Уже п’ять років видобуває гіпсовий камінь у Борщівському районі на Тернопільщині ТОВ «КНАУФ Гіпс Скала». За цей час йому доводилось переживати різні моменти, але жодного разу не було підстав дорікнути у несумлінності чи якихось порушеннях, кого б вони не стосувалися: клієнтів, податкових органів, своїх працівників, громад села, на землях яких розміщено кар’єр. Для відомої фірми честь марки — понад усе. І в цьому вона є прикладом для інших.
В умовах кризи важливо зберегти потенціал
Кажуть, що будівельна галузь першою зазнає ударів економічної кризи, але першою з неї виходить. Це саме стосується суміжних з нею підприємств, передусім тих, що виробляють будівельні матеріали. Відгомін кризи 2008-го досі дається взнаки. Після пожвавлення, спричиненого проведенням в Україні Євро-2012, закономірним став деякий спад.
— Рік, що минає, успішним не назвеш, — констатує генеральний директор підприємства Ігор Балафін. — Міркуйте самі: порівняно з минулим роком виробництво гіпсового щебеню скоротилося на 25 відсотків. За потужності 500 тисяч тонн на рік (були часи, коли ми її перекривали), цього року буде видобуто десь у межах 220 тисяч. Це спричинила не лише економічна криза. Реструктуризація «Укрзалізниці» призвела до збоїв у подачі рухомого складу. Свою продукцію ми постачаємо заводам «КНАУФ», цементним підприємствам Західного регіону України та Білорусі. У таких умовах важливо зберегти потенціал в надії на кращі часи. Вважаю, що з цим ми впораємось.
На підприємстві розраховують на урядову програму «Доступне житло». На те, що колись в уряду дійдуть руки до реконструкції «хрущовок», на нарощування індивідуального житлового будівництва, нові законодавчі ініціативи. Якщо правда те, що економіка, як і суспільство, розвивається по спіралі, то після спаду обов’язково настане пожвавлення. І першим це відчує будівництво та галузь, що виробляє будівельні матеріали. На етапі опоряджувальних робіт продукція «КНАУФ» дуже затребувана, адже гіпсокартонні плити, сухі штукатурки стають дедалі популярнішими, причому не лише у масовому будівництві, а й в індивідуальному. А законодавцем моди, якщо можна так сказати, на цьому ринку якраз і є «КНАУФ».
Важливий момент. Тут не обмежуються лише виробництвом сучасних матеріалів, а й готують кадри, які могли б їх успішно застосовувати, адже якість будівництва залежить і від майстерності опоряджувальників. На базі Борщівського і Тернопільського професійних училищ «КНАУФ Гіпс Скала» кілька років тому створила навчальні центри. Учні опановують ази майстерності й одночасно облагороджують навчальні класи, інші приміщення. Матеріали для цього виділяє сама фірма. Скажімо, для Борщівського училища цього року вирішено завезти 5,5 тонни, для Тернопільського — 7,2 тонни.
Ігор Євгенійович показує мушлю, видобуту у кар’єрі. Мільйони років тому тут було Сарматське море. Походження тутешніх гіпсів — з осадків. Виготовлені з них матеріали — екологічно чисті. Нині кар’єр розташований на території сіл Сков’ятин і Шишківці, але вже розвідано нові родовища, які примикають до діючого кар’єру. Одне слово, «КНАУФ» прийшов всерйоз і надовго.
— Принцип компанії — працювати чесно, — каже Ігор Євгенійович. — Маємо всі ліцензії, сплачуємо податки, дотримуємось умов колективного договору. Працівники здебільшого місцеві, вони мають повний соціальний пакет, у тому числі — і забезпечення миючими засобами, водою, спецодягом — все згідно з нормами.
І навіть більше. Борщівські села — одні з найменш газифікованих в області. Тож коли селяни Сков’ятина і Шишківців вирішили втілити свою мрію про газ, «КНАУФ Гіпс Скала» прийшла на допомогу. Мало того, що сприяли підведенню мережі до кожної садиби, довелося взяти на себе ще й додаткову ношу — спонсорувати будівництво підвідного газопроводу. Все обійшлося підприємству більш як у мільйон гривень.
Народився — отримай п’ять тисяч
Їдемо з сільським головою Сков’ятина Петром Попиком новою дорогою, що пролягла через села. Все зроблено добротно, по-господарськи: висока щебенева «подушка», вздовж — зливова каналізація. На жаль, довелося на весну перенести завершення останнього штриха — вкладання асфальту. З причин, що не залежать від місцевої влади (казначейство блокувало рахунки), хоч гроші сільська рада має. І чималі. За рік у вигляді податку за використання надр від «КНАУФ Гіпс Скали» на її рахунок надходить до шести мільйонів гривень. Але щоб використати їх з користю для громади, доводиться вдаватися до житромудрих комбінацій.
— Дорога, що пролягає через Сков’ятин і Шишківці, у віданні облшляхбуду, — розповідає Петро Степанович. — Бічні вулиці ми відремонтували, а центральна — яма на ямі. Довелося наїздитися, аби передали її на баланс сільської ради. Аналогічна ситуація і зі школою. Дошкільний заклад «Журавлик», який ми відкрили, на балансі сільради, а школа — у віданні району. У садок маємо право вкладати гроші, у школу — зась, але там також наші діти. То ми додумались: школа почала орендувати приміщення у дошкільного закладу. Завдяки цьому сталося чимало перемін: обладнали нову котельню на газ (про запас залишили і стару, яка працювала на мазуті), внутрішні вбиральні, облаштували кабінети обслуговуючої праці. Для дівчаток —швейними машинками, кухонними плитами, для хлопців — верстатами, інструментами.
