Бюджет-2013: відмова від популізму

Традиційно стрімке подання і затвердження бюджету країни обмежило можливості проаналізувати головний фінансовий документ на етапі його затвердження. Але тенденції очевидні й без того. Параметри держбюджету свідчать щонайменше про публічну відмову уряду від популізму, який він активно експлуатував під час своєї каденції.

Заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський представив уперше в новій історії країни бюджет, який знижує усі ключові показники. Так, доходна частина (361,5 млрд. грн.) нижча навіть за параметри 2012 року, а витратна (410,66 млрд. грн.) по суті вказує на масштабний секвестр капіталовкладень на оборону і економічну діяльність. Соціальні виплати зростуть на 7,4 відсотка, але вочевидь завдяки прогнозному збільшенню дефіциту бюджету (до 50,4 млрд. грн., або на 30 відсотків більше за минулорічний і на 12 відсотків більше за очікуваний у 2012-му). Отже, бюджет країни — у боргах, як у реп’яхах. А зростання його дефіциту тягне за собою збільшення державного боргу до 483 мільярдів гривень, або до 30,6 відсотка ВВП. Але це без урахування держгарантій під запозичення підприємств на понад 50 мільярдів гривень. Нагадаю, у бюджет-2012 закладали 5 мільярдів гривень на гарантії, а фактично надали держгарантій на 53,8 мільярда. Поза тим за кредитами на Євро-2012 відповідатимемо ще й наступного року. Позичати уряд збирається 42,5 мільярда гривень на зовнішньому ринку і понад 90 — на внутрішньому. Ці масштабні задуми надміру оптимістичні й ризиковані, бо спираються на хистке переконання, що кредити таки дійдуть до реального сектору економіки. А прямий і гарантований борг уже наступного року може досягти критичного можливого рівня для перехідної економіки — 40 відсотків від рівня ВВП. Але ще те питання, чи взагалі можливо залучити такі гроші, якщо за межами країни не позичають, та ще й МВФ на прохання української сторони раптом переносить візит в України своєї місії із грудня на наступний рік?

Бюджет на наступний рік викликає несподівані асоціації і порівняння. Приміром, з Польщею, де державні борги значно вищі, ніж у нас, проте прогнози на завтра набагато кращі. Економіку Польщі так само, як і нашу, не оминають ані кризи, ані високі ціни на газ, ані часті політичні розбірки. Мало того, схожі не тільки проблеми, а й мета — досягти рівня високорозвинених країн. Але на одного їхнього громадянина припадає 21 310 доларів США ВВП за паритетом купівельної спроможності, тоді як на нашого — мало не втричі менше, з огляду на наш ВВП. Це, умовно кажучи, бо хто не знає, як у нас ділять суспільні та бюджетні доходи! Але чому, питається, тоді, коли в нас криза (2009 рік), вони — з головою в роботі? Коли в нас згортається будівництво (2011-й), у них воно розгортається? Запитання цілком коректне, бо ми маємо на кілька мільйонів більше працюючих, однак за рівнями споживання полякам поступаємося. І Збройні Сили, які  вітали цього тижня із черговими роковинами, ми фінансуємо вп’ятеро гірше, ніж вони. Зрештою, це під вікнами нашого, а не їхнього уряду протестували цього тижня науковці, сполохані обмеженим фінансуванням заробітних плат.

Через те, очевидно, що вони ніколи не кидали напризволяще підприємства державної власності. І у своїх реформах ставили на розвиток малого та середнього підприємництва. Ці два чинники гарантували їм сталий розвиток внутрішнього ринку та успішний бізнес — на зовнішньому, по-перше. (Вони торгують у Європі не тільки сировиною, а й електротехнікою на рідких кристалах, наприклад). А також унеможливили падіння інвестиційного попиту, по-друге. Все це наші вчорашні урядовці добре знають, але наслідувати приклад — кишка тонка. Для того, щоб підняти фонд заробітної плати для підтримки внутрішнього попиту, як це вчинили поляки ще в середині дев’яностих років, треба значно більше, ніж планування від досягнутого. Нагадаю, провалені цьогорічні прогнози економічного та соціального розвитку базувалися на більш-менш успішних досягненнях 2010-го і першої половини 2011 років, а також на переконанні, що ми одержимо дешевший газ.

Відома організація Transparency Іnternatіonal  у черговий раз дослідила, як 176 країн протидіють корупції, вказавши Україні на 144-те місце. Нам вказали, що ми недостатньо демократичні й послідовні, з чим можна сперечатися або погоджуватися, бо і для світу, і для самих себе ми щонайперше алогічні. Бо дорогі лімузини під будинками влади насправді — прикмета не нашої заможності, а бідності. Бо непрофінансована державна програма з протидії корупції взагалі ставить під сумнів існування цієї програми, як такої. Бо, обстоюючи чистоту і публічність державних закупівель, ми виводимо з-під тендерного законодавства державні підприємства. А, затверджуючи бюджет-2013, ми тримаємо в голові ще один, прихований від оподаткування в країнах з іншою юрисдикцією.