Комфорт і швидкість не по кишені

Лідія Григорівна, корінна мешканка приморського міста, вже вдруге їхала швидкісним потягом до Харкова. «Першого разу поїздка тривала лише три години замість 14, як колись. Звичайно, це економія часу. Про вартість проїзду не кажу, у кожного свої фінансові можливості. Але після тих поїздок важко буде звикати до наших тихохідних поїздів», — зізналася співрозмовниця.

Подружня пара — Іван Миколайович і Надія Петрівна — вперше скористалися новим поїздом улітку. «Обласний центр був не останнім пунктом у поїздці, їхали далі з пересадкою, але позитивних вражень — маса!» — не приховували захвату пасажири. Голова сім’ї, як колишній металург, звик на і з роботи діставатися електричкою. Тож тепер звернув увагу на недоліки нових вагонів. «Прохід між сидіннями першого ярусу завузький, а сидіння другого розташовані під самими контактними дротами. Висока швидкість на поворотах, як на мене, загрожує аваріями», — перерахував пенсіонер.

Можна звинуватити пасажира в непрофесійних судженнях. Та головною перепоною стали навіть не особливості конструкції вагона, а ціна проїзду в ньому. Дістатися із Маріуполя до обласного центру швидкісним потягом коштувало 50 гривень, а маршрутним таксі — 37. Причому автобуси та мікроавтобуси курсують між містами так часто, що чекати більше, ніж півгодини, не доводиться. Найдемократичніша ціна — у приміського поїзда Маріуполь—Ясинувата, яким також можна дістатися до Донецька лише за 15 гривень.

У день, коли «Шкода» виконувала свій останній рейс із приморського міста, на сусідній платформі зібралися пасажири в очікуванні саме «старої» електрички: на неї в касі продали 50 квитків — уп’ятеро більше, ніж на швидкісний потяг. Різниця у часі відправлення двох поїздів — близько 30 хвилин. Дорога за дешевшим квитком триває вдвічі довше, проте, як виявилося, комфорт і швидкість не по кишені більшості пасажирів. Очевидно, що цей момент не врахували залізничники, коли напередодні Євро—2012 запроваджували швидкісний рух між Донецьком і Маріуполем. Уболівальникам новий поїзд особливо не став у нагоді, для курортників виявився незручним (за часом прибуття і відправлення), для пенсіонерів — задорогим. То на кого ж був розрахований потяг, який заповнювався в кращому разі на 10 відсотків, — незрозуміло. А в жовтні маршрут узагалі скасували.

Рік, що минає, для залізничного транспорту ознаменувався не лише запровадженням нових швидкісних поїздів, а й скороченням звичних маршрутів. На початку року редакція отримала кілька звернень із різних районів Донеччини зі скаргами на скасування електропоїздів, які роками зв’язували ті чи інші населені пункти. Аналогічні скарги летіли в усі інстанції. Наприклад, до одного з депутатів обласної ради звернулися мешканці сіл Новий Труд та Зелене Лисівської сільської ради Красноармійського району зі скаргою на те, що приміські поїзди перестали зупинятися на «69-му кілометрі», де кілька років тому для зручності мешканців облаштували посадочну платформу. Селяни нарікали, що не можуть тепер потрапити до лікарні чи офіційних інстанцій у райцентрі. У відповіді першого заступника начальника Донецької залізниці О. Заруби йдеться, що «з метою економії експлуатаційних витрат усім приміським поїздам, що курсують повз зупинковий пункт «69-й кілометр», призначена зупинка на вимогу або за наявністю пасажирів на платформі».

Зупинка на вимогу — це нормальна практика, яка задовольняє потреби обох сторін, а не спричиняє масове обурення пасажирів, позбавлених звичних потягів. Після скорочення низки нерентабельних, за словами залізничників, маршрутів, стало очевидно, що пасажирів, які жертвують зручностями та швидкістю заради дешевизни, набагато більше, ніж тих, хто готовий платити за комфорт. Що тих, кому потрібно дістатися до райцентру за довідкою, на город чи базар, набагато більше, ніж тих, хто хоче з’їздити у ділове відрядження «туди й назад» за один день. Тому поїзди, які зупиняються біля кожного стовпа, до яких можна залізти з мішком, граблями, лопатою та двома відрами, будуть затребуваними довго, незважаючи на технічний прогрес і незалежно від бажання влади пересадити всіх на «Шкоди» та «Хюндаї».