Садять і відновлюють ліс

На Закарпатті держпідприємство «Ужгородський лісгосп» стало пілотним у реалізації цього інноваційного проекту. Отож у середині червня тут уже провели практичний семінар, яким керував начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Ігор Фізик. Запросили директорів усіх держлісгоспів області й відповідальних за ведення електронного обліку фахівців, а також керівників ОДА і — що найцікавіше — начальника відділу інформаційних технологій військових лісів Словацької Республіки Мирослава Чонграді, який презентував ведення електронного обліку у лісах сусідньої країни. Адже там цей спосіб діє понад десять років. І цілком себе виправдав. Навіть під час кризи.

Директор «Ужлісу» Іван Костів, знаний і авторитетний у галузі керівник, уже тоді констатував про готовність іти цим шляхом. Для цього в лісгоспі вже були комп’ютерні технології та відповідне програмне забезпечення: насамперед комплект для кріплення бірок, термопринтер і кишеньково-персональний комп’ютер. Освоїли. «Головне завдання цієї новації — підвищення якості обліку деревини, зменшення кількості документообігу і викорінення такого ганебного явища, як незаконні рубки. Воно досягнуте», — каже І. Костів.

— Чим відрізняється наш держлісгосп від інших сімнадцяти закарпатських? — перепитує Іван Васильович. — У нас, до речі, в єдиному господарстві група лісів головного користування становить найменший обсяг — 3600 гектарів у буковому господарстві. Це трохи більше четвертини з усіх 17201. На 90 відсотків наші ліси охоронні — водозахисні, рекреаційно-оздоровчі, природоохоронного й історико-культурного значення. Тому до них застосовується спеціальний режим господарювання: проводяться лише санітарні й рубки догляду та заходи підвищеного естетичного вигляду. Адже навколо міста Ужгорода в радіусі десяти кілометрів виділена спеціальна рекреаційна зона, яка має вагоме значення в оздоровленні населення найзахіднішого обласного центру України. У місті й навколишніх селах найбільш заселена частина області — на квадратному кілометрі проживає 140 чоловік. Тож лише десять відсотків лісів — експлуатаційні.

У лісгоспі вже стало традицією кожної весни, крім упорядковування лісових доріг і стежок, криниць і місць відпочинку забезпечувати місто й навколишні села посадковим матеріалом. Як для створення лісових культур, так і для озеленення району. Ось лише один приклад. Торік, коли напередодні Різдвяних свят на площі святого Петра у Римі встановили пухнасту й гінку ялинку з Карпат, Іван Костів сказав при всій делегації Закарпатської області: «Посадимо плантацію нових ялинок біля Ужгорода під час весняної акції «Майбутнє лісу у твоїх руках». Єпископ Мукачівський Мілан Шашик благословив ці наміри. І ось навесні цього року в урочищі Сирий Потік під висовольтними лініями таки посадили дві тисячі дерев ялиці білої — за якийсь час тут виростуть лісові красуні, з якими в домівки закарпаців прийде величне свято зустрічі Нового року й Різдва.

І взагалі директор «Ужлісу» дружить з багатьма відомими людьми — колишнім президентом Словаччини Рудольфом Шустером, знаними митцями, науковцями, колегами з інших областей, а також з-за кордону. Недарма біля будівлі держлісгоспу поруч із українським державним стягом майорить і прапор Євросоюзу. Сюди часто приїздять словацькі й угорські колеги: і за досвідом, і за новими ідеями, на які такий багатий і щедрий «директор Іван» — керівник працьовитий, шукаючий, успішний, а тому завжди доброзичливий і привітний.

Мені важко одразу назвати ще одного керівника середньої ланки області, котрий би так багато робив для просування доброго імені Закарпаття й України за кордоном. І не лише серед колег. У Костіва ціла плеяда зарубіжних друзів. З різних сфер діяльності. І не тому, що в чоловіка якісь меркантильні інтереси. Зовсім ні. Він уміє зав’язувати, плекати й підтримувати дружбу. Це дар. Й дуже добре, що своїм життєвим прикладом Іван Васильович пропагує вітчизняний стиль управління, професію лісівника й природоохоронця. Це європейцям дуже імпонує. Адже навіть у наших найближчих сусідів із десятка друкованих статей у періодиці чи стількох телерепортажів вісім-дев’ять українську дійсність відображають у негативному світлі.

— За 25 років доля звела мене з високопорядними керівниками з сусідніх країн, — зізнається Костів. — До прикладу, контора нашого лісгоспу знаходиться в селі Кам’яниця. Словацькі друзі називають її Кам’яницею-над-Ужем. Бо їхня — Кам’яниця-над-Цірохом. Різні назви річок, але однакові назви сіл. Чи не тому в нас надзвичайно тісні й плодотворні зв’язки. І професійні, й чисто людські.

Нещодавно провели разом із словацькими колегами науково-практичну конференцію, на якій була присутня, окрім лісівників і науковців Татранського національного парку на чолі з директором Петером Лішкою, Генеральний консул Словацької Республіки в місті Ужгороді Янка Бур’янова. Нова сторінка дружніх, обопільно корисних зв’язків розпочата з Гендирекцією військових лісів Словаччини, що розташована в Братиславі.

Угода про співпрацю підписана також з гендиректором об’єднання державних лісів Дебреценської й Саболч-Сатмар-Березької областей Арпадом Солочі. Після чергової конференції науковців і фахівців «зеленого цеху» України й Угорщини біля Невицького замку, де сто років тому вів лісову справу видатний угорський учений-лісівник Кароль Вагнер (1830—1879 рр.), урочисто відкрили пам’ятну дошку на тому місці, де стояв пам’ятник науковцю, знесений радянською владою (до речі, пам’ятник ученому стоїть і біля угорського парламенту в Будапешті).

І. Костів хоче відновити хоча б дещицю того, що створив тут колись Вагнер — насамперед, водойму з фонтаном і рідкісними рибками, посадити алею червонокнижних рослин, розширити уже закладений біля центральної садиби лісгоспу дендропарк. Його доглядають вихованці Кам’яницького шкільного лісництва — особлива гордість Костіва. Це 15 років тому він разом з педагогами вніс «свою інвестицію в майбутнє», заснувавши це дитяче лісове господарство. Варто наголосити, що шкільне лісництво визнано переможцем обласного конкурсу і стало призером загальноукраїнського. Дітям відвели розсадник, де вирощують посадковий матеріал, за ними закріплено частку лісфонду. Це підростають майбутні кадри. До речі, його вихованець Віталій Ковальчук після Львівської лісової академії працює в лісгоспі інженером електронного обліку лісопродукції. Саме його «пілотні випробовування» в «Ужлісі», жартують колеги, придалися усім колегам з інших лісгоспів Закарпаття. А досвід він переймав спочатку в словацьких друзів...

Ось так, у круговерті часу й простору, все влаштоване...

 

Ужгородський район 

Закарпатської області.