо із суто технічної точки зору «реанімувати» Каланчак можна швидко, то з економічної така «реанімація» вигідна далеко не всім. Мешканці райцентру, що називається, криком кричать: «Приберіть дамби!». Але не все так просто. Приватне підприємство, яке нині орендує ставок-затоку, категорично проти їхнього руйнування — адже після спуску ставка про штучне вирощування риби та якісь прибутки від цього бізнесу вже мови бути не може. А втрачати доходи ніхто сьогодні не бажає. Тож за допомогою самих тільки екскаваторів річку «звільнити з полону» не вийде: до роботи доведеться залучати не лише потужну землерийну техніку, а й юристів.

— Від підприємства, що експлуатує ставок, Каланчацький район отримує плату за оренду землі. А податки воно перераховує не нам, а до Садовського району, де зареєстровано, там і робочі місця створює. Тому суми фінансових надходжень абсолютно незіставні зі збитками. І якщо замовлена Херсонською облрадою гідроекологічна експертиза підтвердить, що його причина — саме дамби, це буде достатнім аргументом для звернення до суду з позовом про законність знесення цих конструкцій, — каже голова Каланчацької райдержадміністрації Херсонщини Галина Малишенко.

Знаючи українську Феміду, неважко здогадатися, що за наявності принаймні однієї незацікавленої сторони, «війна» в судах за майбутнє річки та добробут мешканців Каланчацького району Херсонщини триватиме не один місяць. А гнилі води Каланчака, затиснутого в «зашморг» двох дамб, тим часом і далі псуватимуть орні землі та розмиватимуть фундаменти селянських хат.

Херсонська область.

Мала річка міліє на очах.

Дамба на річці Каланчак.

Фото з тематичної сторінки «Врятувати  річку Каланчак», створеної на Facebook мешканцями Каланчацького району Херсонщини.