Вадим, 11 років:
— Мій стаж моделіста порівняно невеликий. Декілька років тому до нашої школи приїхав керівник автомобільного гуртка з моделізму. Спочатку я цим зовсім не зацікавився. Але коли побачив створене моїми однокласниками та друзями, я не повірив, що таке можна зробити з паперу своїми руками, і вирішив переконатись у цьому. Уперше прийшов на гурток просто подивитись. Мені настільки сподобалося, що я записався і тепер регулярно відвідую заняття. У майбутньому планую стати справжнім моделістом і зібрати свою власну колекцію. Це дуже цікаво!
Олексій, 33 роки:
— Моделізмом я почав займатися в другому класі. Тоді до нашої школи з Палацу піонерів із презентацією приїхав гурток з виготовлення пластикових моделей. Мене це відразу зачепило, і впродовж наступних шкільних років я відвідував різні модельні гуртки. У десять літ запримітив на прилавку з пресою журнал «ЮТ для умелых рук», де була картонна модель, і, звичайно ж, зацікавився нею. Мені дуже сподобався сам принцип роботи: недорого і в результаті виходять досить таки гарні речі. Коли дитинство пройшло, настала перерва у плані моделізму: чи то часу не вистачало, чи то бажання... А чотири роки тому мені зовсім випадково трапився інтернет-магазин, у якому був представлений широкий асортимент сучасних журналів з різноманітними моделями. Я згадав дитинство, і це знову захопило мене і, видно, надовго!
Сергій, 50 років:
— Я займаюсь моделізмом з четвертого класу. Тоді, у радянські часи, мої батьки не могли дозволити собі купити мені ті іграшки, про які я мріяв. А мені дуже хотілося мати яскраві різнокольорові забавки, котрі я бачив у своїх однолітків. Я дійшов висновку, що найраціональніше робити їх своїми руками. Найпростіше виготовляти іграшки, звичайно, з паперу. Я запасся великою купою макулатури, якої у нас вдома було вдосталь,клеєм і взявся за роботу. Звичайно, це виявилось не так просто, як здавалось на перший погляд, але я вважаю, що тут найголовніше — бажання. Усього іншого, а саме: терпіння, усидливості та натхнення, мені вистачало. Так я захопився картонно-паперовим моделізмом і зараз беру участь у різноманітних конкурсах.
Олександр, 15 років:
— Моделізмом я займаюся вже три роки і дуже задоволений, що дізнався про це захоплююче хобі. Пам’ятаю, якось до нашої школи прийшов мій майбутній керівник, почав розповідати про власний проект космодрому «Байконур» та запрошувати бажаючих до своєї команди для втілення цього задуму. Це відразу мене зацікавило. Зайшовши вперше у кабінет, я побачив на стінах картинки літальних об’єктів, а на полицях стояли їх точні копії, склеєні з паперу. Раніше я навіть і не уявляв, що такі гарні речі можна виготовити власними руками, та ще й за допомогою найпростіших підручних матеріалів — паперу та картону. Відтоді я захворів моделізмом і планую займатись цим усе своє життя.
Олександр, 24 роки:
— Займатись моделізмом я почав у досить юному віці — у 5 років. Коли побачив у свого батька-моделіста прекрасні вироби, теж захотів створити щось своїми руками. Перша модель — плоска крива машинка, склеєна з паперу. Пізніше батько, помітивши у мене здібності до кропіткої, але цікавої роботи, почав привозити з-за кордону пластикові моделі, які ми збирали разом, сидячи вечорами за столом. Трохи згодом я перестав цікавитись пластиком і почав займатись картонно-паперовим моделізмом. Спершу це були перемальовування креслень з журналів і їх склеювання, тепер, на щастя, знайти креслення будь-якої моделі вже не проблема — їх більш ніж достатньо у Інтернеті. Моделізм — це не лише моє хобі — це моє життя. Коли приходжу після тяжкого робочого дня додому, перша думка — поїсти, а потім за улюблену справу — клеїти модель!
Розпитувала Сюзанна КІРІНА.
