Друга світова війна, Голодомор, Голокост, Бабин Яр, примусова праця остарбайтерів у концтаборах — на ці та інші теми дискутували українські та німецькі студенти в рамках пізнавально-освітнього проекту «Мюнхен—Київ 1941/45: два міста — одна історія». Його присвячено національній пам’яті українців та німців про події ХХ століття.
Ініціатором проекту, до якого долучилися студенти, аспіранти й викладачі з КНУ імені Тараса Шевченка (Київ) та політологи, соціологи, історики, філологи, журналісти з Університету Людвига-Максиміліана (Мюнхен), став міський архів Мюнхена. Молоді люди побачили й почули історії пам’ятних місць Києва та Мюнхена. На спільних семінарах, екскурсіях та доповідях обговорювали культуру пам’яті жертв тоталітарних режимів в Німеччині та Україні у 1941—1945 рр., а також у попередні роки. Основна мета заходу — краще пізнати спільну історію, її особливості та далекосяжні наслідки.
Програма, за якою студентство обох країн вивчало трагічні сторінки історії наших держав, була досить інтенсивною. Наприкінці серпня учасники проекту відвідали Меморіальний комплекс на місці колишнього концтабору «Дахау» та місце нацистських розстрілів військовополонених Гебертсхаузен, познайомилися з історією утвердження націонал-соціалізму в Мюнхені. Трагедії ХХ століття в Україні спудеї вивчали за експозиціями Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», в Бабиному Яру та у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили».
Згодом німецькі студенти зізналися, що їх вразили відвідини Бабиного Яру та музею пам’яті жертв голодоморів. Деякі з них взагалі вперше дізналися про геноцид проти нашого народу й зауважили, що відтепер краще розумітимуть українців під час дискусій на історичні теми.
Міжнародні міждисциплінарні проекти втілюють у КНУ імені Тараса Шевченка регулярно. Їх основна перевага в тому, що молоді люди відкрито обговорюють суспільно важливі теми й позбуваються стереотипів.
Фото Олексія КОРНЄВА.
