Шукають гречаних спекулянтів

Цей знімок зроблено в одному з найбільших супермаркетів міста. Як видно, на полиці залишились лише найдорожчі упаковки. Там, де ще кілька днів тому стояли пачки по 7—9 гривень за кілограм, тепер порожньо (на знімку). Щоправда, на базарі товар не зник. Але й там він подорожчав практично вдвічі — до 16 гривень.

— Жодних передумов для цього ми не мали, — переконаний заступник начальника департаменту агропромислового розвитку Вадим Конончук. — Буквально в лічені дні стався стрибок. Тому організовуємо спеціальні бригади, до складу яких увійшли не тільки наші фахівці, а й представники цінової інспекції й навіть правоохоронних органів, аби провести рейди на ринках. Вони мають розібратись, звідки взялись поставки за такими вартостями. Якщо у продавця не буде документів на товар, зокрема, цінової декларації від виробника, таку торговельну точку закриватимемо. Не втримався від публічного коментаря з цього приводу і голова обласної ради Іван Гончар:

— Вважаю просто неприпустимим таке необґрунтоване підвищення. Тому звертаюсь до всіх виробників та постачальників крупи не допустити дестабілізації. Закликаю також і голів районних рад, міських, сільських та селищних голів спрямувати свої зусилля на недопущення підвищення вартості.

Свою інформацію додала і цінова інспекція: з середини листопада відбувається зростання ціни на гречану крупу на ринках обласного центру, у низці торговельних мереж. Причому, за зведеними даними інспекції, безпідставний сплеск зафіксовано лише на Хмельниччині.

Щоправда, з останнім важко погодитись. Ціновий підйом відбувся практично скрізь. І експерти знову активно шукають причину цього. Зокрема, посилаються і на те, що нинішнього сезону в країні зібрано один з найнижчих урожаїв цієї культури за останні чотири роки — майже 165 тисяч тонн. Але чи тільки у низькому валові причина?

В обласному департаменті АПК підтверджують: восени до збирання в області було близько тринадцяти тисяч гектарів, і це на три тисячі гектарів менше, ніж торік. Якщо порівняти з даними п’ятирічної давності, то цифри набагато нижчі. Адже тоді сіяли до 30—35 тисяч гектарів. Але є й інші розрахунки.

Скажімо, відповідно до норм споживання продуктів харчування, затверджених Кабміном, гречаної крупи необхідно всього два кілограми на одну особу на рік. Уточнимо, що ці норми було затверджено майже п’ятнадцять років тому, але не скасовано досі. Тому, відштовхуючись від них, підраховуємо, що Хмельниччині потрібно мати не менш як 2,6 тисячі тонн крупи. А відповідно кількість зібраного зерна повинна бути у межах чотирьох тисяч тонн.

Та цього сезону зібрали двадцять тисяч тонн. Не менше було і торік. І це означає, що область, окрім себе, без проблем може нагодувати цим продуктом ще чотири-п’ять областей. І говорити про його подорожчання через дефіцит немає сенсу.

Навпаки, подільські фермери, а саме вони є основними виробниками цього зерна, не раз скаржились на те, що не отримують замовлень з інших регіонів. Щоб попередити усілякі збої на ринку, господарства готові виконувати будь-які забаганки, тільки б мати гарантію збуту. Але з офіційним укладанням договорів якраз ніхто і не поспішав. Та й тепер їх немає.

Те, що нині дорожчає переважна більшість продуктів, залишається впертим фактом. За даними управління статистики, з початку року індекс споживчих цін в області становив понад 118 відсотків. Тож не могла бути осторонь цих процесів і крупа. Однак жоден із продуктів так раптово не піднявся у ціні в два-три рази. Виходить, не тільки інфляція всьому причина.

В обласній раді озвучили таку інформацію: на Хмельниччині закупівельні ціни на гречане зерно цьогорічного врожаю становили від 3 до 4,2 тисячі гривень за тонну. А місцеві підприємства — виробники крупи не декларували зміни своїх оптово-відпускних цін. Вони відпускали крупу по шість — сім тисяч гривень за тонну. Тому звинувачувати їх у закрутках немає як.

Та було помічено інше. Нерідко товар продавали фірмі, котра перепродувала його іншим реалізаторам уже по одинадцять тисяч гривень. І тут навар від каші виявляється чи не найвищим. Цікаво, в чиї кишені він йде?

Але й на цьому не кінець. Дрібні продавці на ринку теж хочуть мати свою копійчину. Тож в кінцевому підсумку і маємо понад шістнадцять гривень за кілограм.

Хоча формально знайти порушників і спекулянтів практично неможливо. А якщо вони сплатили всі податки і не перевищили норми торговельних надбавок, то взагалі мову немає про що вести.

Переглядаючи закупівельні ціни на гречане зерно протягом кількох останніх місяців у різних регіонах країни, можна натрапити на такі дані. У серпні під час жнив цей товар коштував у середньому чотири тисячі гривень за тонну. А ось оголошення, розміщене наприкінці минулого тижня: «Продам 10 тонн гречки. Ціна 8000 гривень за тонну».

Отже тепер, пройшовшись вже згаданим ланцюгом від переробника до реалізатора, отримаємо ті вартості, що є на ринку. І виходить, що адміністративно вплинути на них практично неможливо.

Неважко припустити, що вся активна робота місцевої влади по боротьбі зі спекулянтами так нічим і закінчиться. Невже справжніх причин такого перебігу подій не знайти?

Загалом гречку вважають тією культурою, яку вирощують переважно для внутрішнього ринку. А якщо й експортують, то здебільшого до Росії та тих країн близького зарубіжжя, де вона є традиційним продуктом харчування.

Та останнім часом у багатьох засобах масової інформації пролунали повідомлення про те, що в російських супермаркетах відчувається дефіцит цього товару. У деяких навіть встановили обмеження на продаж — не більше п’яти кілограмів на одного покупця. За даними ЗМІ, за кілька тижнів оптові ціни зросли на 20 — 60 відсотків. А відтак гречка стала вигідним товаром для бізнесменів. Причому не тільки російських.

Не виключено, що дефіцит чужого ринку заповнюватиметься й українським продуктом. Розширенню вітчизняних експортних поставок можна було б тільки порадіти. Та тільки за певних умов: вони не повинні шкодити українському споживачу і автоматично піднімати ціни на внутрішньому ринку.

І ще одна. Правило — бізнес понад усе — у теперішніх умовах мало би бути дещо скорегованим. З огляду на принципи моралі, честі та патріотизму.

 

Хмельницька область.