Кожному народному обранцю:

Окремою статтею на утримання депутата виділяють щомісячно 30 290 гривень на забезпечення функціонування депутатської приймальні, з яких покривають поточні витрати — оплату за приміщення, електроенергію, воду, газ, телекомунікаційні послуги. Досить часто ці гроші використовують також для покриття дорожніх витрат та відряджень депутата і його помічників. Цікаво, що серед депутатів є й такі, які з цього грошового фонду оплачують надання їм банківських послуг, закупівлю офісних матеріалів, преси, книжок або ж сервісне чи ремонтне обслуговування технічного обладнання.

Предметом заздрості пересічних польських громадян може бути також і «депутатський соціальний фонд», який надає парламентаріям на значно вигідніших, ніж у вітчизняному банківському секторі, умовах — під 3—4% (за середнього показника для іпотечних кредитів у злотих на рівні понад 7%. — Авт.) — позики на ремонт або покупку будинку/квартири у розмірі 650 тисяч гривен максимум. Сплачувати таку позику можна протягом терміну виконання депутатських повноважень, але у разі непереобрання на черговий термін, депутат має негайно її погасити.

Додатково депутати перебувають «під шестирічною охороною», якщо йдеться про збереження місця роботи. Варто зауважити, що для того, щоб отримувати зарплатню депутата, народні обранці мусять піти у неоплачувану відпустку (її роботодавець зобов’язаний надати нардепу) за основним місцем роботи, призупинити отримання пенсії за віком, пенсії за інвалідністю та відмовитися від підприємницької діяльності. Якщо ж слуга народу вирішить не відриватися від виробництва, тоді працедавець зобов’язаний створити йому умови для пріоритетного виконання депутатських обов’язків і, що найважливіше, не може звільнити його без згоди Президії Сейму не лише у період каденції, а й упродовж двох років після її завершення. Після закінчення каденції непереобрані на черговий термін депутати отримують бонус — вихідну допомогу у розмірі тримісячної зарплатні, якої цілком вистачить, щоб прожити не один місяць.