Життя в общазі... Від цих слів віє романтикою перших студентських вечірок, співами на кухні під гітару до ранку та такими неважливими речами, як домашні завдання. Сумніваєтесь? «Фішка» вирішила з’ясувати, чи мають такі уявлення під собою реальну основу.

Загалом у Києві налічується близько 200 гуртожитків. У кожному свої правила, закони та умови. Перефразовуючи слова відомого російського класика літератури Льва Толстого, скажемо: всі задоволені студенти задоволені однаково, кожен нещасний студент нещасний по-своєму. Тут усе індивідуально: комусь вистачає ліжка з металевою сіткою та гарячої води у крані, а хтось скаржитиметься на життя, навіть якщо у нього душ у кімнаті. Незважаючи на те, що у кожному гуртожитку панує своя атмосфера, є кілька ознак, характерних для більшості з них.

1. Усе спільне.

Зрозуміло, що у вас є спільна кухня, туалет, душова кімната. Часто в останній немає гарячої води, особливо влітку. Першокурсникам дуже важко адаптуватись до принципу «Все моє — твоє, і навпаки». Юнаку чи дівчині, які щойно отримали місце в гуртожитку, складно переключитись із комфортного життя вдома, коли мама готує і приносить на тарілочці, на цілковиту самостійність. Та людина звикає до усього, і вже через місяць-два стає своєю й не відчуває дискомфорту.

2. Контроль.

Це, мабуть, найнеприємніший аспект. Студент — створіння, яке не сприймає обмежень, та у кожному гуртожитку є така чудова тітонька Тетяна Василівна чи Галина Петрівна, чи, може, Соломія Едуардівна, котра здатна раз і назавжди заспокоїти найвеселішого мешканця. Слова коменданта — закон. Та ми всі чудово знаємо, що добре слово і пакунок цукерок роблять чудеса. У більшості гуртожитків працює пропускна система. Якщо ви гість чи приводите свого друга, то обов’язково повинні показати документ, що засвідчує особу. Це може бути звичайний студентський квиток. Якщо ви завзятий гультіпака чи клаббер, то вам доведеться або потрапляти до помешкання через вікно, або ж шукати собі прихистку у друзів, які живуть удома. Не можна не згадати про таке неприємне явище, як комендантська година. Після того, як годинник пробив дванадцяту вечора, або, якщо вам пощастило із гуртожитком, навіть першу, повернутись до своєї кімнати навряд чи вдасться.

3. Наодинці з собою? Фантастика!

Любителям самотності навряд чи вдасться насолодитись спокоєм. Коли ти живеш у гуртожитку, то апріорі не можеш залишитися сам. Хіба що на поверсі вечірка, а ти сидиш і готуєшся до завтрашнього модуля. Постійна метушня — вірна ознака спільного проживання студентів. Хтось забіжить за конспектом, хтось — за флешкою, а хтось — просто трохи попліткувати. Ось і все. Про навчання можна забути. Жартуємо! Ви ж вступали, щоб вчитися, чи не так?

4. Мало місця.

Якщо із попереднім пунктом якось можна миритись, а декому — навіть насолоджуватись, то це уже справді недолік. Коли щоранку прокидаєшся, встаєш із ліжка і бачиш перед носом вхідні двері, то романтика кудись поступово зникає... Така ситуація, на жаль, характерна для більшості наших гуртожитків. По четверо, а то й по шестеро сусідів у кімнаті 3 на 4 метри — це норма.  

5. Оплата.

А ось тут ти вже нікуди не дінешся. Останнім часом ціна на проживання зросла приблизно вп’ятеро. Наприклад, у Київському інституті міжнародних відносин 4 роки тому за місяць потрібно було віддати у касу близько 60 гривень, нині ж сума збільшилась майже втричі. Та, звичайно, це набагато дешевше, ніж винаймати квартиру чи навіть кімнату.

6. Найприємніше!

Ну, і останній пункт: вечірки, тусовки, гульки, дискотеки, танці, сміх, веселощі — те, чого вам не уникнути. Багато хто селиться в гуртожиток, мріючи саме про таке життя. Безліч друзів, безсонні ночі, приємні моменти — те, що згадуєш після років, проведених у гуртожитку. Тож нехай і у вас залишаться тільки гарні спогади про студентське життя!

Вивчала життя у гуртожитках Ірина КРАСУЦЬКА.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.