Попри трудові звитяги і експортні здобутки, ситуація з нацвалютою не могла не позначитися на роботі сільського господарства. Значною мірою криза зачепила і агрохолдинги. Здебільшого вони залучають кредитні кошти у валюті, а стрімка девальвація гривні ускладнює обслуговування цих позичок. Потужні підприємства опинилися приблизно у такій непривабливій ситуації: брали кредит за курсом долара, приміром, у 8 гривень, а тепер треба продати вирощене, заробити грошей, щоб у гривневому еквіваленті віддати майже вдвічі більше. А з другого боку, світові ціни на зернові та олійні знизилися й агрохолдинги не можуть вийти на запланований рівень прибутковості. Тобто, образно кажучи, пшениця у валюті коштує вже не 250, а лише 200 доларів. Отож господарська діяльність агроформувань, які, особливо не замислюючись, залучали кредити і планували за рахунок вирощеного гасити позички й мати зиск, нині тріщить по швах. Керівникам таких структур тепер тільки й залишається, що підраховувати збитки та заспокоювати акціонерів і інвесторів.
З огляду на кризу, сумні часи настали й для тваринництва. Станом на 1 листопада, порівняно з аналогічною датою минулого року, скоротилося не лише поголів’я корів (що відбувається традиційно), а великої рогатої худоби загалом. Зменшення ВРХ у Луганській і Донецькій областях на 8 і 5 відсотків відповідно є логічним. Але чисельність поголів’я падає і у регіонах, не охоплених військовим протистоянням. Так, великої рогатої худоби на Чернігівщині поменшало на 7 відсотків, на Житомирщині та на Волині — на 6, а на Сумщині, як і на Донеччині — на 5.
Те саме відбувається зі свинями. Кількість їх за цей період скоротилася на 120 тисяч, зокрема — на 77 тисяч у господарствах населення, хоча останніми роками чисельність лише зростала. Зокрема, у Полтавській і Черкаській областях спад становив за рік 10 відсотків, у Луганській — 9, у Донецькій — 7, Херсонській — 6 відсотків.
Спад у тваринництві можна пояснити досить високими цінами на м’ясо. Водночас здорожчали корми, ветпрепарати. Такі чинники стимулюють забій, а не утримання.
До речі, якщо говорити про зростання у харчовій промисловості, яке спостерігається нині, то ця тенденція сформувалася, зокрема, за рахунок збільшення виробництва м’яса свиней, а також вершкового масла. З останнім у нас взагалі парадокс, кількість корів невпинно скорочується, а продукування масла зростає. У Мінагрополітики такі нестиковки пояснюють підвищенням продуктивності худоби. Мовляв, середній надій від однієї корови в агропідприємствах у січні — жовтні сягнув 4428 кг. А це — плюс сім відсотків до відповідного періоду минулого року. Частково з аргументами чиновників можна погодитися. Але не слід забувати про інший чинник: чимало переробників замість молочного жиру активно використовують пальмову олію. А збільшення обсягів вершкового масла останнім часом можна пояснити відмовою Росії купувати українські тверді сири. У нашій країні цей товар не має такого, як раніше, попиту через низьку платоспроможність громадян. Тому немало заводів з виробництва сирів переорієнтувалися на молоко у плівці й вершкове масло.