Для дошкільнят — чотириразове харчування, яке обходиться в день у 14 гривень, з них батьки платять лише символічну гривню. В меню — м’ясо, риба, каші, свіжі фрукти, соки...
— Не кожен таке вдома має, — розповідає кухар Наталя Блажко. — А умови які...
Справді, «Журавлик» нічим не поступається міським садочкам: просторі й гарно обладнані ігрова, спальня, спортзал. Не впізнати фельдшерсько-акушерський пункт. Кілька років тому була у Сков’ятині й можу порівняти. Правдами і неправдами (ФАП на балансі райздороввідділу) сільська влада добудувала приміщення фізкабінету, обладнавши його вібромасажером, апаратом УВЧ, інгалятором, є душова, гаряча вода, внутрішня вбиральня. Сільський фельдшер Тетяна Тодорук каже, що місцевий люд охоче приходить на процедури. Допомагає їй медсестра, але її з тих же причин довелося «приписати» до штату дошкільного закладу. Якщо хтось з жителів Сков’ятина чи Шишковець потребує стаціонарного лікування або операції, сільська рада компенсує половину вартості лікування — треба тільки чеки зібрати. Це істотна допомога, адже відомо, в які суми тепер обходиться лікування.
Тетяна Григорівна у курсі всіх матеріальних видатків, адже вона — депутат сільської ради.
— Торік усім жителям на оздоровлення виділили по тисячі гривень, усього 740 тисяч, — розповідає вона. — Суттєву допомогу отримують діти-інваліди, ветерани війни. На кожного новонародженого виплачуємо батькам 5 тисяч гривень. Зроблено це з метою поліпшення демографічної ситуації. І справді — діток з кожним роком стає більше. Не повірите, але у нас навіть хати почали купувати. Інші села пустіють, а ми прибавляємо. Люди мають роботу, непогано заробляють, нема потреби їхати у чужі краї. І все завдяки «КНАУФ».
Сільрада створила комунальне підприємство, яке займається ремонтом, благоустроєм, є свій транспорт, робітники. Тепер ось приміщення колишньої школи відремонтують і буде де розміститися. У будинку культури поміняли вікна, перекрили дах, поновили пам’ятник Невідомому солдату і встановили пам’ятник січовим стрільцям. Щосуботи трактор збирає сміття, облаштували паспортизоване сміттєзвалище.
— Вже встиг і штраф заплатити, — скаржиться Петро Степанович. —Екологічна інспекція має претензії, що не роздільно збираємо відходи. Та ми ледве людей навчили взагалі збирати сміття, а не викидати будь-де. Налагодили б і роздільне збирання, але хто забиратиме? В області, як відомо, лише один малопотужний сміттєпереробний завод. Є питання серйозніші. Чому я не маю права, якщо дозволяє дохід, законно виділяти кошти на сільську медицину й освіту, поліпшувати благоустрій? Для сільських рад, які на дотації, а таких у нас більшість, можливо, й справді добре, що ці заклади на балансі району, а ми самі собі можемо дати раду. Гадаю, законодавцям слід диференційовано підійти до таких питань і не змушувати обходити закон. Ось тепер думаємо, як дорогу до села відремонтувати. Вона також не наша, але їздити доводиться щодня. Знаєте, якби не «КНАУФ», то не було б у нас ні газу, ні доріг, ні дитсадка, ні робочих місць. З якими питаннями не звертаємось, завжди йдуть назустріч.
Допомагають не лише селам, де розгорнуто кар’єри, а й усьому району. Вже багато років «КНАУФ Гіпс Скала» є генеральним спонсором самобутнього фестивалю «У Борщівському краю цвітуть вишиванки», бере участь у багатьох благодійних починаннях районної влади.
Не таємниця, як інколи по-хижацьки ставляться до використання надр місцеві фірми-одноденки, як ховаються у «тінь», уникаючи податків, як нелегко місцевій владі (у багатьох є покровителі нагорі) навести порядок у видобувній галузі. І все-таки хочеться вірити у зміни на краще. Адже можна працювати так, як підприємства німецької фірми «КНАУФ»: чесно, відповідально, з вигодою для себе і для людей.
Тернопільська область.
Фото автора.
Коментар
Начальник управління економіки Борщівської райдержадміністрації Олександра Ставрук:
— Я сама родом зі Сков’ятина і бачу, як на очах змінюється село. Але річ не лише у цьому. Товариство показує приклад ефективного використання надр, шанобливого ставлення до наших законів. Жодного кроку тут не ступили без дозвільних документів, дисципліновано сплачують податки, ретельні щодо рекультивації земель. 12 відсотків надходжень до районного бюджету — від «КНАУФ Гіпс Скали». Приємно працювати з таким керівником, як Ігор Євгенійович Балафін: уважним, відповідальним, людяним. Про таких інвесторів можна тільки мріяти.
Ігор Балафін.
Петро Попик обговорює проблеми з депутатом Тетяною Тодорук.