опинилися мешканці Кузьмина, довірившись місцевому орендарю

 

За свої корівки та телята люди борються вже понад шести років. За цей час побували не в одному кабінеті у чиновників різного рангу, написали чимало заяв до правоохоронних органів, судились і навіть ... отримали судове рішення на свою користь. А от худоби так і не отримали.

Дехто залишився не тільки без належного йому майна, а ще й без документів, що підтверджують право на нього. Кажуть, майнові сертифікати надійно зберігаються в сейфі у голови кооперативу. І власникам до них — зась.

Правоохоронці не бачать у такій ситуації нічого протизаконного. Селяни не знають, що їм робити далі.

 

Наділи віддали в одні руки, тварин — в інші

Ось уже дев’ятий рік, як єдине господарство, що діяло на території села Кузьмин, що у Красилівському районі на Хмельниччині, поділилось навпіл. Тоді так вирішили самі селяни. Одні вирішили віддати свої земельні паї товариству, яке з часом отримало назву «Агрокрай», інші повірили керівникові кооперативу «Кузьминський».

Якщо з розподілом земельних паїв особливих труднощів не було, то ділити майно виявилось складніше. Так сталось, що більша частина худоби перейшла до кооперативу. Відповідно його члени забажали, щоб і корівники так само перейшли саме «Кузьминському», мовляв, треба ж десь ту худобу утримувати. Але таке рішення ніяк не влаштовувало тих, хто утворив «Агрокрай». Виходило, що і худоби у них менше, і тримати її ніде.

Тоді з району і запропонували варіант, котрий на той час видавався компромісним. Члени товариства мали передати свою худобу на утримання до кооперативу. Звичайно, за умовою, що за першою вимогою власників худоба буде їм повернута.

Далі були зазначені умови для обох сторін. СК «Кузьминський» мав утримувати цю орендовану худобу безоплатно. За це власники корів не вимагатимуть від нього ні приросту і приплоду, який буде отриманий від тварин, ні доходів від надоєного і проданого молока, ні державних дотацій, виданих на розвиток тваринництва. 

Тоді здавалось, що умови чесні й справедливі для обох сторін. Тому на загальних зборах пропозицію підтримали, склали відповідний акт і в кооператив «Кузьминський» передали вісімдесят голів великої рогатої худоби.

Ось так і вийшло, що трохи менш як півтори сотні пайовиків свою землю віддали в оренду одному господарству, а майно, тобто худобу — іншому. Нічого поганого, а тим паче — незаконного у цьому не було. Навпаки, такий вибір селян можна було б назвати дуже раціональним: якщо довіряють одному керівнику — віддають йому землю, якщо бачать кращі умови для утримання худоби в іншого — укладають договір з ним. Але все це в теорії. Дуже швидко люди зрозуміли, що одна справа — підписані папери, зовсім інша — реалії життя.

Корови з’їли всі прибутки?

Тепер ошукані кузьминчани пригадують: перші звернення повернути худобу було зроблено до голови кооперативу ще сім років тому. Хто просив на словах, хто навіть написав заяву, але...

Спочатку власників попросили не поспішати із такими кардинальними рішеннями. Мовляв, нехай худоба ще постоїть на кооперативній фермі, щоб не зменшувати раптово поголів’я, а відтак не відбирати роботу в тих односельців, хто на ній працює. І треба сказати, люди з розумінням ставились до таких прохань, особливо не наполягаючи на швидкому поверненні корів.

Та минали місяці, за ними вже й роки, і нікому так і не вдалось вивести ні свою корівку, ні теля із кооперативної ферми. Мало того, люди кажуть, що керівник господарства вже й не обіцяв їм, що віддасть майно.

Спочатку селяни просто дивувались, як же таке може бути? Але у керівництва кооперативу швидко знайшлась відповідь. Мовляв, утримання худоби — нині справа недешева. А тому оті корови і телята, що свого часу були поставлені на відгодівлю, принесли більше збитків, ніж прибутків. Отож ніщо інше, а саме ця худоба тепер мусить компенсувати господарству всі витрати. І з усієї цієї арифметики виходило, що людям уже нічого не належить.

Якщо йти за такою логікою, то ще за пару літ не орендар був би винен селянам, а ще й вони мали б заплатити за його втрати. Абсурдно, чи не так? Але чомусь у Кузьмині почала працювати саме така логіка, а не закон і право.

