Михайло Петрович Гаєвський — експерт Харківської правозахисної групи з питань житлово-комунального господарства. Упродовж багатьох років він допомагає українцям обстоювати свої права і вести найчастіше нерівний бій з недбайливими комунальниками. На його рахунку — десятки виграних судових справ, сотні тисяч зекономлених у кишенях простих українців гривень. Але, попри свій досвід, цього року йому довелося й самому побувати в ролі жертви комунального свавілля. На початку літа Михайло Петрович отримав листа із Дзержинського відділу Державної виконавчої служби, в якому була постанова про відкриття виконавчого провадження. Тоді ж він довідався, що, з’ясовується, є «злісним неплатником» і декількома місяцями раніше у його справі навіть було винесено рішення суду. Ось тільки судового наказу, яким визнавалася «вина» нашого читача, він не бачив до сьогодні.
«Приписали» не тільки заборгованість, а й співмешканку?
— 1 червня я поштою одержав постанову про відкриття виконавчого провадження, яке не було навіть оформлене належним чином, — розповідає Михайло Петрович. — Проте, з нього я довідався, що раніше був якийсь судовий наказ. Що я, виявляється, винен гроші КП «Харківські теплові мережі». І що найцікавіше: з’ясовується, зі мною у квартирі мешкає якась жінка.
Дивно, але ні про співмешканку, ні про заборгованість наш читач до цього дня й уявлення не мав. Запевняє, акуратно оплачував усі комунальні послуги, як доказ, мовляв, має на руках усі платіжки.
Як досвідчений юрист, Михайло Петрович одразу ж звернувся до букви закону. Спробував довідатися, хто, коли й за що його до лав боржників зачислив. Подав заяви у виконавчу службу та на ім’я голови районного суду. Але у визначений законом термін жодної відповіді від них, справжніх «охоронців закону», не отримав. Далі — вирішив «удосконалювати свої навички» в епістолярному жанрі: написав кілька повторних заяв до суду, заяви в прокуратуру, звернення до Міністерства юстиції.
— Через якийсь час одержую листа з нашого територіального управління судової адміністрації України Харківської області, мовляв, справді був виданий судовий наказ. І тут виявляється перша розбіжність: якщо у виконавчій службі фігурує наказ від січня 2012-го, то тут у відповіді згадувався наказ під тим само номером, але вже датований листопадом 2010-го. І що характерно — жоден із цих наказів-невидимок я в очі не бачив...
Усю інформацію про суд і про наказ Михайлу Гаєвському доводиться збирати по крихтах. Хоча, в ідеалі, відповіді на всі питання міг дати суд... Проте навіть прізвище судді, який виносив рішення, довелося дізнаватися з «альтернативних джерел». Після п’ятої за ліком заяви в Дзержинський суд звідти надійшла відповідь.
— Мені рекомендували написати заяву про скасування судового наказу. От тільки, як це зробити, за умови, що ніякого наказу в мене на руках немає, — незрозуміло.
Михайло Петрович запевняє: ні про те, що проти нього буде розглядатися позов, ні про рішення суду ніхто йому не спромігся повідомити. Все відбувалося в нього за спиною. Винною у всьому цьому виявилася секретар судді. Вона, нібито, навіть забула відіслати йому примірник судового наказу...
У пошуках судового наказу
Можливо, секретар і справді забула. Але всі ми люди, з ким не буває, — подумали ми і вирішили самі знайти рішення суду і судовий наказ у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Але в електронній базі не знайшли документа під потрібним нам номером, виданого в січні 2012-го! Під зазначеним у виконавчому провадженні номером значиться зовсім інший наказ. Виданий тим само судом, але в березні 2011-го. І в ньому — ні слова про заборгованість громадянина Гаєвського КП «Харківські теплові мережі». Виходить — завдання з багатьма невідомими. По-перше, чому наш читач не знав, що є боржником? Ми уточнили, і він нам майже заприсягся, що все оплачував і не одержував жодного попередження про будь-яку заборгованість. По-друге, чому його не запросили на суд? Адже там він міг дати копії або оригінали всіх платіжок і поставити крапку в розгляді. По-третє, так і не зрозуміло, хто, коли і яким документом ухвалив стягнути примусово з нашого читача кількатисячний борг? Судового наказу, на який посилаються у виконавчому провадженні, принаймні у відкритому доступі немає.
