Житель Черкас Дмитро Іванов був затриманий і побитий правоохоронцями у травні 2011 року. Зі слів чоловіка, його заарештували біля свого будинку і доставили в Придніпровський райвідділ міліції. Уже там вартові порядку звинуватили у хибному повідомленні про замінування обласного УМВС.
— Троє міліціонерів завели мене в кабінет і попросили сісти на стілець. Не сказавши ні слова, вони одягли на мене наручники. Потім кинули на підлогу і почали завдавати ударів руками. При цьому один із них постійно запитував про те, де я знаходився 5 травня. Сказав, що був удома. Однак така відповідь його не влаштувала, і він почав бити мене ногами, — розповідає «Голосу України» Дмитро Іванов.
Знущання тривало понад чотири години. Що тільки не застосовували правоохоронці, аби отримати зізнання у злочині. Натягали Дмитру на голову пакет, протигаз, катували електричним струмом. Декілька разів він непритомнів. Не витримавши таких знущань, чоловік усе ж таки підписав явку з повинною.
— Поки катували, думав, що змусять зізнатися у вбивстві. Й не розумів, навіщо «навішувати» якесь мінування? Уже надвечір мене посадили в камеру в черговій частині. Там пробув дві доби. Десятого травня мене відвезли на суд, де заарештували до 13 травня за «непокору співробітникам міліції». Я просив дозволу зателефонувати батькам, надати адвоката, але міліціонери проігнорували мої прохання, — веде далі постраждалий.
Побачитися з адвокатом Дмитру вдалося, лише коли термін арешту закінчився, і його відпустили на підписку про невиїзд. Чоловік одразу звернувся до лікарів. Медики зафіксували в нього безліч побоїв, травми передпліччя, кінцівок. Дмитро потрапив у лікарню, де пролежав весь наступний місяць. Цей час він провів під крапельницями, в нього була порушена координація рухів. А згодом його вдруге заарештували і доставили до слідчого ізолятора.
Засідання у цій справі тривають уже півтора року. Під час останнього судді знову змінили міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд.
За словами адвоката постраждалого Ігоря Х., у травні 2011 року хибне мінування вважалося лише адміністративним правопорушенням. Парламент визнав його злочином пізніше. «Вперше за роки своєї практики я зіткнувся з такою жорстокістю. Людину, якій у гіршому разі загрожує штраф, на час судового слідства узяли під варту», — зазначив він.
Іншій подібній резонансній справі вже майже два роки. Однак вона й досі на слуху. Нині без гасла «Свободу Павличенкам!» не проходить жодна гра київського «Динамо». Цією родиною переймаються фанати майже всіх українських команд. А віднедавна батька та сина, яких засудили нібито за вбивство судді, підтримують і на стадіонах Європи.
Нагадаємо. Суддя Шевченківського райсуду столиці Сергій Зубков виселив родину Павличенків із їхньої квартири. Дмитро П. почав публічно вести боротьбу проти судді — збирати прес-конференції та писати скарги. А вже згодом служителя Феміди знайшли мертвим у його під’їзді. Дмитра П. та його сина Сергія звинуватили у вбивстві. Мотив — помста. Молодшому П. дали 13 років, а батька засудили на довічне ув’язнення. Однак адвокат родини Тетяна Шевченко переконана: справа шита білими нитками. «Вирок винесено за відсутності належних доказів. Чи не єдине, за що вхопилося обвинувачення, — це визнання своєї провини сином Дмитра Сергієм Павличенком. Однак під тортурами 18-річного хлопця змусили зізнатися у злочині», — зазначила деяким ЗМІ адвокат.
ДОВІДКА
Починаючи з 2006 року, відколи ведеться Єдиний державний реєстр судових рішень, у першій інстанції було винесено всього 15 вироків за статтею 127 Кримінального кодексу України («Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом завдання побоїв, мучення або інших насильницьких дій із метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії...»). Із них лише чотири — стосовно працівників МВС.
Коментар
Представник Міжнародного фонду «Відродження» Роман Романов:
Міліцію варто змінювати. Нині вона перестає бути «захисником» та гарантом безпеки. Судіть самі, за 2012 рік 38% серед усіх опитаних жертв злочинного діяння не зверталися із заявою до міліції, оскільки не вірили в те, що їхню справу буде вирішено.
Коментар
Правозахисник Олег Веремеєнко:
Я стурбований тим, що в країні продовжуються випадки катування та жорстокого поводження з людьми, яких утримують під вартою в міліції. Правоохоронці регулярно «вибивають» зізнання та свідчення із затриманих, застосовуючи силу, а іноді вдаються і до катувань. А стосовно справи Павличенків — це справа честі українського правосуддя. Якщо за вбивство судді посадять невинних, тоді — гріш ціна взагалі всій українській судовій системі.
Київ, 25 листопада 2012 р. Акція протесту на підтримку Дмитра та Сергія Павличенків.
Фото Владислава МУСІЄНКА/УНІАН.