Три роки тому восьмеро найрішучіше налаштованих власників вирішили звернутись до Красилівського районного суду, аби повернути своє майно. І суд прийняв рішення на їхню користь, зобов’язавши кооператив повернути худобу. Однак ні добровільно, ні через виконавче впровадження рішення так і не було виконано.

— А у нас ще більше проблем, — розповідає група селян. — З два десятки наших сертифікатів на майнові паї знаходяться у кооперативі, і витребувати їх ми ніяк не можемо. А без документів, які засвідчують наше право на майно, що і в кого можемо вимагати? Скільки разів просили, аби нам їх віддали, а у відповідь чуємо одне: от проведемо загальні збори кооперативу, якщо вони приймуть відповідне рішення, то й сертифікати віддамо. Але до чого тут збори чи будь-які рішення, якщо йдеться про конкретні документи, котрі належать конкретним людям. Ніхто не вправі забирати, а тим паче — силою утримувати їх. Кузьминські селяни це вже розуміють, бо за останні роки наймали не одного юриста і адвоката, які мали би допомогти розплутати цей клубок із майном. Та що з того? Сертифікати як лежали, так і досі лежать у сейфі кооперативу. А як відкрити цей замок, ніхто не знає.

Правоохоронці винних не бачать

Вступати у будь-які дискусії з односельцями, а тим більше давати коментарі журналістам, голова кооперативу не має наміру. Каже, що за ці роки пережив не одну перевірку з боку всіх правоохоронних структур, і вони, начебто, претензій до нього не мають. Тож всіх незгідних тепер посилає ... до суду.

— Але ж ми вже судились. І попри винесене на нашу користь рішення нічого так і не змінилось, — стоять на своєму люди. — То куди ж далі йти?

Писали в міліцію. Але там у порушенні кримінальної справи відмовили. Мовляв, відсутній склад злочину. З таким рішенням погодилась і Красилівська районна прокуратура. Але люди не заспокоїлись на цьому і почали писати скарги і заяви до прокуратури обласної.

Там до їхніх слів прислухались і скасували відмову в порушенні кримінальної справи і направили матеріали на дорозслідування в район. А там знову все повертається на одне й те ж коло. В міліції стверджують, що ситуація у Кузьмині це — не кримінал, а лише цивільно-правові відносини. І вирішувати їх треба у суді...

Поки люди ходять по слідчо-судових колах, худоба стоїть у стайнях. Але з роками все важче і важче довести, що вони мають на неї право. І вже мало хто вірить, що це все-таки буде доведено.

В селі припускають: можливо, вони й з самого початку десь помилились, прийнявши не те рішення, підписавши не той протокол чи віддавши в чужі руки свої сертифікати на майнові паї. Маючи гіркий багаторічний досвід, сьогодні вони діяли б зовсім по-іншому — все б скрупульозно документували, заручалися б підписами та печатками керівників та відповідальних осіб... Та навіть попри це людям незрозуміло: чому винними і ошуканими залишились саме вони? Чому не чути прикладів, що втрачають своє майно керівники господарств, орендарі, зате постійно залишаються не тільки без майна, а й без будь-яких прав селяни?

Хто може дати відповіді на ці запитання? І де шукати правду? Адже криміналу в таких справах правоохоронці вперто не хочуть бачити. Злочинців немає. А люди відчувають себе пограбованими.

 

Хмельницька область.

ДО РЕЧІ

Суди завалені земельними справами

Протягом року на Хмельниччині судами було задоволено 300 позовних заяв прокурорів із земельних питань на загальну суму 6,6 мільйона гривень. Ще 89 позовів на суму 1,7 мільйона гривень перебуває у провадженні судів. Завдяки втручанню прокуратури попереджено незаконне виділення майже трьохсот гектарів земель та повернуто до державної і комунальної власності земельні ділянки площею майже півтисячі гектарів.

Так, за результатами розгляду 29 заяв прокурора Красилівського району до комунальної власності повернуто 95 гектарів землі вартістю близько півтора мільйона гривень.

Рішенням апеляційного суду області задоволено в повному обсязі позовні вимоги Славутського міжрайпрокурора, заявлені в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації: визнано недійсними 18 державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та 18 договорів дарування, згідно з якими ці ділянки були подаровані приватному підприємству. 35 гектарів незаконно приватизованих земель повернуто державі.

 

Фото Галини КВІТКИ.