Тим часом, уже за вересень Михайло Петрович одержав пенсію не в повному розмірі. Як повідомили нашому читачеві в Пенсійному фонді, це виконавча служба приступила до дій.
— Нещодавно отримав ще одну відповідь із прокуратури. У ній все та сама розповідь про виданий судовий наказ усе під тим само номером, але вже з новою датою. Нібито документ був виданий у квітні 2011-го! Дивно, але це вже четверта(!) дата. У своїх відповідях різні інстанції посилаються на судовий наказ під тим самим номером, але з різними датами.
Увага: акція!
Михайло Гаєвський допускає, що, можливо, цей борг — помста комунальників міста за його роботу. Мовляв, він пояснює людям, як їх ошукують, як можна повернути переплачені гроші, як завищують тарифи. «Я завдав комунальникам грошового збитку, якщо так можна сказати, на сотні тисяч. І це — наслідки. Але я й не думаю здаватися. Якщо треба буде, домагатимуся справедливості у Європейському суді».
До речі, ми спробували довідатись, як таке може бути, що в базі судових рішень немає наказу, на який посилаються виконавчі служби. Відправили електронний інформаційний запит у Дзержинський районний суд міста Харкова. Попросили пояснити, як таке можливо. І щоб розставити всі крапки над «і», вислати нам копію наказу, згідно з яким Михайло Гаєвський повинен сплатити кількатисячний борг. Однак відповіді так і не одержали...
У відділі інформації КП «Харківські теплові мережі» нашому зверненню теж здивувалися. Мовляв, до чого тут газета, коли йдеться про банальну заборгованість споживача: «Йому потрібно звернутися в абонслужбу, зробити роздруківку. І там усе чудово буде видно: коли він платив або не платив. Дивно, чому він звернувся в газету, усе це вирішується на філіях».
Тим часом Михайло Гаєвський з висоти свого досвіду спілкування з комунальними службами міста підозрює, що «інцидент», який стався з ним, — не поодинокий випадок, а частина спланованої, назвемо це так, акції. Почалася вона в місті, мовляв, рік-два тому. «Вибирають або самотніх пенсіонерів, або інвалідів. Далі видається або заочне рішення суду, або судовий наказ. Люди ні про що навіть не підозрюють. І дізнаються про це, вже коли одержують зменшені пенсії і починають розбиратися. Але раніше мені вдавалося «відбивати» і зупиняти несправедливо винесені рішення. У моєму ж випадку мене навіть до суду не пускають...».
Звісно, це припущення — лише здогад. Цілком можливо, не все розповідає й наш читач. Але те, що в цій справі дуже багато питань — факт.
Наприклад:
— Чи може в одному районному суді існувати два різні судові накази під одним номером?
— Чи могли у виконавчій службі помилитися і в офіційному документі послатися на неправильний номер судового наказу?
— Чи могли в районному суді забути внести цей судовий наказ до єдиного реєстру?
— Чи могли там зробити помилку в номері або даті? А найголовніше: чи може в нормальній правовій державі бодай на одне із цих питань бути позитивна відповідь?
Поки ми готували матеріал,
у справі Михайла Гаєвського з’явилися нові деталі. 30 листопада він одержав із Дзержинського райсуду конверт. Там — постанова суду, в якій, крім усього іншого, було написано: «відстрочити виконання виконавчого провадження до розгляду справи щодо скасування судового наказу». «Я відразу ж написав до виконавчої служби заяву про те, що прошу зупинити виконавче провадження, додав свою копію постанови суду. Але в грудні в мене знову взяли гроші з пенсії. Після цього я звернувся до міської прокуратури, подав заяву, де всю цю ситуацію виклав. Вони на мене подивилися й кажуть: а як таке може бути? Я їм — це ви мені відповідайте. Отакі «справи» відбуваються в нас у Харкові».
Хто в цій ситуації правий, а хто ні — вирішувати не нам. Ми описали проблему, озвучили питання, а тепер чекаємо на них відповіді. Зокрема, хочемо привернути увагу голови Дзержинського районного суду м. Харкова, начальника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та глави Державної виконавчої служби України. Адже хтось повинен розібратися в цій, здавалося б, рядовій ситуації.
