Понад сто тисяч тонн солодких корінців залишилося у полі на Вінниччині.
Підмерзлі й присипані снігом буряки належать двом потужним цукрозаводам. Кагати знаходяться на полях, орендованих цими підприємствами. Дізнатися у заводчан, чому не вивезли з поля вже викопані корінці, не вдалося. «Це наша внутрішня справа і ми не маємо наміру оприлюднювати її для інших», — таку відповідь довелося почути на одному з підприємств. Приблизно те саме сказали на іншому. Ще й застерегли: завод приватний, нічого втручатися у його справи.
Буряки під снігом на ланах регіону опинилися чи не вперше за багато років. Дотепер вдавалося забирати сировину з поля ще до настання морозів. До початку зими її навіть встигали переробити й отримати продукцію. Навіть минулої осені, коли виростили рекордний урожай — майже чотири мільйони тонн сировини — корінці вивезли до настання холодів. Що ж сталося цього разу? Фахівці називають декілька причин того, чому частина вирощеного врожаю опинилася під снігом. По-перше, нинішньої осені цукровари пізно стартували. Розпочати копання коренів планували у серпні, як і в попередні роки, але графік підкоригували. Бурякозбиральну техніку вивели ближче до середини вересня — чекали поки корені наберуть вагу. Літо було жарке. Спека висушила рослини. Життєдайну вологу вони отримали тільки на початку осені, коли над полями прошуміли дощі. Почали відновлювати вагу. Тому їх не поспішали викопувати. Навіть коли приступили до копання, темпи робіт не були інтенсивні. Знову настали теплі дні. У буртах корені в’янули. Отож на заводах робили триденний запас сировини, як того вимагає технологія, залишаючи тим самим решту корінців, щоб і далі підростали.
Нині у краї продовжують переробку цукристих тільки два заводи -ті, де виростили найбільше сировини. На інших семи підприємствах буряків було менше, тому впоралися з ними ще до першого снігу: п’ять заводів завершили сезон ще в листопаді, два — на початку грудня.
До речі, з 15 цукроварень, що уціліли в області, на шести цьогоріч не запускали конвеєр. Хоча площі під буряками зросли порівняно з 2011-м. Як стверджують в обласному управлінні агропромислового розвитку, під снігом могло б опинитися ще більше зібраного врожаю. Та майже 500 тисяч тонн цукристих, вирощених в регіоні, доставили на переробку в інші області. Навантажені солодкими коренями машини прямували на Київщину, Хмельниччину, Черкащину... Дивно, що тисячі тонн буряків іноді залишаються непотрібними місцевим підприємствам. За невисоких цін на цукор на невеликих заводах щороку задумуються: запускати потужності, чи дешевше буде «пропустити» сезон переробки, законсервувавши технологічні лінії до кращих часів. Утім, кращі часи для менш потужних цукроварень навряд чи настануть. Адже в області мають намір збудувати підприємство з добовою потужністю 12 тисяч тонн коренів. Вже й презентували проект майбутнього гіганта. Такий завод матиме можливість «поглинути» чи не всю сировину, що її нині вистачило для дев’яти заводів. Однак це все в майбутньому. А як завершується нинішній виробничий сезон?
Останні кілограми цукру ще не зварено. Два підприємства мали намір завершити виробничий сезон на початку наступного року. Це за умови, якби надійшли на переробку ті буряки, що під снігом. Але чи будуть їх перевозити? Підмерзлі корені втрачають у цукристості. До того ж така сировина швидко стає непридатною, гниє. Хоч дехто й твердить, що корінцям під білою ковдрою морози не страшні...
Фахівці прогнозують, що на цукрозаводах краю цьогоріч отримають 345 тисяч тонн солодких кристалів. Торік вінницькі цукровари зварили 440 тисяч тонн солодкого піску.
